
Тлумачення – Джой Мілс
Десь на початку 1923-го доктор Анні Безант, будучи президентом Теософського товариства, написала кілька рядків, які зараз так добре відомі членам Товариства по всьому світу. Вони перекладені кількома мовами і насправді стали практично невід’ємною частиною словника кожного теософа. Слова поклали на музику, їх співають та читають наспів. Навряд чи якісь збори Товариства, проведені з того часу, пройшли без прочитання цих слів. На кожній міжнародній Конвенції Президенти Товариства відкривають заходи читанням того, що стало відомо як «Універсальна Молитва» або «Всеохоплююча Молитва». Гранично прості слова, що мають чарівну силу мантри:
O Hidden Life, vibrant in every atom; O Hidden Light, shining in every creature; O Hidden Love, embracing all in Oneness; May all who feel themselves as one with Thee, Know they are therefore one with every other.
О, приховане Життя, що коливає кожен атом, O, Приховане Світло, що осяює кожне створіння, O, Прихована Любов, що єднає все, Нехай кожний, хто відчує себе Тобою, Знає свою єдність з усіма.
Ці слова стали настільки звичними, що їхнє значення та внутрішній сенс могли вислизнути від нас. Коли ми звикаємо до чогось, будь то людина, ситуація чи ідея, вкрита покривом мови, завжди є небезпека, що ми почнемо сприймати це як належне. Під час стресової ситуації, щоб зміцнити віру, ми можемо навіть вимовити це як молитву, вивчену напам’ять у дитинстві. Помічено -під час стресу людина робить це настільки автоматично, що іноді можна почути навіть закоренілого атеїста, який вимовляє молитву, яку він нібито не знав і не пам’ятав.
Але слова дорогоцінні, і найчастіше є тендітним провідником для думок, та й для прагнення серця. Через них може бути переданий не тільки звичайний смисловий посил, який використовується для дій у світі та для спілкування один з одним, але також голод душі і краса духу в їх спрямованості до вищого, яке залишається вічно незбагненним і тому невимовним. Давайте зупинимося, щоб досліджувати рядки, які д-р Безант дала суспільству та світу. Який внутрішній сенс, які глибокі реальності приховані за словами, якого нового світогляду ми можемо набути, промовляючи слова та окремі фрази? Може, ми прив’язалися до цих слів лише тому, що вони прийшли від цієї героїчної душі Анні Безант? А якби хтось інший послужив світу каналом передачі, що це змінило б? Безперечно, постійне повторення наділило вірш певною внутрішньою значимістю, святістю, якщо ми можемо так висловитися. Але повторення може і притупити істинний дух, а заучені фрази можуть бути вимовлені з малою увагою з боку або думок, або серця.
Перед дослідженням навіть маленької частини вірша, може здатися цікавим дізнатися про його появу. У своїх замітках «Сторожева Вежа» у журналі «Теософіст» за червень 1923-го року, д-р Безант писала, що рядки народилися на прохання багатьох членів товариства, які тоді проводили «Пропагування Братства» в південній Індії. Трохи раніше така «пропаганда» була ініційована у Великій Британії і Індія лише перехопила естафету. У своїх коментарях вона продовжує:
«Я написала… кілька рядків для щоденного повторення — вранці та ввечері, бо я не відчувала, що можу написати медитацію, про яку вони попросили. Для мене медитація дуже індивідуальна річ, робота зі своїм розумом над деякими особливими темами, найбільше, що я могла зробити, це запропонувати теми. Уявляю його у тому вигляді, як він проспівав себе…».
Далі слідує вже наведений вище вірш. Потім вона додає:
«Він випускає наступні один за одним хвилі світла, пульсуючі назовні від того, що вимовляє, якщо вірш ритмічно вимовляється наспів або оспівується внутрішнім або зовнішнім голосом. І якби кілька тисяч людей стали посилати ці хвилі в навколишній простір, ми могли б зробити дуже сильний вплив на ментальну атмосферу..».
Цей факт, що д-р Безант говорить нам про вірш, що «спів себе» їй, вказує, що істинне його джерело знаходиться в більш глибокій або високій сфері за межами її власного свідомого розуму, можливо, навіть з того Джерела, якому вона сама завжди віддавала найглибші пошану та шанування. Звичайно, ми повинні погодитися з тим, що слова, у тому вигляді, в якому вони дані, мають таку красу і величне охоплення, що будь-яка альтернатива або зміна стають недоречними. Незважаючи на те, що багато хто вже випробував ефективність цих рядків у створенні внутрішнього спокою і навіть дієвого лікування, ми можемо тільки здогадуватися про той ефект, який ці слова надають як на навколишній простір або суспільство, так і на індивідуума, який вимовляє їх вголос простою мовою або проспівуванням. Звертаючи тепер нашу увагу на сам вірш, розглянемо його фраза за фразою, пропонуючи деякі значення, приховані всередині.
І. «О, приховане Життя, що коливає кожен атом…»
Відразу виникає питання — чому «прихована»? Хіба життя навколо нас не очевидне? Звичайно ж, життя не заховане! Але те, чого це стосується, до чого звернута молитва, має бути вищим або за межами очевидного. Доктор І.К.Таймні у своїй роботі «Вступ до психології Йоги» (Glimpses into the Psychology of Yoga) нагадує нам, що «Абсолютна реальність існує лише у вічно-непроявленому і є джерелом всіх відносних реальностей, що у сфері людського сприйняття…».
Отже, Найвищий Принцип присутній у всьому і все ж таки знаходиться за межами всього існуючого. Це справді «приховане життя», що лежить в основі всього виявленого. Невід’ємною частиною Реальності є її рух, що дозволяє створювати все, що має існування, для цього в серці Реальності б’ється пульс світобудови. Без нього нічого не може існувати, він всюдисущий і містить у собі силу резонувати крізь усе, що існує і буде існувати. І цей потенціал міститься у кожному атомі, у кожному елементі виявленого всесвіту, він справді «вібрує» у кожному атомі. Отже, вся природа пульсує в ритмі Вічного, завжди прихованого, але відомого своїми незліченними проявами, тому що один стає безліччю і все ж таки залишається вічно єдиним. Виходить, що ця початкова фраза є зверненням до того вічного не-проявленого принципу, Вищої Реальністю в обох проявах – за межами кіл втілення і вічно вібруючої крізь весь виявлений всесвіт. Щодо людської свідомості, то це молитва тому Атману, який прихований у нашій природі як присутній тут на фізичному, так і на своєму власному плані, тому що його резонанс коливає усі атоми всіх наших провідників. Він несе того Атмана від Буддхи до фізичного плану.
II. «O, Приховане Світло, що осяює кожне створіння…»
І знову ми можемо запитати: А чому приховане? Якби було світло, що сяє у кожній істоті, то це світло було б видимим, сама природа світла — сяяти, і тому його можна побачити. Світло випромінюється назовні, але ми звертаємося до прихованого світла, яке сяє всередині і не випромінюється назовні у видимій манері. Отже, ці слова мають на увазі більш глибоке значення. Єдина Реальність під час прояву може бути світлом. Це те внутрішнє світло Вищої Реальності, Ішвари, втіленого Бога, що є у кожній істоті. Життя зараз стало світлом, і його гранична вібрація зараз засяяла із внутрішнім динамізмом. У людині Буддхі, як світло душі, зараз об’єднане з Атмою і готове вийти назовні — діяти. Це те світло, яке має висвітлити всю природу людини. Це те, що робить свідомість можливою, світло, яке «приховане», тому що воно не об’єктивне для свідомості, але є самою природою цієї чистої свідомості. І це світло присутнє і сяє крізь усі атоми у просторі.
III. «O, Прихована Любов, що єднає все…»
Завдяки полярності Життя та Світу пробивається джерело творчої дії – Любов. Скрізь, де є полярність, виникає відношення між полюсами, і найчистіша з усіх взаємовідносин, не забруднена будь-яким способом, за допомогою якогось об’єкта тяжіння чи відштовхування, це любов. Ми можемо назвати це основним «клеєм», який тримає разом все, що виявлено, всі частинки всесвіту, всі елементи, що з’явилися разом із маніфестацією. Таким чином, саме «Любов всіх у єдності обіймає». Єдиний став численним, з єдності з’явилося багато. І все ж, незважаючи на безліч, все знаходиться в обіймах того чистого взаємозв’язку, що виникло з появою Життя і Світла – Любов’ю. Любов лежить у самому серці процесу творіння, саме тому вона є основою всіх законів, що стоять за еволюцією. Прихована у серці різноманіття, Любов пов’язує чисельне у єдності Одного. Це закон, його виконання приводить все в ідеальну рівновагу, тому що все, що не сталося в будь-якій частині всесвіту, несе наслідки всюди. Немає зовнішньої влади, немає надкосмічного божества, що зважує на терезах правосуддя, Любов лежить у серці всесвіту і приводить все в рівновагу, так як в її обіймах знаходиться все, що є всередині світобудови. Тут теж творчий принцип Ат-ма-Буддхі, з’єднаний з Манасом, спрямований назовні — у велику інволюційно-еволюційну подорож. Манас – творча активність, по суті, є любов’ю в дії. Розум, коли в нього влита інтуїція, обіймає всесвіт, сприймає все саме тим, чим воно є насправді. Розум, здатний фрагментувати Реальність («вбити Реальність»), щоб осягнути чи усвідомити її різноманітну природу, може бути введений у нерухомий стан, у якому зміна розумового елемента припиняється. Сприйняття чи усвідомлення у цьому стані є нерозділеним. Нероздільний стан свідомості обіймає «всіх у єдності».
Перші три фрази мантрама нагадують нам про велику потрійність Вищої Реальності — Життя, Світло і Любов. Але ця потрійність «прихована», тому що об’єктно вона не пізнана, але швидше за все лежить в основі всього процесу прояву. Вона прихована, бо розум сам собою неспроможний усвідомити її невід’ємності, такі інструменти як органи почуттів теж можуть її відчути. Як вказує д-р Таймні у вже цитованій вище роботі: «Відповідно до окультної філософії існує метод пізнання Реальності …і цей метод полягає у повному упокоренні занепокоєння розуму».
Безперечно, цей метод — йога. «Тоді, – продовжує д-р Таймні, – індивідуальна свідомість звільняється від завіси, що відокремлює індивідуальну свідомість від всесвітньої свідомості, і пізнає цю Реальність безпосередньо, злившись з нею воєдино».
У перших трьох рядках нашого вірша ми звертаємося до потрійної природи Єдиної Реальності, і в цій молитві ми можемо виконувати найвищу йогу самопізнання. Наша увага вимальовує найвищу істину — в основі людини та всесвіту лежить Єдина Реальність у своєму троїстому аспекті Життя, Світла та Любові. Усвідомлення цього знаходиться на плані за межами розуму, але, закликаючи до цього, ми наводимо цю Реальність у безпосереднє проникнення в нашу свідомість, налаштовану та гармонізовану з Єдиним. Останні два рядки вірша підтверджують це.
IV. «Нехай кожний, хто відчує себе Тобою,..»
Використання слова «Тобою» вказує на те, що троїстість Життя, Світла та Любові насправді єдині – єдина вища Реальність. Проте, слід звернути увагу, що акцент насамперед падає на «відчує». Чим є відчуття себе одним цілим з Вищим? Відчуття – це проникливе усвідомлення, усвідомлення без будь-яких відволікаючих думок, без будь-яких відволікаючих дій. Це цілісне усвідомлення, що переповнює нас, що охоплює нас цілком і повністю. Можливо, це можна порівняти з моментом болю, коли сильно розбиваєш великий палець ноги об камінь. У цей момент немає інших відчуттів, крім відчуття болю. Жодна стороння думка не проникає у яскравий момент зіткнення. Тільки після ми зможемо сказати: «Я забів палець!» або «Як же боляче, мій палець!». Те почуття, яке має прийти і утвердиться під час усвідомлення єдності, має бути цілісним, досконалим, закінченим, без аналізу чи міркування, логічних висновків. Тільки за таких умов може пробудитися справжнє усвідомлення. У якомусь сенсі ця здатність «…відчувати єднання з Тобою…» може бути описана як біль єдності, тягар єдності, яку ми повинні нести, якщо пізнали реальність життя. Іншими словами, це не вибіркове почуття: «Я відчуватиму єдність з тобою, але не з тою людиною, відчуватиму єднання з деревом, але не зі змією» і т.д. Коли ми вимовляємо: «Нехай усі…», ми пробуджуємо у собі усвідомлення відсутності поділу, відсутності бар’єрів. Це усвідомлення наповнене лише Життям, Світлом та Любов’ю, тому воно чисте та цілісне.
З цього проникливого усвідомлення «відчуття» має пробудитися знання.
V. «Знає свою єдність з усіма»
Отже, мантра закінчується утвердженням необхідності знань. Людина повинна не тільки відчувати, вона повинна знати. Це тягар самоусвідомлення. Але усвідомлення, що це не просто здогад, думка, ідея чи переконання, що може змінюватися з появою нових понять. Це свідома дія, яка виникає тому, що ми поринули у свідомість, яка є непорівняльною, неподільною, цільною і чистою за своєю природою. Як наслідок контакту зі свідомістю, з тими невимовними словами усвідомленням того, що ми одне ціле з Всесвітньою Реальністю, що ми дійсно Атма-Буддхі-Манас, ми повинні знати, повністю усвідомлювати нашу єдність з усіма іншими одиницями життя, які однаково наповнені цією Реальністю, що коливається через них, сяє з ними, обіймає них.
У деяких версіях мантраму слово «also» (також) було замінено на «therefore» (отже), можна звернути увагу на те, що у версії д-р Безант використано останнє слово. Є дуже тонка, але певна різниця між цими словами. Слово «також» – це додаткове слово, воно означає доповнення, щось плюс щось і т.д. «Отже» несе супутнє значення, що є наслідком, як результат чогось, воно не додаткове. Звичайно в мантрамі мається на увазі усвідомлення того, що, коли є почуття єдності, визнання єдності з Вищою Реальністю, яка є Світло, Життя і Любов, слідом з’являється визнання усвідомлення неминучого єднання з усіма іншими створіннями. Бо як людина може бути єдиною з Вищим і залишатися відділеною, відокремленою від усіх інших, що однаково укорінюються в Єдиній Реальності?
Багато інших значень ще можуть відкритися в цьому дивовижному вірші, заповіданому нам доктором Безант. Насправді це доказ всього процесу творіння, в яке занурені ми і живемо. Підтвердження того, що всередині нас, як самоусвідомлених одиниць життя, таїться наша міць, можливість сприйняти чудове та цілісне життя. Це бачення ми можемо надсилати сяйвом усьому світу. Бачення, якому ми можемо дати крила, голос та форму. Це бачення, яке може оновлювати нас кожного разу, коли ми повторюємо наспів мантрам, таким чином відновлюючи наш світ, змінюючи наш світ. Саме собою це бачення може принести нове усвідомлення у світ, усвідомлення єдності, братерства, миру та гармонії, цілісності та святості. Коли ми повторюємо ці кілька простих рядків, поодинці або групою, ми закликаємо Єдину Реальність проявити себе по-новому, це безсумнівно робить цілісним і наповнює святістю все, що є у цьому всесвіті навколо нас. І не може бути іншої, прекраснішої дії.
Переклад з англійської: Андрій Шубенков
Переклад з російської: Валентина Мішина
Сей добрые дела, и ты пожнёшь их плоды. Бездействие в деле милосердия преобразуется в действие смертоносного грех.
Елена Петровна Блаватская