Р.М. Калашнікова- екс президент теософського Відділення «Лайа», місто Кропивницький.

Національний лектор України 

підготувала короткий переказ статті 

Тіма Бойда

З першого погляду на назву статті мені стало зрозуміло, що матеріал має бути не звичним, цікавим, новим, як по суті, так і щодо викладення. Помилки не сталося. Забігаючи наперед, можна сказати, що це стаття не про інформацію, а про трансформацію сприйняття. Очистити сприйняття, оновити їх, це і є відповідь на питання «Що нового?», бо оновлення – це не зовнішні події, а внутрішній стан свідомості. На мою думку, це справді чудовий приклад, як можна поєднати високу філософію з повсякденним життям. Прослідкуємо по-порядку, як пише про це Міжнародний Президент Теософського Товариства в даній статті.                   

З самого початку він нагадує, що тема Конвенції 2025-2026 року була зосереджена  навколо концепції новизни, зокрема появи нового людства (в моїй пам’яті миттєво спливла Ключова нота теософського року: «Єдиний Світ, єдине Життя: дух нового людства»). Він концентрує свою увагу на дослідженні аспекту новизни крізь призму Теософського товариства та його історії, зупиняючись на конкретних прикладах, щоб показати, що є «нове», яке ніколи раніше не існувало, яке було створено, винайдено або відкрито вперше. І що є інше «нове» – це речі, ідеї, умови, стани буття, які вже існують (існували раніше), але з якихось причин ми бачимо їх тільки зараз і тому вважаємо новими.

    Тім Бойд подає читачеві приклад, який розкриває цю відмінність. Він стосується історії існування Теософського товариства і ролі Олени

 Петрівни Блаватської, без якої воно б не функціонувало, бо не було нікого, хто б втілив цей рух у життя, зазначає Президент. У ранні роки, пише він, Олена Петрівна мала досвід

 присутності когось, кого вважала своїм Учителем, мала його видіння, але не в фізичній формі. Проте, завжди, як вона сама про це розповідала, відчувала його підтримку, особливо в моменти  небезпеки. Вперше вона зустріла свого Вчителя у плоті в свої неповні 20 років, коли проживала у Лондоні. Під час цієї зустрічі він розповів їй дещо про майбутнє, яке чекає на неї – вона буде залучена до створення руху.  Деталі цього руху, на той час, не були конкретно описані, сказано лише те, що він пов’язаний з Вічною Мудрістю. І їй потрібне буде додаткове навчання.

     Далі автор статті розкриває вплив подорожей  світом на формування життєвих принципів Олени Блаватської. Кожна її мандрівка була зумовлена глибоким бажанням зануритися в древні езотеричні вчення та шукати поради у різноманітних наставників. Перші подорожі привели до Туреччини, Греції, Єгипту, Індії, в подальшому до Північної та Південної Америки. Вони продовжувались протягом двадцяти років. Під час відвідування тієї чи іншої країни Блаватська контактувала з великими вчителями і учнями окультизму.  

     У той момент, коли після Індії, де вона провела два роки, повернулася до Парижу в 1873 році, її Вчитель, як про це говорить сама Олена Петрівна, сказав , що настав час розпочати її роботу і що майбутнє, яке на неї чекає, лежить у Сполучених Штатах Америки. Якраз тоді США переживали яскравий і широко висвітлюваний спіритичний рух, пише Тім Бойд. А для такої людини, як Блаватська, підкреслює він, привабливість спіритичного руху була непереборною. Бо вона вже тоді відчувала, що знання про цей рух відсутні, і при проведенні спіритичних сеансів допускались спекуляції, вигадувались теорії і доктрини про потойбічне життя.  У Олени Блаватської з’явився потяг до того, щоб стати свідком та брати участь безпосередню у таких сеансах з тим, аби дати присутнім більш глибоке розуміння, що насправді відбувається між живими і мертвими.

     Далі автор описує подорож Олени Петрівни до Сполучених Штатів, її зустріч з полковником Олькоттом на фермі братів Едді, їхню спільну роботу у спіритичних сеансах, а також про раптову зміну, як підкреслював сам Олькотт, в характері та інтенсивності явищ, коли прибула Блаватська. Вона використовувала спіритизм, як платформу для представлення глибшого, всебічного погляду, який мала надати теософія щодо обсягу та можливостей прихованих людських сил.

     Спочатку місією Олени Петрівни було створення «філософсько-духовної організації», яка згодом отримала назву «Теософське товариство» як прихильник теософії – Божественної Мудрості. Їй було доручено передавати вчення, що резонували з цією стародавньою мудрістю. Якраз тут Тім Бойд звертає увагу читача на не випадковість, що саме в США народилося Товариство, яке «пізніше прийняло вселенське братерство» незалежно від раси, касти та інших відмінностей. Бо саме на той час Сполучені Штати були зовсім молодою країною, де тільки нещодавно змінилися закони, було скасоване право власності та продажу людей як майна. Це була нація, яка щойно пережила громадянську війну, конфлікт, який забрав життя кожної 50-ї людини в країні. Не було жодної родини та домогосподарства, які б залишилися не  зруйнованими. З цієї травми і виник спіритуалістичний рух. Він підживлювався бажанням живих зв’язатися з нещодавно втраченими рідними і близькими людьми. Якраз саме це досліджувала Олена Блаватська і намагалася пояснити діючі закони Природи, в основу яких покладалися давні окультні   знання, що досі ще не були відомі на Заході.

     Повертаючись у своїй статті до питання «Що нового?», Президент Міжнародного Теософського товариства акцентує свою увагу на постаті Олени Петрівни Блаватської, яка зробила свій неоціненний внесок у відродження «справжньої новизни» – древньої Мудрості – для всього людства. Тут хочеться привести його слова в оригіналі:

     «Буквально все, що вона представила, було новим – давнім у всіх відношеннях, але абсолютно новим, невідомим, небаченим на Заході 19-го століття. Одна з ідей, яку вона наголошувала протягом усього свого життя, – це важливість взаємопов’язаних доктрин реінкарнації та карми. Хоча ми можемо ніколи повністю не зрозуміти дії карми, її розуміння обов’язково передбачає концепцію реінкарнації  – ідею про те, що причини самі собою створюють наслідки протягом періодів часу, які виходять за межі одного окремого життя. Ці слова зараз є в кожному словнику та енциклопедії світу, підкреслює Тім Бойд. Однак у той час вони вважалися екзотичними та значною мірою невідомими в Америці. Вона також розробила інші «нові» концепції, такі як багатовимірна природа людської істоти, яка розвинулася в концепцію семи планів; ідея про те, що не існує такого поняття, як порожній простір; що інтелект всюдисущий; що існує постійна духовна еволюція, не просто дарвінівське розкриття фізичних форм, а еволюція «внутрішньої людини», яка для людей вимагає стадії Майстрів Мудрості – досконалої людини; і що ми можемо бути проактивними у нашому еволюційному прогресі. Це були екзотичні, давні, але абсолютно нові концепції, які вона представила Західному розуму. Багато з цих ідей, зокрема концепція Єдності Всього Життя, були новими та привернули увагу. … Не всі були друзями або погоджувалися з її думкою, але всі мали певний безпосередній досвід спілкування з нею».

     Як особисто я розумію цей момент «новизни»? Бойд дуже майстерно показує, що Олена Петрівна Блаватська була живою, динамічною і неймовірно актуальною для свого часу саме тому, що вона відповідала на запити свого моменту. Вона дала нам інструмент, щоб ми не просто читали про істину, а бачили її щомиті, щоб ми завжди відчували у Теософському товаристві «новий потік», який постійно оновлюється через кожного з нас. Наше завдання не просто «дізнаватися про щось «нове», а передавати цей вогонь, цей Смолоскип Світла іншим.  

     Йдемо далі. Тім Бойд ще раз нагадує нам, що фундамент, на якому мала будуватися діяльність Товариства, був закладений саме Оленою Блаватською. Але після її смерті з’явилася нова хвиля лідерів та поглядів на його подальшу діяльність – Анні Безант і Чарльз Ледбітер. Після них прийшло нове покоління мислителів: Ніколанта Шрі Рам, Джидду Крішнамурті, Радха Берньє. У кожного з них також було  своє бачення майбутнього цієї організації. На думку автора статті всі ці особистості зберегли «основний фокус теософії як вона розвивалася та розширювалася», але вони привнесли  свіжий аспект у її розуміння. Вони зробили сильний акцент на Розумі, його використанні, його розумінні та розгляді його потенціалу як для розширення так і для обмеження. Цей фокус, за його словами, був ключовим у внесенні психологічного елемента до  застосування теософії в сучасній ситуації.

     Коли ми розглядаємо умови та обставини нашого світу, пише він, потрібно поставити питання: «Що Нового?» і тут же вказує, що на сьогодні цей момент «новизни» він бачить у значному зростанні чисельності населення на нашій планеті: приблизно з 1 млрд. у 1875 році до 8 млрд. станом на «зараз». Таку кількість втілень на Землі він називає «безпрецедентною» і своїми міркуваннями розкриває «Що такого привабливого в цьому конкретному моменті, в якому ми живемо?». І відповідає, що, перш за все, в кожній народженій людині він бачить більше, ніж просто фізичне тіло, особистість, звички поведінки тощо. Він бачить те, що б ми назвали душею. І будує своє бачення «цього привабливого» саме на характеристиці душ.

     Є душі дуже молоді, чиє минуле, карма та розкриття вимагають інтенсивних фізичних дій, емоційних переживань, які прагнуть використовувати свої сили руйнівним чином. Це дуже дивно, вважає Президент, що про таке зараз постійно повідомляється в новинах.

     Разом з тим, на його думку, спостерігається також наплив дуже старих душ. Такі душі тут не для того, щоб руйнувати, а для того, щоб будувати, створювати  основу нового та сталого людства. Вони сприяють розширенню свідомості в оточуючому їх середовищі, втілюють гармонійні відверті відносини з кожним і випромінюють їх на планету в цілому. Це і є момент «новизни», який Тім Бойд резюмує наступним твердженням: «Це не темні часи, це не світлі часи; ми живемо одночасно в момент темряви і світла, і зайняті вибором своєї ролі в ньому. … Це чудовий час для людства. Головне – не упустити його, зробити правильний вибір, зосередившись на «силі гармонії» та «глибинній силі радості».

     «Радість, за словами автора, за своєю природою надихає, відкриває нас до нового, глибшого рівня бачення, до вищого розуміння. Вона дає доступ до повного типу керівництва – напрямку інтуїтивного або просвітленого розуму. Вона магнетична. Вона притягує до нас інших, хто хоче її розпізнати та посилити, і вона притягує нас до інших, хто знайшов спосіб укорінитися в цьому радісному розумі. … Ми тут, щоб привнести щось нове. Потреба моменту, потреба світу та наша індивідуальна потреба оточують нас кожну мить. Сила гармонії та глибинна сила радості – це потреба для оновлення людства».

     Відповідь на слова в назві теми «Істотне запитання», підкреслює Тім Бойд, « … це не про те, що сталося у світі, а про те, «чи здатні ми побачити світ оновленим прямо зараз?».

       Дорогі друзі! Мені дуже припали до душі думки Президента Міжнародного Теософського товариства про аспекти «новизни», що стосуються, в першу чергу, оновлення внутрішнього стану Свідомості, яка є найвищим вираженням Єдиного Життя. Тому і виникло бажання, нехай коротко, передати зміст його статті іншим. З повним викладенням її ви можете ознайомитися в електронному журналі «Альманах» № 12 за червень 2026 року.

                                   ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!