Теософія на Кіровоградщині

Олена Блаватська

Відомі рядки Христини Розетті: Невже кожен підйом на дорозі тяжкий? Так, весь шлях до останку. Невже путь розтягнувся на весь довгий день? Так, мій друже, до ночі з ранку.

(«Вгору», рядки 1-4)

є немов уособленням життя тих, хто справді ступає на шлях, що веде до вищо­го. Які б розбіжності не існували між різни­ми викладеннями Езотеричної Доктрини, оскільки в кожну епоху вона одягала нове вбрання, відмінне від попереднього як за відтінком, так і за фактурою; але в кожно­му з них ми знаходимо повну згоду в одному питанні – про шлях до духовного розвитку. Одне єдине непорушне правило завжди було обов’язковим для неофіта, так само і зараз – повне підкорення нижчої природи вищою. Від Вед і Упанішад до нещодавно опублікованого «Світла на Шляху», як би ми не шукали в бібліях усіх рас і культів, ми знаходимо лише один-єдиний шлях – важ­кий, болісний, клопіткий, яким людина може здобути істинне духовне осяяння. Та й як може бути інакше, адже всі релігії і всі філо­софії є лише варіантами першого вчення Єдиної Мудрості, переданого людям Плане­тарним Духом напочатку циклу?

Ми завжди говорили, що істинним Адеп­том, розвиненою людиною, треба стати -його не можна створити. Тому цей процес пов’язаний із зростанням через еволюцію, а це неминуче включає певні страждання.

Основна причина страждання полягає в тому, що ми повсякчасно шукаємо постій­не в мінливому, і не тільки шукаємо, але й діємо так, ніби вже знайшли незмінне, в той час як у світі, єдиною певною якістю якого ми можемо передбачити, є постійна зміна, і завжди, як тільки ми уявляємо, що міцно вхопилися за постійне, воно змінюється в нас під ногами, і це призводить до страж­дань.

Знову ж таки, ідея зростання включає в себе також ідею розриву, внутрішня істота повинна постійно прориватися крізь свою обмежувальну оболонку, і такий розрив та­кож повинен супроводжуватися страждан­ням, але не фізичним, а душевним та інте­лектуальним.

І так воно і є впродовж нашого життя: неприємності, які нас спіткають, завжди є саме тими, які нам здаються найважчими з усіх можливих, – це завжди те, що, на нашу думку, ми не в змозі витримати. Якщо ми подивимося на це ширше, то побачимо, що ми намагаємося прорвати нашу оболонку в одному вразливому місці; що наше зростан­ня, щоб бути справжнім зростанням, а не сукупним результатом ряду бурхливих роз­ростань, має відбуватися рівномірно, подіб­но до того, як росте тіло дитини, не спочатку голова, потім рука, а потім, можливо, нога; але в усіх напрямках одночасно, регуляр­но і непомітно. Людина схильна розвивати кожну частину окремо, нехтуючи при цьому іншими – кожен нищівний біль спричиняється розширенням якоїсь занедбаної частини, і це розширення ускладнюється наслідками розвитку інших частин.

Зло часто є результатом надмірного прагнення, і люди завжди намагаються ро­бити занадто багато, вони не задовольня­ються тим, щоб залишити все як є, робити завжди тільки те, що вимагає ситуація, і не більше того, вони завжди перебільшують кожну дію і тим самим створюють карму яку потрібно буде відпрацьовувати в майбут­ньому народженні.

Однією з найвитонченіших форм цього пороку є жага винагороди і надія на неї. Ба­гато хто з тих, хто часто й несвідомо, але все ж таки підкреслює свої зусилля, плекаючи надію на винагороду і дозволяючи їй стати активним чинником свого життя, тим самим залишають відчинені двері для тривоги, сумніву, страху, зневіри – невдачі.

Метою того, хто прагне духовної му­дрості є сходження до більш високого пла­ну буття; він повинен стати новою людиною, у всіх відношеннях більш досконалою, ніж зараз, і, якщо йому це вдасться, відповідно збільшиться сила і діапазон його здібностей і можливостей саме так, як у видимому світі ми знаходимо, що кожна стадія на сходах еволюції відзначена збільшенням потенціа­лу. Саме так Адепт наділяється чудовими здібностями, які так часто описувалися, про­те необхідно пам’ятати головне – те, що ці сили є природними супутниками існування на більш високих планах еволюції так само, як звичайні людські здібності є природними супутниками існування на звичайному люд­ському плані.

Здається, багато хто думає, що адептство – результат не стільки природного ро­звитку, скільки додаткового конструювання; схоже, вони вважають, що Адепт є людиною, яка, пройшовши певний курс навчання, що передбачає чітке дотримання системи жорстких правил, набуває послідовно од­нієї здібності за іншою; а коли вона набуде певної кількості цих сил, то негайно отри­має звання Адепта. Керуючись цією хибною думкою, вони вважають, що перше, що не­обхідно зробити для досягнення адептства, – це набуття «сил» – ясновидіння і здатність залишати фізичне тіло та подорожувати на відстані, саме це зачаровує найбільше.

Тим, хто хоче знайти такі можливості для своєї вигоди, нам нема чого сказати -на них чекає вирок саме такий, як і на всіх, хто діє заради суто егоїстичних цілей. Але є й такі, хто помилково приймає наслідки за причину і щиро вважає, що наднормальні здібності є єдиним шляхом духовного вдо­сконалення. Такі дивляться на наше Това­риство лише як на доступний засіб, здатний дати їм можливість здобути знання в цьому напрямку, і розглядають його як своєрідну окультну академію, інститут, створений для навчання тих, хто мріє стати чудотворцями. Вони не зважають на повторювані протести та застереження, у багатьох умах ця дум­ка, здається, утвердилася невикорінно, і люди голосно висловлюють своє розчару­вання, виявивши, що те, про що їх заздале­гідь попереджали, є абсолютною правдою і що Товариство було засноване не для того, щоб вчити новим і легким шляхам до набуття «сили»; і що його єдина місія по­лягає в тому, щоб знову запалити факел Істини, надовго згаслий для всіх, за винят­ком зовсім небагатьох, і зберегти цю істину живою шляхом формування братського со­юзу людства, єдиного ґрунту, в якому може прорости добре насіння. Теософське това­риство справді прагне сприяти духовному зростанню кожної людини, яка потрапляє під його вплив, але його методи – це мето­ди давніх Ріші, а принципи ті ж самі, що й у найдавнішого езотеризму; воно не є фар­мацевтом, що роздає патентовані засоби, складені із сильнодіючих ліків, які жоден чесний цілитель не наважиться використо­вувати.

У зв’язку з цим ми хотіли б застерегти всіх наших членів та інших шукачів духов­ного знання: остерігайтеся осіб, які пропо­нують навчити легким методам отримання психічних дарів; такі дари (laukika) справді порівняно легко набуваються штучними спо­собами, але вони згасають, як тільки висна­жується їх нервовий подразник. Справжня здатність пророцтва і адептства, якщо була досягнута хоча б одного разу, не втрачаєть­ся ніколи.

Здається, що з часу заснування Тео­софського Товариства, користуючись тим інтересом, що воно викликало до питань психічних досліджень, з’явилися різні то­вариства, які прагнуть залучити членів до своїх лав через обіцянки легкого досягнення психічних сил. В Індії ми давно знаємо про існування безлічі фальшивих аскетів усіх мастей, і ми побоюємося, що тут, як і в Єв­ропі та Америці, з’явилася нова небезпека в цьому напрямку. Ми лише сподіваємося, що ніхто з наших членів не буде засліпле­ний блискучими обіцянками і не дасть себе обдурити самозакоханим мрійникам, або, можливо, свідомим обманщикам.

Щоб продемонструвати реальну необ­хідність наших протестів та застережень, можемо згадати бачені нами нещодавно копії оголошення, даного так званим «Ма­хатмою», вкладені в лист з Бенаресу. Він запрошує «вісьмох чоловіків і жінок, які зна­ють англійську мову і будь-який з індійських діалектів», а на закінчення каже, що «ті, хто бажає дізнатися подробиці роботи та розмір оплати» повинні звернутися на його адресу, вклавши в конверт поштові марки!

Перед нами на столі лежить видання «Божественного Поймандра», опубліковане в Англії минулого року, і в ньому міститься звернення до «Теософів, які, можливо, роз­чарувалися у своїх очікуваннях Вищої Мудрості, що вільно роздається ІНДІЙСЬКИМИ МАХАТМАМИ», із сердечним запрошенням надсилати свої імена видавцеві, який «піс­ля короткого випробувального терміну» буде радий бачити їх прийнятими в окультне Братство, де «вчать вільно і БЕЗ ЗАСТЕРЕ­ЖЕНЬ всіх, кого вони вважають гідним прий­няти». Як не дивно, в тому самому томі, про який йде мова, ми знаходимо слова Герме­са Трисмегіста:

8. «Бо це єдиний, о Сину, шлях до Істини, яким мандрували наші предки, і яким вони, здійснивши свою подорож, вреш­ті-решт досягли блага. Шлях цей поважний і простий, але важкий і нелегкий для душі, що перебуває в тілі».

88. «Тому ми повинні з обережністю ставитися до таких людей, щоб, перебува­ючи в невігластві, вони не чинили зла, боя­чись того, що приховане і таємне»¹.

Цілком справедливо, що деякі теософи були (не з чиєїсь вини, а з власної) дуже розчаровані тим, що ми не запропонували їм короткого шляху до Йога Відьї, і є й інші, які бажають практичної роботи. І, що досить показово, ті, хто зробив найменше для То­вариства, найголосніше кричать про його помилки. Чому б цим людям і всім нашим членам, які здатні це зробити, не взятися за серйозне вивчення месмеризму? Гіпноз на­зивають ключем до окультних наук, і він має ту перевагу, що надає виняткові можливості, щоб творити добро для людства.

Якби в кожній з наших філій ми змогли заснувати гомеопатичну амбулаторію з до­даванням гіпнотичного лікування, як це вже було з великим успіхом зроблено в Бомбеї, ми могли б сприяти тому, щоб поставити ме­дичну науку в цій країні на більш міцну ос­нову, і принести незмірну користь широкому загалу людей.

Є й інші наші філії, окрім бомбейської, які добре попрацювали в цьому напрямі, але є можливість зробити набагато більше, ніж було зроблено дотепер. Те саме можна сказати і про інші напрямки роботи Това­риства. Було б добре, якби члени кожного відділення зібралися разом і серйозно пора­дилися щодо того, які конкретні кроки вони можуть зробити для реалізації задекла­рованих цілей Товариства. Занадто часто члени Теософського товариства задоволь­няються поверхневим вивченням його книг, не роблячи ніякого реального внеску в його активну діяльність. Якщо Товариство хоче бути силою добра в цій, і в інших країнах, воно може досягти такого результату лише за умови активної співпраці всіх його членів, і ми щиро закликаємо кожного з них уважно розглянути, які можливі роботи йому по си­лах, а потім серйозно взятися за їх втілення в життя. Правильна думка – це добре, але сама по собі думка мало чого варта, якщо вона не втілена в дію. У Товаристві немає жодного члена, який би не міг зробити хоч щось для справи правди і всесвітнього бра­терства; тільки від його власної волі зале­жить, чи стане це щось здійсненим фактом. Насамперед ми хочемо повторити, що Товариство – не ясла для Адептів-початківців; Вчителі не можуть об’їжджати та да­вати вказівки різним відділенням з усіляких питань, що входять в сферу досліджень То­вариства; відділення мають навчатися самі; книги повинні бути доступними, і знання, викладені в них, повинні застосовуватися на практиці різними членами – так розвинеть­ся самостійність та здатність до мислення. Ми наполегливо радимо це, бо до нас дійш­ли прохання, щоб кожен лектор, що надси­лається до відділень, був практично обізна­ний в експериментальній психології та ясновидінні (тобто дивленні в магічні дзер­кала та читанні майбутнього тощо). Отже, ми вважаємо, що подібні експерименти по­винні проводитися серед самих членів, щоб представляти якусь цінність для особистого розвитку або сприяти успіхам на їхньому шляху «вгору», і тому наполегливо рекомен­дуємо нашим членам намагатися самим.

Blavatsky HP. Spiritual progress.

The Theosophist, Vol. VI, No. 8(68),

May, 1885, pp. 187-188.

Переклад українською Моргунової А.Ф.

¹ У книзі д-ра Анни Бонус Кінгсфорд «Богородиця світу», с 120, 124, цей уривок викладе­ний чіткіше і є більш повним. Він звучить наступним чином: «Це єдиний шлях, який веде до Істини, яким справді ступали наші предки і яким вони досягли осягнення Добра. Шлях цей прекрасний і рівний, проте душі важко йти ним, поки вона ув’язнена у в’язниці тіла…». «Людський рід тягнеться до зла. Зло – це його природа, і воно йому до вподоби. Якби люди дізналися, що світ створений, що все відбувається згідно з провидінням і необхідністю, і що необхідністю і долею керуються всі речі, вони легко почали б зневажати всі речі, тому що вони створені; приписувати пороки долі і давати волю всіляким беззаконням. Тому утримуйся від натовпу, щоб через невігластво утримувати вульгарне в межах, навіть через страх перед невідомим». – Упорядник.