Кто такой теософ? “Нетрудно стать теософом. Любой человек средних умственных способностей и склонный к метафизике; ведущий чистый не эгоистический образ жизни и находящий больше радости в помощи ближнему, чем в получении помощи самому; кто всегда готов поступиться своими желаниями ради блага других; кто любит Истину, Добро и Мудрость ради них самих, а не из-за выгод, которые они могут принести, – ТОТ ТЕОСОФ”.
Е.П. Блаватская “Практический оккультизм”
– [2016] – [2017] – [2018] – [2019] – [2020] –
– [2021] – [2022] – [2023] – [2024] –
26.04.2024 «Учень: чи існує якийсь певний склад розуму, який слід розвинути тому, хто хоче осягнути окультне в Природі?
Мудрець: Такий склад розуму може бути визначений як Воля, що дає змогу досліджувати реальність речей. Свідомість повинна звільнитися від звичних формальностей і умовностей життя, навіть, якщо зовні здається, що людина підкоряється їм усім, і твердо засвоїти Істину, що Людина подібна до Всесвіту і несе в собі частинку Вищої Істоти. Від того, як це буде досягнуто, залежить чистота сприйняття Істини. Усвідомлення цього неминуче приводить нас до висновку, що всі інші люди і істоти пов’язані з нами, і це позбавляє нас егоїзму, що є наслідком уявлень про власну винятковість. Коли стане зрозумілою Істинна Єдність, розум звільниться від оцінок, що виникають у результаті фарисейських міркувань про те, що хтось кращий за свого сусіда, і стане більш чистим і вільним у діях».
«Бесіди про окультизм»
19.04.2024 «Почуття відповідальності вселяється присутністю Світла найвищого Его. Так як Его в своєму циклі перевтілень стає все більш і більш індивідуалізованим, воно все більше і більше вчиться через страждання усвідомлювати свою власну відповідальність, внаслідок чого воно врешті-решт знову набуває самосвідомості, свідомості всіх Его цілого Всесвіту. Абсолютна істота, щоб мати уявлення про все або почуття його, повинна пройти через всі випробування індивідуально, не колективно, щоб вона по поверненні, мала б те ж всезнання, що і Вселенський Розум, плюс пам’ять про те, через що вона пройшла. Отже ми завжди повинні наголосити на нашій відповідальності. Почуття відповідальності є початком мудрості, доказ того, що ахамкара починає зникати, початок втрати відчуття роз’єднаності».
«Інструкції для учнів внутрішньої групи»
12.04.2024 «Зірки притягують від нас все до себе, а ми від них до себе… Тіло – дерево, а життя вогонь, що сходить подібно до світла від зірок і з неба. … Все, що стосується духовного світу, має прийти до нас через зірки, і якщо ми з ними в дружбі, ми можемо здійснювати найбільші магічні діяння. …
Як вогонь проходить через залізну піч, так зоряний вогонь проходить через людину з усіма своїми властивостями; він проникає в неї, як дощ проникає в землю, яка внаслідок цього приносить плоди.
Зауважте, що зірки оточують всю Землю цілком, як шкаралупа оточує яйце; через шкаралупу проникає повітря і доходить до центру світу».
«Викрита Ізіда», том I, розділ «Словник термінів»
05.04.2024 «Думка має самопороджувальну силу, і коли розум твердо дотримується однієї думки, він забарвлюється нею … Думка будує характер людини і дозволяє людській особистості досягти повної внутрішньої гармонії, досягти самореалізації. Наші думки, діючи на нас самих, створюють наш розумовий і моральний характер …».
«Деякі вказівки для щоденного користування»
29.03.2024 «У людства з часів давнини жило переконання в існуванні особистої духовної сутності в кожній фізичній людині … Це переконання – не сліпа віра і не забобон, а лише присутнє інстинктивне почуття близькості іншого – духовного і невидимого світу, який, хоч і є суб’єктивним для почуттів зовнішньої людини, абсолютно об’єктивний для внутрішнього Я».
«Викрита Ізида», том II, розділ XII
22.03.2024 «… Теософія вчить, що в еволюційному розвитку Планети настає період, коли стає необхідним втручання Вищих Розумів, бо Природа, надана сама собі, не може продовжувати свій подальший розвиток без зовнішньої допомоги; вона не може створити мислячої, самосвідомої людини. …
З усіх великих підрозділів Дхіан-Коганів найбільше відношення до людства, для його розвитку мають ті, яких в Індії називають Кумарами; вони з’являються для просування людства. Ці Великі Мудреці добровільно втілюються в смертні тіла, щоб допомогти людській расі в її висхідному просуванні. Без Божественних Вчителів та просвітителів людство виробило б якості, які б привели його на ще нижчий рівень існування …».
«Таємна Доктрина», том I, книга I
15.03.2024 «Теософія може означати Божественну Мудрість, сприйняту у зміненому стані, а чи не ту, яку можна вивчати у книгах. Швидше за сукупність знань, ця якість чи стан досягається окремими особами. У термінології, що використовується в «Голосі Безмовності», Теософія розглядається як Мудрість Душі, що асоціюється з Вченням Серця. Теософію слід читати духовними очима. Спочатку нехай учень чітко усвідомить, що він не може бачити духовне очима плоті, і що під час навчання … він повинен використовувати очі Духовного Розуму, інакше він зазнає невдачі і його дослідження буде марним».
«Зібрання творів», том XII
08.03.2024 «Досягши певної стадії, наука повинна або змішатися з метафізикою, або залишитися емпіричною і незабаром стати нерухомою. … метафізика вселяє в нас упевненість в те, що єдину реальність фактів потрібно шукати і знаходити в абсолютності божественної ДУМКИ».
«Вюрцбурзькі рукописи»
01.03.2024 Абсолютність – це те, що є (для наших умів принаймні) незмінним, у якої ніколи не було початку і не буде кінця, яка всюдисуща, яка абсолютно все. І коли ми говоримо про цю Абсолютність, що вона абсолютно не свідома, абсолютно без будь-яких бажань та думок, це тому, що ми маємо і повинні мати на увазі, що це абсолютна свідомість, абсолютне бажання, абсолютна любов, абсолютно все».
«Неопубліковані протоколи Ложі Блаватської (НПЛБ)»
від 04.04.1889 року
23.02.2024 «Природа (в людині)» повинна стати з’єднанням Духу і Матерії, перш ніж вона стане тим, що вона є; і Дух, прихований в Матерії, повинен поступово пробудитися до життя і свідомості. Монада повинна пройти через свої мінеральні, рослинні і тваринні форми перш, ніж Світло Логосу проснеться в тваринній людині. Тому людина до тих пір не може бути названа «людиною», але вона повинна розглядатися, як Монада, ув’язнена у вічно змінюваних формах».
«Таємна Доктрина», том II, книга I
16.02.2024 «Закон Космічного життя вчить, що чим вище еволюція, тим більше вона прагне до Єдності. Тому на перший план людини виступає боротьба між Добром і Злом, Богом і Сатаною, Сурами і Асурами, Девами і Дайтьями, яка символізує боротьбу безкорисних, тобто добрих, і егоїстичних, тобто злих, імпульсів, що проходить в людині …».
Стаття «Чи егоїстично бажання жити?»
09.02.2024 «Наслідуючи течію природного розуму, людина не повинна стати досконалою Семирічною Істотою раніше Сьомої Раси в Сьомому Колі. Тим не менш, вона має всі принципи латентними в неї від самого народження. Також це не є долею еволюційного закону, щоб П’ятий Принцип (Манас) отримав свій повний розвиток раніше за П’яте Коло. Усі подібні, передчасно розвинені уми (на духовному плані) у нашій Расі , є аномальними; вони саме ті, кого ми називаємо «людьми П’ятого Кола». Навіть у майбутній Сьомій Расі наприкінці цього Четвертого Кола тоді, як наші чотири нижчі принципи будуть цілком розвинені, принцип Манаса буде розвинений тільки пропорційно».
«Таємна Доктрина», том II, станца 7, шлока 24
02.02.2024 «В первом томе недавно опубликованного труда «Введение к изучению Человеческих Рас» Катрефаж’а, доказывается, что, начиная с После Третичного Периода и даже раньше – ибо многие расы были уже рассеяны во время этой Эпохи по поверхности Земли – человек не изменился ни на йоту в своём физическом строении. И если человек на протяжении веков был окружён фауною, изменявшейся от одного периода или цикла до другого, которая вымирала и перерождалась в другие формы, – так, что теперь не существует ни одного животного на Земле, большого или малого, современного человеку того периода, – итак, если все животные изменились, исключая самого человека, то этот факт лишь служит доказательством не только его древности, но что он является представителем особого Царства. Почему же только один он должен был избежать изменения?
Потому, говорит Катрефаж, что оружие, употребляемое им в его борьбе с природой и с постоянно изменявшимися геологическими условиями, так же как и со стихиями, была «его психическая сила», не его физическая сила или тело, как мы видим это в случае животных. Дайте людям лишь ту долю понимания и рассудка, которой одарены прочие млекопитающие, и при его настоящей телесной организации он окажется самым беспомощным существом на Земле. И так как всё решительно доказывает нам, что человеческий организм, со всеми его характерными свойствами, особенностями и идиосинкразиями, существовал уже на нашей планете в те отдалённейшие геологические периоды, когда не было ещё ни одного вида из ныне существующих форм млекопитающих, то каково же будет неизбежное заключение? А именно – раз все человеческие расы происходят от одного и того же вида, то, следовательно, этот вид есть наиболее древний из всех ныне живущих видов млекопитающих. Потому он является наиболее устойчивым и постоянным из всех и уже был столь же вполне развитым, каким он является в настоящее время, когда все прочие, известные млекопитающие, не были ещё готовы к первому появлению на этой Земле. Таково мнение великого французского натуралиста, который этим самым наносит страшный удар Дарвинизму».
«Тайная Доктрина», том II, Антропогенезис, станца 2, шлока 6, сноска 88
26.01.2024 «Той, хто прагне (тобто справжній учень окультизму) повинен зробити беззаперечний вибір між мирським життям і життям окультним. Марні і марні спроби поєднати ці два життя, бо неможливо бути слугою двох панів і догодити обом.
Ніхто не може служити і своєму тілу і вищій Душі, виконувати сімейний обов’язок і обов’язок Вселенський, не діючи на шкоду жодному з них; бо така людина поверне вухо своє до «тихого голосу» і не почує плачу своїх дітей, або ж вона чутиме лише бажання останніх і залишиться глухою до голосу Людства. …
І це може лише спричинити невиконання обов’язку по відношенню або до однієї, або до іншої, а швидше за все – до обох цих обов’язків».
Стаття «Окультизм у порівнянні з окультними мистецтвами»
19.01.2024 «Функція релігії – втішати та підбадьорювати людей у їх боротьбі з гріхами та смутками, яка триває все життя. І зробити це вона може, лише надавши Людству благородні ідеали більш гідного життя на землі та більш щасливого існування після смерті, яких слід добиватися свідомими зусиллями.
Світ зараз потребує такої церкви, яка б розповіла йому про таке Божество або безсмертний початок у людині, яке було б, як мінімум, на рівні ідей та знань нашого часу».
Лист Архієпископу кентерберійському від 04 грудня 1887р.
12.01.2024 Запитуючий: «Хіба етика теософії не тотожна тій, якій вчив Будда?».
Теософ: «Звичайно, тому що ця етика – душа Релігії Мудрості і колись була загальним надбанням посвячених всіх народів. Але Будда був першим, хто ввімкнув цю піднесену етику до своїх загальнодоступних вчень і зробив її основою та самою сутністю своєї публічної системи. … в буддизмі завжди найбільше наполягали на етиці. Цим і пояснюється схожість між етикою Теософії і етикою релігії Будди, що доходять майже до тотожності».
«Ключ до Теософії», розділ I
«Теософія і Теософське Товариство»
05.01.2024 Теософ: «РЕЛІГІЯ МУДРОСТІ завжди була єдиною, і будучи останнім словом можливого людського знання, її ретельно оберігали. Вона існувала вже за віка до олександрійських теософів, дочекалась сучасних та переживе будь-яку релігію і філософію».
Запитуючий: «Де і ким же вона так оберігалась?»
Теософ: «Серед посвячених кожної країни; серед ґрунтовних шукачів Істини – їх учнів; і в тих частинах світу, де такі знання завжди цінились і розвивались більше всього: в Індії, Центральній Азії і Персії».
«Ключ до Теософії», розділ I
«Теософія і Теософське Товариство»
Post Views: 112
Комментирование и размещение ссылок запрещено.
Рубрики 
Метки: 
Кто такой теософ? “Нетрудно стать теософом. Любой человек средних умственных способностей и склонный к метафизике; ведущий чистый не эгоистический образ жизни и находящий больше радости в помощи ближнему, чем в получении помощи самому; кто всегда готов поступиться своими желаниями ради блага других; кто любит Истину, Добро и Мудрость ради них самих, а не из-за выгод, которые они могут принести, – ТОТ ТЕОСОФ”.
