Сім врат – сім циклів усвідомлення

«Троє дверей ведуть до Храму:

ЗНАННЯ, ПРАЦЯ і МОЛИТВА.

І ті, хто чекають у зовнішніх воріт,

можуть увійти через будь-які»

Ч. Ледбітер «Вчителі і Шлях»

 

В даний час все більше і більше людей розглядає необхідність поглибленого розуміння терміну «усвідомлення», як найважливішого чинника на Шляху Сходження до Вищого Божественного «Я».

Усвідомлення всього Циклу людської еволюції в цілому, так і усвідомлення себе, як частинки цього Цілого, необхідні для того, щоб убезпечити себе від можливого випадання з еволюційного потоку нашого Четвертого Кругу, щоб бути «врятованим» і не відстати від цієї великої хвилі Життя.

Олена Петрівна Блаватська в Фрагменті III «Книги Золотих Правил» «Сім Врат» відкриває перед нами НОВИЙ СВІТ, що вміщає повне розуміння, усвідомлення і прийняття всього, що відбувається в житті; відкриває СВІТ, який дозволяє кожному вибрати саме правильний напрямок, щоб по ньому рухатися, не розпорошуючись на непотрібні речі; СВІТ, який допомагає набути впевненості в духовній вічності істинного «Я». Але тут же Вона і попереджає: «Шлях для всіх один, але засоби досягнення цілей у всіх подорожніх різняться».

Що ж являє собою цей «НОВИЙ СВІТ»? Відповідь дає сама Олена Петрівна: це – «СІМ ВРАТ», в яких простежується Сім Циклів Просування по рівнях усвідомлення, простежується стрибок з самого нижчого рівня на верхній, де подорожній живе вже зовсім за іншими мірками.

Тож, давайте і ми почнемо наше Сходження до Вищого Божественного або Великого «Я» з самого низу, з Перших Врат, іменованих «Дана». Олена Блаватська писала, що «Біля кожних воріт золотий ключ, який відкриває їх двері …». Перші Врата відкриває «Ключ милосердя і любові безсмертної». Проте, в цьому Фрагменті сказано, що «Перш, ніж ти зможеш наблизитися до перших Врат, ти повинен навчитися відокремлювати тіло від розуму, розсіювати тінь і жити у вічному. Для цього ти повинен дихати і жити в усьому, як все сприймається тобою, дихає в тобі; відчувати, що перебуваєш у всіх речах, а всі речі – в твоєму Вищому Я». Тільки такий стан дозволяє людині, яка стала на духовний Шлях усвідомлення себе і навколишньої дійсності, зрозуміти, що милосердя це не просто благодійність в сенсі подаяння милостині. Це означає повну готовність присвятити свій час, почуття, думки, а якщо потрібно, і кошти, цій меті. Кажуть, що в світі не так багато людей, хто забуде про себе до такої міри, що готовий буде виконати будь-яку малозначащу ділянку роботи, якої ніхто і не помітить і за яку не буде ніяких подяк. Але їх і чимало. Перш за все, це наші Великі Вчителі та їх Посланниця Світу, які показали повну готовність до самопожертви і все, що вони мали, СЛУЖІННЮ ЛЮДСТВУ. Це вони і зараз допомагають нам вчитися любити всіх людей так, як якщо б вони були нашими побратимами, вчитися поширювати високу якість любові до тих пір, поки не будемо відчувати її до кожного, кого побачимо. І тоді ми зможемо виховати в собі «любов безсмертну», а це означає, що зможемо пройти Перший Цикл усвідомлення і увійти у Другі Врата, ім’я яким «Шила».

Їх відкриває «Ключ гармонії між словом і ділом, що врівноважує причину і наслідок, і не залишить подальшого місця для дії карми». Арьясанга дає дуже гарний і поетичний опис Шляху, на який ступає людина. Він пише: «Дивись, о щасливий подорожній! Врата перед тобою високі і широкі, і здаються легко доступними. Дорога, що веде через них, пряма, рівна і зелена. Це як сонячна галявина в глибині темного лісу … Там птахи в оперінні, що блищать, і солов’ї надії виспівують в зелених хащах, віщуючи успіх безстрашним мандрівникам».

Пройти ці Врата і цей Цикл усвідомлення може тільки той, хто звільнився від страху. Бо страх затемнює душу, роблячи її більш тьмяним відображенням Логосу. Тому Олена Петрівна попереджає: «Бережись страху і нехай буде впевнена твоя хода, о той, хто шукає! Шлях, що веде далі, освітлюється одним вогнем – світлом дерзання, палаючим в серці. Чим більше дерзайтимеш, тим більше отримаєш. Чим сильніше боїшся, тим менш яскравим стає те єдине світло, яке може вести».

Кожен з нас знає, що страх відноситься до нашого нижчого «я», в якому зосереджений егоїзм. Саме егоїзм змушує людину боятися багато чого, наприклад, втратити місце роботи, особисте майно, положення в суспільстві, а релігійні люди бояться померти, тому що бояться потрапити в пекло, а не в рай, і таке інше. Тільки Вищому «Я» нічого боятися в усьому світі. Єдине, чого може боятися справжня, вічна, божественна людина, як сказав один давньоримський філософ, це що їй не вдасться повною мірою використувати на благо інших всі свої чесноти і здібності.

Практикуючи Шилу, яке перекладається просто як «поведінка», людина буде завжди уважною до своєї дхарми, намагаючись з’ясувати, що вона може зробити для інших, для навколишнього світу в тих умовах, в які її помістила карма для того, щоб її Вище «Я» засяяло в повну силу. Якщо людина досягла тієї стадії, коли вона знищила егоїзм і не залишила місця для подальшої дії карми, це означатиме, що вона пройшла Цикл усвідомлення за цими Вратами і перед нею відкриваються Треті Врата – Кшанті, Ключ до яких – терпіння і стійкість.

Хоча, наступаючи на третій поріг, людина чує: «Проходь! Адже ти приніс ключ; ти в безпеці», все ж перед нею відкривається важкий етап проходження і усвідомлення цього Циклу. І це тому, що кожен подорожній спочатку думає, що Шлях приємний, сповнений радості і легкодоступний. І, як кажуть, побачивши Святий Грааль, неважко кинути все і слідувати за ним.

Але через деякий час бачення може померкнути, перший ентузіазм вичерпатися і людина почне втомлюватись. Ось тут дуже важливо підтримувати свій постійний, рівний ентузіазм, а не нервовий, нетерплячий і поривчастий, який виснажує свого володаря ще до того, як він досягне чогось корисного. Саме тут необхідно проявити стійкість, терпіння, витримку і впевненість в своїх силах. Саме тут необхідно сказати собі: «Можу я або не можу, але я зроблю це» і рухатися далі по обраному Шляху.

Не менш небезпечна перешкода, що готова затримати усвідомлене просування людини через Треті Врата – це сумнів. Найчастіше сумнів може прийти до того, хто очікував, що в його житті все повинно змінитися на краще, що воно (життя) стане повним незвичайних явищ, або вона (людина) завжди зможе усвідомлювати і відчувати присутність Учителя і тоді буде перебувати на найвищому можливому для себе рівні. Так, її життя дійсно зміниться, але не так, як вона думала. Тому що, як каже Олена Блаватська, «… провідна дорога крута і в’ється вгору до кам’янистої вершини гори. Сиві тумани нависнуть на сувору і скелясту вершину, і поза шляхом все зануриться у темряву. Чим далі просувається подорожній, то менше звучить в його серці пісня надії. Тремтіння сумніву проникає в нього, його хода стає все менш упевненою».

У такі миті, тому, хто йде по Шляху Просування до Вищого Божественного «Я», слід закликати на допомогу всю свою Силу Волі, вміння, знання, напрацьований життєвий досвід, усвідомлення того, чого він хоче досягти і для чого це йому. Тільки при позитивній відповіді Душа його засяє відбитим світлом, що виходить від Логосу, Сонця, а також від Духовної Душі, Буддхі, і від Духа, Атми. Тоді можна буде сказати: Цикл усвідомлення за цими Вратами закінчується. Тепер ми переходимо в наступні – Четверті, Врата спокус, які зваблюють Внутрішню людину.

Олена Петрівна нагадує, що «Перш, ніж можна сподіватися пройти ці Четверті Врата, потрібно опанувати розумовими змінами в собі. Як тільки ти наблизишся, перш, ніж рука твоя підніме засув Четвертих Врат, ти повинен опанувати всіма розумовими змінами в своєму нижчому «я», перемогти полчища уявних відчуттів, які, такі тонкі і підступні, непрохано прокрадаються в світле святилище Душі».

Заспокоїти блукання розуму нелегко. Це разюче наполегливий недолік людини, і він винен у значних її бідах. Багато дослідників показують, що, наприклад, такий негатив, як гордість, знищений в звичайних мирських формах, може з’явитися у вигляді духовної гордині. Або позбавлення бажань матеріальних надбань, може з’явитися у вигляді бажання особистого прогресу або знань для особистого задоволення, заради самого почуття, що ти володієш знаннями, якими не володіють інші, що ти мудріший за інших і т.п.

Кращий спосіб подолання блукання розуму – застосувати Волю. Звичайно, людина не повинна зруйнувати свій розум, тому що без нього вона не зможе продовжувати Шлях усвідомлення себе і навколишнього світу. Вона повинна оволодіти ним; при цьому пам’ятати, що розум – її, але розум не вона сама, хоча і намагається змусити її думати так. І тут слід знову прислухатися до поради Олени Блаватської: «Ти повинен досягти такої стійкості розуму, коли ніякий вітер, навіть найсильніший, не міг би вдихнути в тебе земного помислу. В очищеному святилищі не повинно бути ні дії, ні звуку, ні світла земного …».

Щоб успішно пройти Четверті Врата, відчути на цьому важкому етапі Шляху силу свого кристалічного променя, променя непорочного світла всередині, тобто силу істинного «Я», слід перемогти «полчища уявних відчуттів». Це можливо, якщо пам’ятати, що атмосфера сповнена думок інших людей і інших істот і не піддатися їх впливу. «Кожна думка людини, – сказано в «Окультному Світі» Сіннетта, – будучи розвинена, переходить у внутрішній світ і стає активною істотою, пов’язуючи себе, і зростаючись, як ми можемо це назвати, з елементаліями, тобто з однією з напіврозумних сил царств природи. Вона продовжує жити у вигляді діяльного розуму, породження розуму, на більш довгий або короткий період, пропорційний первинній інтенсивності мозкової діяльності, що її породила. Так добра думка зберігається як активна, доброчинна сила, а зла – як шкідливий демон. Таким чином людина безперервно населяє свій шлях в просторі своїм власним світом, наповненим потомством її фантазій, бажань, спонукань та пристрастей …».

Четверті Врата названі вратами рівноваги, оскільки мають відношення до середнього принципу людини. Тепер ВНУТРІШНЄ повністю набуває панівного становища. Розгорнувши і очистивши свої нижчі плани – фізичний, астральний і ментальний – кожен, хто стає на Шлях Сходження, повинен перенести свій центр уваги на бік Вищих Планів, і зробити розвиток і усвідомлення їх своєю головною справою, щоб не втратити вже придбані досягнення, і щоб не довелося почати підійматися знову з самого початку Шляху.

Попереду П’яті і Шості Врата.

Чим вище Врата, тим у кожного, хто йде по Шляху досягнення Божественного «Я», менше недоліків, тому перехід може прискоритися. Тут, на Вищих Планах, робота не така вже виснажлива, як на нижчих планах. Тепер вона – чиста радість і виконувати її необхідно з натхненням, щастям і усвідомленням, як гру, або принаймні налаштуватися на те, щоб робити так в майбутньому.

І все-таки, вступаючи в П’яті Врата, іменовані ВІРЬЯ, не кожному вдається пройти їх легко. Тому, що людина ще не зовсім чиста, оскільки вона здатна на невеликій егоїзм, можливий невеликий елемент гордості. Тут знову того, хто йде, попереджає Олена Петрівна Блаватська:

«Але, славний воїн, завдання твоє ще не виконано. Споруджуй, лану, вище стіну, що захистить Святий Острів; споруджуй греблю, що захистить твій розум від гордості і уявної задоволеності досягнутим. Почуття гордості може зіпсувати роботу. … ». Цей «острів» – більш високе, або мисляче «Я» і досягти його можна тільки шляхом чистого, справжнього знання, буквально шляхом ДЖНЯНА – МАРГЕ. Однак,

«Перш, ніж зможеш утвердитися в ДЖНЯНА – МАРГЕ  і назвати її своєю, твоя душа повинна стати подібною спілому плоду манго: до чужих страждань настільки ж м’якою і солодкою, як його яскрава золотиста м’якоть, і настільки ж твердою до своїх власних болей і страждання, як тверда його серцевина … Нехай твоя душа буде тверда до пасток нижчого «я»; заслужи для неї ім’я Алмазної Душі».

«Коли досягнеш цього стану, читаємо в Главі 5 книги «Сім Врат», Врата, які ти повинен підкорити на Шляху, широко розкриють свої двері, щоб впустити тебе …». І це будуть Шості Врата – Врата Дхьяни – Вищої медитації. Якість, яку людина розвинула на п’ятому етапі, є пропуском на буддхічний план. На цей рівень піднімається той, хто вже втихомирив діяльність вищого розуму, і замість того, щоб відчувати свої власні думки, відчуває себе всією думкою – він єдиний з іншими, і їх думки – його. На цій стадії людина усвідомлює єдність з Логосом; для неї це тепер справжня реальність, справа безпосереднього досвіду, а не просто прекрасна ідея або випадковий порив натхнення.

Для того, щоб успішно пройти Шості Врата, необхідно також усвідомити, що більше вже немає ніякого зовнішнього знання; більше ти не стоїш осторонь, думаючи про предмет, як про окремий від себе; тепер необхідно усвідомити природу будь-якого предмета, ставши єдиним з ним і споглядаючи його зсередини. Тут Олена Петрівна завершує цей Цикл усвідомлення словами: «Ти відсторонився від об’єктів почуттів, ішов шляхом бачення і шляхом слуху, і стоїш в світлі знання. Тепер ти досяг стану тітікші. О, налджор, ти в безпеці».

«Тітікші» – означає витримку, терпіння. Термін, який знову застосовується на більш високому етапі.

Сьомі Врата вказують на найвищий рівень усвідомлення кожним свого Шляху вдосконалення. Ті, хто пройшов Сьомий Шлях, відчувають, як «вся Природа, каже Олена Блаватська, переймається радісним трепетом, і сама відчуває, що підкорена. Срібляста зірка мерехтить про те всім кольорам; струмок дзюрчить цю звістку, прямуючи по камінню; темні хвилі океану розносять її з громовим шумом по прибережних скелях; напоєні ароматом вітерці співають її долинам, і величаві сосни таємниче шепочуть: “З’явився Майстер, Господар Дня».

«Господар Дня» означає не лише того, хто домігся безпеки лише на цей, нинішній Сьомий Цикл усвідомлення, а й того, хто досяг «далекого берега» взагалі. Цикли усвідомлення не існують без людини або поза людиною. Вони закладені в самій її природі і шляхом продуманого зусилля вона може успішно пройти Шлях до пізнання Божественного «Я» через Сім Врат, а це означає через Сім Циклів усвідомлення.

Раїса Калашнікова, м. Кропивницький

Виступ на XVII Конвенції ТТ в Україні, присвяченій 146-ій річниці від дня заснування Теософського Товариства.

Комментирование и размещение ссылок запрещено.

Обсуждение закрыто.