Теософія на Кіровоградщині

Тлумачення – Джой Мілс

Десь на початку 1923-го доктор Анні Безант, будучи президентом Тео­софського товариства, написала кілька рядків, які зараз так добре відомі чле­нам Товариства по всьому світу. Вони пере­кладені кількома мовами і насправді стали практично невід’ємною частиною словника кожного теософа. Слова поклали на музи­ку, їх співають та читають наспів. Навряд чи якісь збори Товариства, проведені з того часу, пройшли без прочитання цих слів. На кожній міжнародній Конвенції Президенти Товариства відкривають заходи читанням того, що стало відомо як «Універсальна Мо­литва» або «Всеохоплююча Молитва». Гра­нично прості слова, що мають чарівну силу мантри:

O Hidden Life, vibrant in every atom; O Hidden Light, shining in every creature; O Hidden Love, embracing all in Oneness; May all who feel themselves as one with Thee, Know they are therefore one with every other.

О, приховане Життя, що коливає кожен атом, O, Приховане Світло, що осяює кожне створіння, O, Прихована Любов, що єднає все, Нехай кожний, хто відчує себе Тобою, Знає свою єдність з усіма.

Ці слова стали настільки звичними, що їхнє значення та внутрішній сенс могли вис­лизнути від нас. Коли ми звикаємо до чо­гось, будь то людина, ситуація чи ідея, вкри­та покривом мови, завжди є небезпека, що ми почнемо сприймати це як належне. Під час стресової ситуації, щоб зміцнити віру, ми можемо навіть вимовити це як молитву, вивчену напам’ять у дитинстві. Помічено -під час стресу людина робить це настільки автоматично, що іноді можна почути навіть закоренілого атеїста, який вимовляє молит­ву, яку він нібито не знав і не пам’ятав.

Але слова дорогоцінні, і найчастіше є тендітним провідником для думок, та й для прагнення серця. Через них може бути пе­реданий не тільки звичайний смисловий посил, який використовується для дій у світі та для спілкування один з одним, але також голод душі і краса духу в їх спрямо­ваності до вищого, яке залишається вічно незбагненним і тому невимовним. Давайте зупинимося, щоб досліджувати рядки, які д-р Безант дала суспільству та світу. Який внутрішній сенс, які глибокі реальності при­ховані за словами, якого нового світогляду ми можемо набути, промовляючи слова та окремі фрази? Може, ми прив’язалися до цих слів лише тому, що вони прийшли від цієї героїчної душі Анні Безант? А якби хтось інший послужив світу каналом передачі, що це змінило б? Безперечно, постійне повто­рення наділило вірш певною внутрішньою значимістю, святістю, якщо ми можемо так висловитися. Але повторення може і приту­пити істинний дух, а заучені фрази можуть бути вимовлені з малою увагою з боку або думок, або серця.

Перед дослідженням навіть малень­кої частини вірша, може здатися цікавим дізнатися про його появу. У своїх замітках «Сторожева Вежа» у журналі «Теософіст» за червень 1923-го року, д-р Безант писа­ла, що рядки народилися на прохання ба­гатьох членів товариства, які тоді проводи­ли «Пропагування Братства» в південній Індії. Трохи раніше така «пропаганда» була ініційована у Великій Британії і Індія лише перехопила естафету. У своїх коментарях вона продовжує:

«Я написала… кілька рядків для щоденно­го повторення — вранці та ввечері, бо я не відчувала, що можу написати медита­цію, про яку вони попросили. Для мене ме­дитація дуже індивідуальна річ, робота зі своїм розумом над деякими особливими те­мами, найбільше, що я могла зробити, це запропонувати теми. Уявляю його у тому вигляді, як він проспівав себе…».

Далі слідує вже наведений вище вірш. Потім вона додає:

«Він випускає наступні один за одним хвилі світла, пульсуючі назовні від того, що ви­мовляє, якщо вірш ритмічно вимовляєть­ся наспів або оспівується внутрішнім або зовнішнім голосом. І якби кілька тисяч лю­дей стали посилати ці хвилі в навколишній простір, ми могли б зробити дуже сильний вплив на ментальну атмосферу..».

Цей факт, що д-р Безант говорить нам про вірш, що «спів себе» їй, вказує, що істинне його джерело знаходиться в більш глибокій або високій сфері за межами її власного свідомого розуму, можливо, навіть з того Джерела, якому вона сама завжди віддавала найглибші пошану та шануван­ня. Звичайно, ми повинні погодитися з тим, що слова, у тому вигляді, в якому вони дані, мають таку красу і величне охоплення, що будь-яка альтернатива або зміна стають не­доречними. Незважаючи на те, що багато хто вже випробував ефективність цих ряд­ків у створенні внутрішнього спокою і навіть дієвого лікування, ми можемо тільки здога­дуватися про той ефект, який ці слова нада­ють як на навколишній простір або суспіль­ство, так і на індивідуума, який вимовляє їх вголос простою мовою або проспівуванням. Звертаючи тепер нашу увагу на сам вірш, розглянемо його фраза за фразою, пропонуючи деякі значення, приховані все­редині.

І. «О, приховане Життя, що коливає кожен атом…»

Відразу виникає питання — чому «при­хована»? Хіба життя навколо нас не оче­видне? Звичайно ж, життя не заховане! Але те, чого це стосується, до чого звернута молитва, має бути вищим або за межами очевидного. Доктор І.К.Таймні у своїй ро­боті «Вступ до психології Йоги» (Glimpses into the Psychology of Yoga) нагадує нам, що «Абсолютна реальність існує лише у вічно-непроявленому і є джерелом всіх від­носних реальностей, що у сфері людського сприйняття…».

Отже, Найвищий Принцип присутній у всьому і все ж таки знаходиться за межами всього існуючого. Це справді «приховане життя», що лежить в основі всього виявле­ного. Невід’ємною частиною Реальності є її рух, що дозволяє створювати все, що має існування,   для   цього  в  серці   Реальності б’ється пульс світобудови. Без нього нічого не може існувати, він всюдисущий і містить у собі силу резонувати крізь усе, що існує і буде існувати. І цей потенціал міститься у кожному атомі, у кожному елементі виявле­ного всесвіту, він справді «вібрує» у кожно­му атомі. Отже, вся природа пульсує в ритмі Вічного, завжди прихованого, але відомого своїми незліченними проявами, тому що один стає безліччю і все ж таки залишаєть­ся вічно єдиним. Виходить, що ця початко­ва фраза є зверненням до того вічного не-проявленого принципу, Вищої Реальністю в обох проявах – за межами кіл втілення і віч­но вібруючої крізь весь виявлений всесвіт. Щодо людської свідомості, то це молитва тому Атману, який прихований у нашій при­роді як присутній тут на фізичному, так і на своєму власному плані, тому що його резо­нанс коливає усі атоми всіх наших провід­ників. Він несе того Атмана від Буддхи до фізичного плану.

II. «O, Приховане Світло, що осяює кожне створіння…»

І знову ми можемо запитати: А чому приховане? Якби було світло, що сяє у кож­ній істоті, то це світло було б видимим, сама природа світла — сяяти, і тому його можна побачити. Світло випромінюється назовні, але ми звертаємося до прихованого світла, яке сяє всередині і не випромінюється на­зовні у видимій манері. Отже, ці слова ма­ють на увазі більш глибоке значення. Єдина Реальність під час прояву може бути світ­лом. Це те внутрішнє світло Вищої Реаль­ності, Ішвари, втіленого Бога, що є у кожній істоті. Життя зараз стало світлом, і його гра­нична вібрація зараз засяяла із внутрішнім динамізмом. У людині Буддхі, як світло душі, зараз об’єднане з Атмою і готове вийти назовні — діяти. Це те світло, яке має висвіт­лити всю природу людини. Це те, що робить свідомість можливою, світло, яке «прихова­не», тому що воно не об’єктивне для свідо­мості, але є самою природою цієї чистої сві­домості. І це світло присутнє і сяє крізь усі атоми у просторі.

III. «O, Прихована Любов, що єднає все…»

Завдяки полярності Життя та Світу про­бивається джерело творчої дії – Любов. Скрізь, де є полярність, виникає відношення між полюсами, і найчистіша з усіх взаємовід­носин, не забруднена будь-яким способом, за допомогою якогось об’єкта тяжіння чи від­штовхування, це любов. Ми можемо назва­ти це основним «клеєм», який тримає разом все, що виявлено, всі частинки всесвіту, всі елементи, що з’явилися разом із маніфе­стацією. Таким чином, саме «Любов всіх у єдності обіймає». Єдиний став численним, з єдності з’явилося багато. І все ж, незважаю­чи на безліч, все знаходиться в обіймах того чистого взаємозв’язку, що виникло з появою Життя і Світла – Любов’ю. Любов лежить у самому серці процесу творіння, саме тому вона є основою всіх законів, що стоять за еволюцією. Прихована у серці різноманіття, Любов пов’язує чисельне у єдності Одного. Це закон, його виконання приводить все в ідеальну рівновагу, тому що все, що не ста­лося в будь-якій частині всесвіту, несе на­слідки всюди. Немає зовнішньої влади, не­має надкосмічного божества, що зважує на терезах правосуддя, Любов лежить у серці всесвіту і приводить все в рівновагу, так як в її обіймах знаходиться все, що є всередині світобудови. Тут теж творчий принцип Ат-ма-Буддхі, з’єднаний з Манасом, спрямова­ний назовні — у велику інволюційно-еволюційну подорож. Манас – творча активність, по суті, є любов’ю в дії. Розум, коли в ньо­го влита інтуїція, обіймає всесвіт, сприймає все саме тим, чим воно є насправді. Розум, здатний фрагментувати Реальність («вбити Реальність»), щоб осягнути чи усвідомити її різноманітну природу, може бути введений у нерухомий стан, у якому зміна розумово­го елемента припиняється. Сприйняття чи усвідомлення у цьому стані є нерозділеним. Нероздільний стан свідомості обіймає «всіх у єдності».

Перші три фрази мантрама нагадують нам про велику потрійність Вищої Реаль­ності — Життя, Світло і Любов. Але ця по­трійність «прихована», тому що об’єктно вона не пізнана, але швидше за все лежить в основі всього процесу прояву. Вона при­хована, бо розум сам собою неспроможний усвідомити її невід’ємності, такі інструменти як органи почуттів теж можуть її відчути. Як вказує д-р Таймні у вже цитованій вище ро­боті: «Відповідно до окультної філософії іс­нує метод пізнання Реальності …і цей метод полягає у повному упокоренні занепокоєння розуму».

Безперечно, цей метод — йога. «Тоді, – продовжує д-р Таймні, – індивідуальна свідомість звільняється від завіси, що відо­кремлює індивідуальну свідомість від все­світньої свідомості, і пізнає цю Реальність безпосередньо, злившись з нею воєдино».

У перших трьох рядках нашого вірша ми звертаємося до потрійної природи Єди­ної Реальності, і в цій молитві ми можемо виконувати найвищу йогу самопізнання. Наша увага вимальовує найвищу істину — в основі людини та всесвіту лежить Єдина Реальність у своєму троїстому аспекті Жит­тя, Світла та Любові. Усвідомлення цього знаходиться на плані за межами розуму, але, закликаючи до цього, ми наводимо цю Реальність у безпосереднє проникнення в нашу свідомість, налаштовану та гармоні­зовану з Єдиним. Останні два рядки вірша підтверджують це.

IV. «Нехай кожний, хто відчує себе То­бою,..»

Використання слова «Тобою» вказує на те, що троїстість Життя, Світла та Лю­бові насправді єдині – єдина вища Реаль­ність. Проте, слід звернути увагу, що акцент насамперед падає на «відчує». Чим є від­чуття себе одним цілим з Вищим? Відчут­тя – це проникливе усвідомлення, усвідом­лення без будь-яких відволікаючих думок, без будь-яких відволікаючих дій. Це цілісне усвідомлення, що переповнює нас, що охо­плює нас цілком і повністю. Можливо, це можна порівняти з моментом болю, коли сильно розбиваєш великий палець ноги об камінь. У цей момент немає інших відчуттів, крім відчуття болю. Жодна стороння думка не проникає у яскравий момент зіткнення. Тільки після ми зможемо сказати: «Я забів палець!» або «Як же боляче, мій палець!». Те почуття, яке має прийти і утвердиться під час усвідомлення єдності, має бути ціліс­ним, досконалим, закінченим, без аналізу чи міркування, логічних висновків. Тільки за таких умов може пробудитися справжнє усвідомлення. У якомусь сенсі ця здатність «…відчувати єднання з Тобою…» може бути описана як біль єдності, тягар єдності, яку ми повинні нести, якщо пізнали реальність життя. Іншими словами, це не вибіркове по­чуття: «Я відчуватиму єдність з тобою, але не з тою людиною, відчуватиму єднання з деревом, але не зі змією» і т.д. Коли ми ви­мовляємо: «Нехай усі…», ми пробуджуємо у собі усвідомлення відсутності поділу, відсутності бар’єрів. Це усвідомлення наповнене лише Життям, Світлом та Любов’ю, тому воно чисте та цілісне.

З цього проникливого усвідомлення «відчуття» має пробудитися знання.

V. «Знає свою єдність з усіма»

Отже, мантра закінчується утверджен­ням необхідності знань. Людина повинна не тільки відчувати, вона повинна знати. Це тягар самоусвідомлення. Але усвідомлення, що це не просто здогад, думка, ідея чи пе­реконання, що може змінюватися з появою нових понять. Це свідома дія, яка виникає тому, що ми поринули у свідомість, яка є непорівняльною, неподільною, цільною і чи­стою за своєю природою. Як наслідок кон­такту зі свідомістю, з тими невимовними словами усвідомленням того, що ми одне ціле з Всесвітньою Реальністю, що ми дій­сно Атма-Буддхі-Манас, ми повинні знати, повністю усвідомлювати нашу єдність з усі­ма іншими одиницями життя, які однаково наповнені цією Реальністю, що коливається через них, сяє з ними, обіймає них.

У деяких версіях мантраму слово «also» (також) було замінено на «therefore» (отже), можна звернути увагу на те, що у версії д-р Безант використано останнє слово. Є дуже тонка, але певна різниця між цими словами. Слово «також» – це додаткове слово, воно означає доповнення, щось плюс щось і т.д. «Отже» несе супутнє значення, що є наслід­ком, як результат чогось, воно не додаткове. Звичайно в мантрамі мається на увазі усвідомлення того, що, коли є почуття єдності, визнання єдності з Вищою Реальністю, яка є Світло, Життя і Любов, слідом з’являється визнання усвідомлення неминучого єднан­ня з усіма іншими створіннями. Бо як люди­на може бути єдиною з Вищим і залишатися відділеною, відокремленою від усіх інших, що однаково укорінюються в Єдиній Реаль­ності?

Багато інших значень ще можуть відкри­тися в цьому дивовижному вірші, заповіда­ному нам доктором Безант. Насправді це доказ всього процесу творіння, в яке зану­рені ми і живемо. Підтвердження того, що всередині нас, як самоусвідомлених оди­ниць життя, таїться наша міць, можливість сприйняти чудове та цілісне життя. Це ба­чення ми можемо надсилати сяйвом усьому світу. Бачення, якому ми можемо дати кри­ла, голос та форму. Це бачення, яке може оновлювати нас кожного разу, коли ми по­вторюємо наспів мантрам, таким чином від­новлюючи наш світ, змінюючи наш світ. Саме собою це бачення може принести нове усві­домлення у світ, усвідомлення єдності, бра­терства, миру та гармонії, цілісності та свя­тості. Коли ми повторюємо ці кілька простих рядків, поодинці або групою, ми закликаємо Єдину Реальність проявити себе по-новому, це безсумнівно робить цілісним і наповнює святістю все, що є у цьому всесвіті навколо нас. І не може бути іншої, прекраснішої дії.

Переклад з англійської: Андрій Шубенков

Переклад з російської: Валентина Мішина

Сей добрые дела, и ты пожнёшь их плоды. Бездействие в деле милосердия преобразуется в действие смертоносного грех.

Елена Петровна Блаватская