Рубрики 
Метки: 
Виступ на XIX Конвенції Теософського Товариства в Україні, що пройшла онлайн 17-19 листопада 2023 року.
Відповідальність та свобода становлять духовну сферу людини
Віктор Франклін
Для полегшення визначення, що ж таке духовна зрілість як така, розділимо це словосполучення на дві частини: «духовність» та «зрілість».
Духовність – це наявність, або сукупність у людини таких позитивних якостей, що визначають її внутрішній світ. Найголовніші з них: чистота Душі, совість, терпіння і чесність і, звичайно, любов та співчуття; це щохвилинна готовність прийти на допомогу іншим, готовність до роботи на Загальне Благо та багато ще чого, що веде шляхом альтруїзму. Саме до цього протягом усього життя закликала нас Олена Петрівна Блаватська.
Зрілість – це стан, коли людина всього цього досягає. Досягти духовної зрілості означає накопичити у своєму серці ці та інші позитивні якості і проявляти їх повсякденно і повсякчасно.
Які ж критерії вказують на те, що людина досягла духовної зрілості чи йде цим шляхом? У Теософії їх багато, але прокоментую лише деякі з них.
- Насамперед – це відсутність ідеалізації. Якщо досягнуто стану духовної зрілості, тоді ніщо і ніхто не ідеалізується, тому що духовна зрілість заснована просто на здатності звільнятися від будь-яких уподобань і просто любити, розкрити своє серце ВСЬОМУ, що є: і доброму і поганому, і солодкому і кислому, і великому і малому і т. ін. Дуже гарно розкриває питання ідеалізації Джидду Кришнамурті у своїй праці «Невибираюче усвідомлення». Він пише: «Ідеал – це просто відволікання. Ідеальне – це не фактично існуюче; це те, що повинно бути в майбутньому. Не слід ганятися за тим, що має бути, а осягайте те, що є. Тому, що в осягненні того, що є насправді, починається спонтанний процес перетворення. А це якраз і є одна з «золотих сходинок» на Шляху до духовної зрілості». І пройти її можна тільки взявши на себе високу відповідальність і не дозволити своєму розуму щось ідеалізувати, допомогти йому відкинути всі ідеали і бачити оточуючий світ, як Єдине.
Звідси плавний перехід до другого критерію.
- Вміщення протилежностей
Вже на шляху до духовної зрілості людина починає розуміти, що кожне явище має свою протилежність. І вона починається з моменту зародження Проявленого Світу. Тільки, як кажуть, вдарив дзвін, пішов процес диференціації, все поділилося на «2», на позитивне та негативне, як ми це називаємо. Поки ми будемо тут, у цьому матеріальному, обмеженому Світі, всі протилежності завжди будуть йти поруч. Прислуховуючись до цього, духовно зріла людина ніколи не розглядатиме лише одну сторону будь-якого явища, випадку, процесу, тому що вона не зможе охопити своїм поглядом ЦІЛЕ. Вона може споглядати ЦІЛЕ тільки з його крайнощами. Краще зрозуміти значення і прийняття протилежностей допомагає нам вчення Герметиків. Воно ілюструє, що все «подвійно, все має полюси; все має свою протилежність, Протилежності ідентичні по природі, але різні у степені, різні у рівнях». Їх завжди можна трансмутувати, треба лише змінити рівень своїх вібрацій, пам’ятаючи при цьому, що Природа направлена до домінування Позитивного Полюсу.
- Наступний критерій – Гнучкість
Гнучкість полягає в тому, щоб бути в потоці життя, передчувати рух еволюції, не затримуватися на старих формах чого б це не стосувалося: мислення, планів, способів, виконання і т. д., бо «… кожна нова форма, хоча б недосконала, цінніше полірованої старої». Сприяє формуванню гнучкості в людині відкритий розум, який досліджує будь-який постулат, заглиблюється у вивчення різних релігій, наук і філософії, який здатен розпізнавати і допомагає досягати Єдності через протилежності і різноманітності. Але цього буде недостатньо, якщо ми не виховаємо в собі і не включимо в роботу такий критерій, як
- Терпіння. Це чудовий і дуже важливий критерій. Щодо духовної зрілості терпіння не означає, що треба терпіти якийсь біль, приниження, терпіти різні негаразди.
Тут інший зміст. Терпіння має на увазі той факт, що пробудження людини, як і всього живого в Проявленому Світі, проходить через багато рівнів, періодів і циклів. І на шляху до духовної зрілості потрібне глибоке розуміння цього, потрібна відданість, а також постійність і, звісно, поступовість. Не можна квапити події, все має відбуватися у визначений природніми законами час. Нещодавно на сторінці «»Практична Теософія» з’явився вислів: «Всесвіт нікуди не поспішає. Це ти поспішаєш. Звідси твої тривоги, депресії і розчарування». І прикладом такого розчарування може стати історія, описана
в одному маленькому оповіданні, де дуже чітко простежується до чого може призвести відсутність терпіння. Читаємо:
«Одного ранку, прогулюючись парком, чоловік побачив в корі дерева кокон саме тоді, коли метелик проробляв отвір і готувався вийти назовні. Чоловікові дуже захотілося, щоб це сталося якнайшвидше і він зміг побачити процес появи нового життя сам, на власні очі.
Не замислившись над майбутнім, він вирішив допомогти і почав дмухати на кокон, щоб зігріти його. Спочатку справді прискорився процес розкриття. Метелик, хоча і повільно, але намагався вибратися назовні, проте крила у нього виявилися ще не зміцнілими. Він пробував розгорнути їх усім своїм тріпотким тільцем. Чоловік далі продовжував дихати на нього. Та даремно. З того, що сталося потім, він зрозумів, що своїм втручанням не допоміг, а навпаки, завдав шкоди, приніс зло. Штучне тепло змусило метелика з’явитися на світ раніше часу, але він був весь зморщений. Крильця його так і не розпрямилися. Не злетівши, метелик пішов з життя».
З запізненням чоловік зрозумів, що треба було чекати природного виходу метелика у світ. Розкриття крилець мало проходити на сонечку протягом поступового процесу.
Так і в житті людини: все має йти за законами Божими.
Звичайно, є моменти, в які людина має і, навіть, повинна втрутитися, але необхідно знати коли і навіщо. І ось тут і потрібна гнучкість.
- Почуття дослідження
Дуже важливо звернути увагу на цей критерій, тому що, перш ніж приймати або не приймати ту чи іншу філософію, слідувати навіть за Великим Вчителем, йти невідомим нам шляхом, необхідно зрозуміти, що ми хочемо, чи підходить нам цей шлях, чи підходить той Учитель, на якого ми вирішили спрямувати свій погляд, чи відповідає це нашому внутрішньому розумінню і стану, тобто, має бути щось на предмет сумніву.
У чому ж має полягати це дослідження? Філософські джерела підказують: це готовність кожного відкрити індивідуально для себе будь-яке вчення так само, як і Теософію, ту чи іншу релігію без наслідування, без того, щоб слідувати мудрості інших, пам’ятаючи тібетське прислів’я: «Кожна людина володар своєї мудрості».
На мій погляд, свого часу Гаутама Будда, а за ним і Олена Петрівна Блаватська якраз це і мала на увазі, коли наставляла: «…але не вірте в це тільки тому, що це сказала Я. Застосовуйте свій розум і почуття здорового глузду, свою свідомість, надайте вченню життя і переконайтеся в ньому самі. Не буркуйте, не критикуйте, не засуджуйте — працюйте. Перевіряйте все на своєму досвіді!».
Що ж може допомогти кожному з нас досягти духовної зрілості?
Відповідь коротка: ЗНАННЯ.
Анні Безант писала: «Істинно вся віра має бути заснована на знанні. Те, що людина прямо знає, є те, у що вона може прямо вірити, решта — довірливість і божевілля».
Один з найбільш видатних духовних вчителів XX століття Джидду Кришнамурті вказував: «Коли ви знаєте, ви бачите весь процес свого мислення і дії».
Мені хотілося б коротко зупинитися ще на одному критерії, який властивий не тільки духовно зрілій людині, але навіть тій, що ще тільки йде по Шляху духовного розвитку, а саме:
- Вміння вибудовувати стосунки
Сьогодні, коли ми тільки стаємо на Шлях досягнення духовної зрілості, ніщо, ні людська спільнота, ні взаємозв’язок, ні взаємовідносини не можуть бути виключені з нашого духовного життя, бо вони становлять його базис. Вони покладаються в основу формування братерських відносин між людьми й сприяють виконанню Першої, найважливішої, найголовнішої Цілі Теософського Товариства.
Тому кожен вчинок, кожна дія має сенс, все має відношення до духовної зрілості і ми за все несемо високу відповідальність, без якої нічого не можна досягти.
Етимологія слова «відповідальність» проста і зрозуміла. Бути відповідальним — означає відповідати за доручене, за виконане, сповна розраховуватися за зроблене, розплачуватись за пропущене і добровільно приймати покарання за невірно виконане.
Як це відчувається, слово «відповідальність» у своєму значенні багатогранне і має багато відтінків, але ми беремо лише той, який допомагає людині йти шляхом духовного зростання з тим, щоб досягти, зрештою, духовної зрілості.
Свою ходу відповідальність починає з моменту зародження думки.
Думка – це первісна причина всіх кінцевих результатів.
Джидду Кришнамурті у своїй книзі «Біля ніг Учителя» писав: «Якщо є суперечність між тим, що ми говоримо і що ми робимо, то початкова причина повинна лежати в думці, тому що вона це задумала».
І наче одразу продовжує єпископ Ледбітер. Він коментує: «Якщо ми думаємо про хороші речі, то ми, звичайно, не будемо говорити про злі речі, тому що, ми говоримо те, що знаходиться в нашому розумі, і якщо наша думка хороша, то і мова буде хороша, а потім і дія, яка буде також доброю. Ефект переваги у правильній думці повинен, очевидно, висловитися у правильній промові».
Міжнародний Президент Теософського Товариства Тім Бойд в статті «Вогонь і перетворення», яка надрукована в Адьярському журналі «Теософіст» за 2023 рік, наголошує: «Ми несемо відповідальність за наше внутрішнє запалювання, несемо відповідальність за наші думки, за вивчення думок тих людей, які були перед нами».
Величезну роль у цьому відіграє наш розум.
Сьогодні ще раз звернемося до Упанішад, де наводиться простий приклад, який розкриває структуру людини і показує яка роль відводиться розуму. Це зображено так:
- карета – наше тіло;
- коні – наші почуття, емоції;
- Візник – розум.
Звичайно, у непередбачених випадках коні можуть повести віз і без візника. Але куди? Коні тільки тоді потягнуть карету в потрібному напрямку, коли ВІЗНИК (розум) задасть їм його, задасть швидкість і т. п. У нього є «віжки», якими він може призупинити біг коней, затримати, пригальмувати, і якщо треба, відпустити.
Розум – це інструмент, який допомагає людині розмірковувати, пізнавати, аналізувати, це властивість «нижчого манасу», або 4-го принципу нижчої четвериці.
Але його треба розвивати, розширювати, шліфувати, допомагати йому піднятися до П’ятого Принципу – Божественного і стати ним. Він має бути підпорядкованим Вищому “Я”, але він має бути.
Нам слід завжди пам’ятати, що за думкою народжується мова, що складається зі слів. Ми всі відповідальні за кожне наше слово і маємо говорити тільки те й тільки тоді, коли ми впевнені, що слово нікому не завдасть шкоди.
У книзі Мейбл Коллінз «Світло на шляху» читаємо: «Перш ніж голос може заговорити … він повинен втратити здатність завдавати біль».
Це нам ще раз нагадує про те, що кожен несе величезну відповідальність за свої слова, за якими йдуть вчинки. Кожен повинен пам’ятати, що вчинки складаються у дії. Дії формують характер. Характер вибудовує долю, або Карму. І яка вона буде, позитивною чи негативною, залежить від того, хто її вибудовує.
Якщо ми це пам’ятатимемо, то поняття відповідальності розвиватимемо, починаючи зі звичайного, повсякденного життя, у звичних сферах діяльності, бо ми відповідальні не лише перед собою, а й перед Космосом.
Заключити сказане можна було б словами: Відповідальність — це Божественне доручення; для нас, теософів, це — доручення Вчителів, Ієрархії Світлих Сил. Відповідальність – це поставлене Богом завдання за виконання тієї справи, якій ми присвячуємо себе.
Тож, давайте ж виконувати це завдання з честю і гідністю! І таким чином виховувати у взаємопов’язаному світі нашу відповідальність на шляху до духовної зрілості.
Раїса Калашнікова, місто Кропивницький
