Теософія на Кіровоградщині

Виступ 20 листопада 2022 року на Всеукраїнській Конвенції, присвяченій 148-й річниці від дня існування Міжнародного Теософського Товариства.

Дивитись, НІ, НЕ В НЕБО, А ВСЕРЕДИНУ СЕБЕ САМОГО, –  так радить нам Олена Петрівна Блаватська. У своїй  статті “Походження зла” вона писала: “Ми живемо в атмосфері зневіри та розчарування, але це походить від того, що наші погляди незмінно опущені і прикуті до землі з усіма її фізичними та суто матеріальними проявами. Але якщо натомість протягом свого життєвого шляху людина буде дивитися, ні, не в небо, – оскільки це образний вислів, – а всередину себе самого і зосередить свою увагу на своєму внутрішньому світі, тоді б вона скоро звільнилася від задушливої ​​хватки величезної змії, ім’я якої ІЛЮЗІЯ”.

Звичайно, можна довго, а може навіть нескінченно “дивитися всередину себе самого”, можна завчити та повторювати фрази про необхідність самовдосконалення, морального та духовного зростання, набуття самопізнання тощо, але так і не розлучитися з ілюзіями земного життя. Тому що ця Ілюзія – Змія дуже хватка. Вона вселяє в людину надмірну повагу до себе, ігнорування «малих» людей, вселяє думки про те, що ти кращий за інших і знаєш більше за них, і ще багато таких рис характеру людини, які ми відносимо до негативних і знаходимо їх в Сорока Ознаках Гордині з Махабхарати. Ось тільки декілька з них:

1. Я завжди правий.

Або:

2. Відчуття скрізь важливості своєї особистості (де б ти не був, з ким би не спілкувався).

Також 3. Вміння поставити суперника в невигідне становище.

Далі

4. Контроль над тією чи іншою ситуацією, але відсутність бажання взяти відповідальність за неї на себе.
5. Намагання завжди залишити останнє слово за собою (час від часу ми чуємо: «Ви праві, але в мене своя думка»).

Нерідко спостерігаємо:

6. Підвищення голосу в злобі й досаді, наявність роздратованого тону … і ще 34 подібних висловлювань, які відображають гординю в характері людини.

Це і є ілюзія особистості, на санскриті «саккаядіттхі».

Це і є та ж ілюзія, від якої необхідно звільнитися

Давайте прослідкуємо, як же ця особистість виникає. Нам давно відомо, що Дитина народжується відповідно до Закону карми, тобто, схильною до наслідків  її поведінки в минулому житті. Згодом вона вже чує, що люди говорять про неї, і виявляє, що вона може робити, а чого не може. У всіх цих речах дитина  бачить себе, як у дзеркалі, а іноді можливо, навіть не лише в одному із кривих дзеркал, а в цілій  їх  серії. Таким чином вона  поступово набуває ідеї про себе – що вона розумна або не зовсім, красива чи негарна, сильна або слабка і тому подібне. Дитина дорослішає і з продовженням  її освіти набуває соціального статусу і характеру, а також набуває звички тіла та розуму, які вже характерні, наприклад, для лікаря, юриста, домогосподарки, ким би вона не опинилася в цьому житті.

Людина стає особистістю, що вже встановилася. Коли вона думає про себе, що вона – це особистість, вона має те, що називають нашим маленьким «я». Але це і є та ж ілюзія, від якої необхідно звільнитися. Безумовно, мати натреноване тіло та особистість з позитивними звичками – це добре, тому що ми не хочемо мати її слабкою чи невизначеною. Але якою б гарною особистість не була, ми не повинні вважати її собою. Ми повинні мати можливість користуватися всією нашою природженою силою волі, силою любові та силою думки, використовуючи особистість для наших цілей, для нашого духовного життя у матеріальному світі.

Тому, на мій погляд, кожен, хто став на шлях теософського руху,  духовного саморозвитку і самовдосконалення повинен, перш за все “подивитися всередину себе самого”, побачити і виявити такі складові  внутрішнього життя, які допоможуть знайти той Центр, що спрямовує діяльність та духовне зростання його особистості і  сам запалити в ньому світильник загальнолюдських цінностей, таких як Істина, Правдивість, Мир або Умиротворення, Любов, Ненасильство. Таким Центром є наше Духовне Серце.

«Шукай себе всередині себе. Пізнай себе. Бережи своє серце»

Великий український філософ, педагог, мислитель Григорій Савич Сковорода, якого називали «Небесний Розум», писав: «Шукай себе всередині себе. Пізнай себе. Бережи своє серце». А серце справді треба берегти тому, що воно, – як сказала Олена Петрівна Блаватська, – «…ще не виразило себе повністю», то, аби це сталося, людині необхідно розкривати в ньому Вогні, щоб запалювати серця інших, наповнювати їх неземною, безкорисливою любов’ю та божественними якостями, керуючись при цьому принципом: «Любити всіх, служити всім!». Якраз тут, людині передусім потрібні Знання і не просто, як такі, а глибокі теософські – про походження Всесвіту та Людини, її місце в цьому ілюзорному, Проявленому Світі та її особливої ​​ролі в Божественному Плані.

Ми знаємо, що такі знання розкриваються в трьох основних Законах. на яких будується Божественна Мудрість – Теософія, це:

• Закон про Єдність всього Сущого;
• Закон Карми, або Закон Причин та Наслідків;
• Закон Перевтілення, який іноді називають Законом Реінкарнації.

Я впевнена, що більшість з нас давно розуміють і навіть слідують їх фундаментальним положенням. Але знати і розуміти самому – це одне; необхідно ділитися своїми знаннями з іншими, щоб допомогти кожному, хто зустрічається на твоєму шляху, усвідомити, що все у світобудові дійсно єдине, і все йде у напрямку до однієї й тієї ж мети – до Єдності з Божественним, і що Єдність – це відсутність ототожнення та розрізнення, відсутність відчуття роздільності, окремості, відсутність “Я” і “Ти”.  Людина – носій Єдності, яка виступає у двох аспектах: як Ілюзорна тут, на Землі, і Справжня – у концепції з Божественним. Останнє чудово відображено у “Таємній Доктрині”, де сказано: “Коли Владики Мудрості, рухомі законом еволюції, вселили в неї (тобто в людину) іскру свідомості, то перше почуття, яке воно пробудило до життя та діяльності, було почуття солідарності, єдності з його духовними творцями”. (“Таємна Доктрина”, том I, станца 6).

   Ось людина і має крізь Ілюзію, або Майю, прагнути до Єднання зі своїми божественними батьками.

Але як же це можливо?

Людвиг Андреас фон Фейєрбах — німецький філософ-матеріаліст 1804 – 1872 р.р.

Підказує нам видатний німецький філософ Людвіг Фейєрбах, який  писав, що людська сутність очевидна тільки в спілкуванні, в  єдності людини з людиною, в єдності, що спирається на реальність відносин, у яких без “Ти” неможливо “Я” і шлях людини – це завжди шлях з іншою людиною, це життя у спільності, а не у відокремленості.

Шрі Ауробіндо – індійський філософ, основоположник інтегральної йоги. 1872 – 1950 р. р

Кожен з нас, вивчаючи названі закони, а також такі першоджерела теософської літератури, як “Таємну Доктрину”, в якій криється “глибина непізнаного”, Бхагавадгіту, Листи Махатм, праці У. К. Джаджа та багатьох інших авторитетних авторів філософії всіх народів, зможе перейти на позиції Божественного, але тільки «дивлячись всередину себе самого”. Бо, як сказав відомий індійський філософ, засновник інтегральної Йоги Шрі Ауробіндо, «Божественні небеса – великі і дивовижні, але набагато більші і більш дивовижні небеса всередині нас”. І таке бачення призводить до того, що всі об’єкти та події приймають для кожного інше значення, і виявляють себе як покажчики тих внутрішніх якостей, над якими кожному слід працювати, щоб повернутися до Божественної природи, яка веде людину до її справжнього Дому, звідки ВОНА вийшла і куди повертається, пройшовши величний, еволюційний Шлях самовдосконалення.

Анні Безант – відомий теософ, другий Президент Теософської громади, 1847 – 1933 р. р.

На цьому шляху людина спостерігає і відчуває всемогутню, божественну свідомість з кожним диханням, з кожною думкою. І це допомагає їй зрозуміти, писала Анні Безант, що «тільки внутрішнім поглядом можна побачити Істину» і, що всередині приховані Вищі сили – це сили миру, співчуття, терпіння, доброти, гармонії, великодушності. Усі вони гарні. Але самий високий принцип, який живе всередині кожної індивідуальності, – це принцип Христа, Атман. У той час, як він спить, ми вразливі для всіх вібрацій світу. Але якщо ми зможемо виявити його і розбудити всередині нас для труднощів у житті та для оточуючих нас людей, ми опинимося з вибором, і прийде розуміння, що необхідно прагнути до найвищого, до того, що в кінцевому рахунку виходить за межі нашого ілюзорного уявлення на Землі. Пробуджує найвищі сили, приховані всередині нас, увага до Вчителя,  всюди сущого Атмана, до Божественної Мудрості – Теософії.

І якщо ми будемо слідувати цьому розумінню в житті кожного дня,  то незабаром почуємо прекрасний і обнадійливий Голос Безмовності: «Прислухайся! Ти сам став Світло, ти сам став Звук, ти сам Учитель свій і Бог. Ти САМ – своїх пошуків ціль; Безперервний Голос, що мчить крізь вічність; від перемін  вільний, вільний від гріха, – в Одному – Сім звуків Безмовності Голосу».

Теософія завжди повинна йти попереду нас, а ми невідступно – слідом за нею

Тобто, дуже важливо підняти очі від себе зовнішнього, зі своїми метушливими думками про матеріальне, конкретне, особисте до свого Внутрішнього, Вищого «Я», щоб таким чином злитися з Єдиним. Це і будуть ті виклики внутрішнього життя, які допоможуть жити сьогодні, в час переломних, ключових подій, бо якраз зараз вже настав час змінити парадигму свого мислення й перенести свою увагу про Силу Життя з матеріального на духовний план. Звичайно, ця Сила знаходиться однаково всередині і зовні нас. Але ж відчуття чогось більшого, більш глибинного, більш ґрунтовного там – всередині людини. І ми відчуваємо це через любов, через співчуття, милосердя, через служіння і альтруїзм, тобто, через складові Божественної Мудрості – Теософії. Тож, Теософія завжди повинна йти попереду нас, а ми невідступно – слідом за нею, не забуваючи при цьому  дивитись всередину себе самого.

Дякую за увагу!

Раїса Калашнікова