Теософія на Кіровоградщині

З такою темою виступила 30 серпня 2025 року на Школі Мудрості Генеральний Секретар ТТвУ Світлана Йосипівна Гавриленко.

В своїй лекції вона підкреслила, що Маха Чохан – це Вчитель Вчителів, пояснила Його статус у духовній Ієрархії, розповіла про умови появи цього Листа, а також розкрила передумови його написання. Особлива увага була приділена впливу Маха Чохана на розвиток Теософського Товариства.

Перед тим, як перейти до детального знайомства з цим особливим Листом, який Світлана Йосипівна визначила, як «Далекоглядний дороговказ», хочу навести лише декілька рядків з її інформації, які, на мою думку, є найважливішими для кожного з нас.

Перш за все, вона торкнулася найгеніальнішої праці Олени Петрівни Блаватської «Таємної  Доктрини» і підкреслила, що якраз «Таємна Доктрина» надає низхідну шкалу  Духовних Істот від Першого Наймогутнішого, Господа Світу, від Посвячених трьох нижніх ступенів аж до прийнятих учнів та тих, хто на випробуванні. Сказано, що представником Першого Логосу на нашій планеті є Ману. Він проводить енергію першого променю, уособлює Волю, тобто Закон. Він відповідає за послідовність рас і підрас.

    Представником Другого Логосу на нашій планеті є Бодхісаттва, чия ключова нота – Мудрість. Він проводить енергію другого променю. Це Учитель раси.

    З Третім Логосом поєднується свідомість Маха Чохана. Він живе у свідомості на Нірванічному, або Атмічному, Плані. Його ключова нота – Божественна Активність. Він спускається на фізичний план. Його робота у світі відбувається через інші п’ять променів, які Він очолює. Маха Чохан спрямовує уми людей таким чином, що культура і цивілізація розвиваються згідно з циклічним планом. Він – великий державний діяч і організатор, і має якості воїна. Досягти Його ступеня величі та досконалості – мета Променів з третього до сьомого на нашій Землі. Джерела ТТ стверджували, що у Нього – сьома посвята. У Нього індійське тіло, «з дуже яскраво вираженими рисами, дуже спокійними, що відображають втілення закону. Він говорить з вагомою рішучістю, дуже вражаючою»

(з листів доктора Анні Безант єпископу Ледбітеру).

     Ці троє «могутніх Владик (Ману, Бодхісаттва, Маха Чохан) не є простими відображеннями Трьох Аспектів Логосу, але перебувають  у цілком реальних фактичних Своїх маніфестаціях. Вони … досягли високих рівнів свідомості на планах природи за межами людського плану, на планах перебування та діяльності виявлених Логосів».

Далі Світлана Йосипівна ще приводить вислів Олени Петрівни Блаватської щодо визначення «хто такий Маха Чохан», який подається в Теософському словнику так: «Маха Чохан (санскрит): Глава духовної Ієрархії або школи окультизму; глава трансгімалайських містиків.

      Маха  Чохан мав активний вплив на розвиток Теософського Товариства. Він дозволив Махатмі К.Х. листуватися з панами А. О. Хьюмом та А. П. Сіннеттом, а пізніше дав згоду на створення ними англо-індійського відділення Теософського Товариства «виключно за чіткої та незмінної умови, що нове Товариство має бути засноване як відділення Всесвітнього Братерства». (Тут Світлана Йосипівна підказала, що докладніше прочитати про Вчителів людства можна у книзі Жозефіни Ренсом «Коротка історія ТТ», розділ «Вчителі», а також у книзі Чарльза Ледбітера «Вчителі та Шлях»).

Тепер перейдемо до розгляду конкретних пунктів (а їх 10), викладених у Листі Маха Чохана під № 1. В них прослідковуються вагомі підстави вважати, за словами Махатми Кут Хумі, що, по суті, Лист № 1 є програмою діяльності та розвитку Теософського Товариства на віки.

Пункт 1. Доктрина, проголошувана нами, є єдиною Істиною, і за підтримки доказів, які ми збираємося надати, вона, в решті решт, повинна перемогти, як і будь-яка інша істина. Все ж таки абсолютно необхідно запроваджувати її поступово, підкріплюючи  її теорії – що є незаперечними фактами для тих, хто знає – безпосередніми висновками, які слідують  із свідчень сучасної точної науки та підтверджуються ними. Ось причина того, чому полковник Г.С.О., який працює задля відродження буддизму, може вважатися таким, який працює на істинному шляху теософії значно більше, ніж будь-яка інша людина, яка має на меті задоволення своїх власних гарячих прагнень до окультного знання. Буддизм, очищений від своїх забобонів, є вічною істиною, і той, хто працює для нього,  працює і для Тео-Софії, Божественної Мудрості, яка є синонімом істини.

(Світлана Йосипівна додатково інформує, що Олькотт на той час лише починав на Шрі Ланці (зараз острів Цейлон) свою діяльність по відродженню буддизму. Він  віддав цьому 30 років свого життя, створив мережу буддійських шкіл, зібрав величезну кількість раритетних манускриптів, видав «Буддійський Катехізис», який і досі вважається авторитетним зібранням канонічних текстів буддизму. Його діяльність сприяла укріпленню Буддизму на півдні Індії. Це уповільнило проникнення Ісламу на цій території, хоч Олькотт жодним словом не промовився проти Ісламу. Просто він докладав усіх зусиль по відродженню та очищенню вчення Будди).

Пункт 2. Задля того, аби наші вчення практично вплинули на так званий моральний кодекс або на уявлення про правдивість, чистоту, самовідданість, милосердя і таке інше, ми повинні популяризувати знання теософії. Не особиста мета власного досягнення нірвани (кульмінація всього знання та абсолютної мудрості),  – яка є, в решті решт, лише піднесеним і прекрасним егоїзмом, – а самовідданий пошук кращих способів вивести свого ближнього на вірний шлях, спонукати якомога більшу кількість наших побратимів отримати з цього користь, складає шлях істинного теософа.

(Коментуючи цей пункт, Світлана Йосипівна розкрила бачення тих способів, завдяки яким можна і вже зараз популяризується теософське вчення: це і Всеукраїнський лекторій, і видання книг та журналів, проведення книжкових клубів, Круглих столів, розміщення відео-матеріалів на інформаційних каналах, участь в цілому у соцмережах, в розгалуженому просторі тощо. Крім того, вона також відмітила особливу ефективність таких методів, як особисті контакти, приватні бесіди, неформальне спілкування та разом з тим підкреслила, що кожен з нас повинен стати прикладом носіїв ідей теософії через альтруїзм, через випромінювання чуйності, співчуття, проявлення милосердя. Кожен повинен працювати над розширенням і поглибленням свого мислення і завжди вміти володіти собою).

Пункт 3. Частина людства, що мислить, схоже, швидко рухається у напрямку розділення на два класи: один, не усвідомлюючи, готує самому собі тривалі періоди тимчасового знищення, або стану несвідомості, внаслідок того, що їхній інтелект деградує, оскільки є обмеженим вузькою колією фанатизму і забобонів, що не може не призвести до повної деформації першооснови мислення; інший неприборкано потурає своїм тваринним пристрастям, навмисне намагаючись піддатися в разі невдачі повному і простому знищенню, і приречений на тисячоліття виродження після свого фізичного розкладання. Ці класи «інтелектуалів» викликають відповідну реакцію у неосвічених мас, для яких вони володіють привабливістю, і які дивляться на них як на шляхетні і підходящі зразки для наслідування. Так вони ведуть до деградації і морально занапащають тих, ким повинні опікуватися і бути їх керівниками. Серед забобонів, які призводять до деградації, і грубого матеріалізму, що приводить до неї ще більше, для білого голуба істини навряд чи знайдеться таке місце, де б він міг дати відпочинок своїм стомленим ніжним крильцям.

     (Цей пункт, на мій погляд, не такий вже легкий для швидкого сприйняття і розуміння. Потребує зосередженості і концентрації на ньому. Світлана Йосипівна коротко передала його зміст такими словами: Вчитель дає дуже несприятливу характеристику сучасного стану людства. «Інтелектуали», тобто освічена частина соціуму, у своїй більшості деградує через забобони, фанатизм та грубий матеріалізм, і не здатна забезпечити еволюційний шлях розвитку для менш освіченої частини людства, яка на них орієнтується як на приклад для наслідування. Думаю, що поетичний образ про голуба належить вчителю К.Х.).

Пункт 4. Настав час, коли теософія має вийти на авансцену: сини теософів, ймовірно, у свою чергу швидше, швидше, ніж хто-небудь іще, стануть теософами. Жоден вісник істини, жоден пророк ніколи ще протягом свого життя не досягав повного тріумфу – навіть Будда. Теософське Товариство було обране як наріжний камінь, як фундамент майбутніх систем світогляду людства. Задля того, аби досягти встановленої мети, було прийняте рішення вдатися  до більш мудрішого і особливо найбільш доброзичливого поєднання верхів і низів, альфи і омеги Суспільства. Біла раса повинна першою простягнути руку братерства темношкірим народам – назвати братом того бідного, кого зневажливо звуть «чорномазим». Можливо ця перспектива не подобається всім, але той не теософ, хто заперечує проти цього принципу.

(Світлана Йосипівна ще раз нагадала нам, що якраз через Теософське Товариство був проголошений принцип поєднання людей без відмінностей раси, касти, кольору шкіри, віросповідання, національності, статі, освіти, майнового цензу і таке інше, а також сказала, що історія ТТ свідчить, як це важко сприймалося англійцями, що жили в Індії, які вважали себе неперевершеною елітою і зневажали корінний народ Індії).

     Пункт 5. З огляду на те, що зростає тріумф вільнодумства і свободи, а поряд з ними і зловживання ними (Еліфас Леві назвав би це всесвітнім царством Сатани), як можливо втримати войовничий природній інстинкт людини від насаджуваної досі жорстокості та мерзенних злочинів, тиранії, несправедливості і таке інше, якщо не через пом’якшувальний вплив братерства і практичного застосування езотеричних вчень Будди?

     Адже, як відомо кожному, загальне звільнення від авторитету єдиної всепроникної сили або закону, який теїсти називають Богом, а філософи усіх віків – Буддхі, Божественною Мудрістю, просвітленням або Теософією, означає, таким чином, і звільнення від людського закону. Одного разу звільнені від кайданів і позбавлені мертвого вантажу догматичних тлумачень, особистих імен, антропоморфічних концепцій та платних священників, фундаментальні доктрини усіх релігій в їхньому езотеричному значенні виявляться тотожними. Тоді виявиться , що Осіріс, Кришна, Будда, Христос – це різні найменування одного й того самого царственого шляху до кінцевого блаженства, Нірвани.  

(На цей пункт у Світлани Йосипівни, як і на попередні і на подальші, дано дуже чіткий, зрозумілий коментар, який я хочу подати один до одного. Вона наголошує:

Дійсно, Вчителі бачать, що людське Его досягло кульмінації свого егоїзму і здатне не зупинятися ні перед чим у досягненні своїх егоїстичних цілей, а розвиток технологій зробив руйнівну силу егоїзму загрозою існуванню життя самої планети. Дійсно, жорстокість та несправедливість ведуть до мерзенних злочинів. Тому важливо проповідувати інший, неантагоністичний спосіб взаємоіснування, збирати разом тих, хто вже готовий до сприйняття таких людських стосунків і може реально продемонструвати їх у своєму індивідуальному і колективному практичному житті. За 150 років свого існування Теософське Товариство реально не стало дуже чисельною світовою організацією, але воно вже набуло певних рис для того, щоб продемонструвати порозуміння, підтримку, взаємовиручку, в залежності від обставин, твердість або толерантність. Товариство складається зі звичайних людей, які вчаться, помиляються, але мають певний орієнтир, високий ідеал, прямувати до якого і важко і радісно. Вчитель також вказує на те, що світові релігії зараз знаходяться на такій стадії, що їх дія стає гальмівною та навіть згубною для людства. Вони несуть розбрат та протистояння у світ, хоча за своєю внутрішньою суттю, за словами Великого Вчителя Вчителів, мають спільний орієнтир, високий ідеал для духовного Шляху).

     Пункт 6. Містичне християнство, тобто, так би мовити, просто християнство, яке само навчає спасінню через наш сьомий власний принцип Пара-Атма (Аугоейдос), який одні називають Христом, інші – Буддою, і такий, що означає відродження або відновлення в дусі, визнає його такою ж істиною, як і Нірвана містичного буддизму. Всім нам необхідно позбутися власного Его, ілюзорного «я», яке є уявним, аби розпізнати своє істинне «Я» в трансцендентному божественному житті. Але якщо ми не будемо егоїстами, то повинні намагатися, аби інші люди теж побачили цю істину, визнали реальність цього трансцендентного «Я» Будди, Христа або Бога кожного провідника. Ось чому навіть екзотеричний буддизм є найнадійнішим шляхом, який веде людей до єдиної езотеричної істини.

     (Коментар Світлани Йосипівни на цей пункт звучить так: Вчитель пояснює, що езотеричні основи релігій, зокрема християнства і буддизму, не протирічать одна одній, вони по суті ідентичні, бо проповідують приборкання своєї нижчої природи і з’єднання з своєю Вищою природою. Християнське відродження у дусі є ніщо інше, як Нірвана буддизму. Задача справжнього теософа доносити це до людей, використовуючи мову і джерела саме його релігій. Вчитель зазначає також, що більшість релігій загубили чистоту своїх первинних джерел, свою езотеричну основу. Найменш постраждав буддизм, і на сьогоднішній день саме буддизм, навіть у його популярній, екзотеричній версії, найбільш відповідає істині).  

Пункт 7. Ми бачимо сьогодні у світі, – чи то християнському, мусульманському або язичницькому, – справедливість ігнорується, а честь і милосердя покинуті на вітер. Коротше кажучи, якщо головні Цілі Теософського Товариства невірно тлумачаться тими, хто палко бажає служити нам особисто, – то як можемо ми мати справу з рештою людства і з лихом, відомим як «боротьба за виживання», яке є реальним і найбільш плодючим джерелом більшості нещасть, страждань і всіх злочинів? Чому ця боротьба стала у світі майже загальним способом дії? Ми відповідаємо: тому, що жодна релігія, за виключенням буддизму, досі не вчила практичній зневазі до земного життя, і всі вони, причому з тим же єдиним виключенням, своїми пеклами і прокляттями насаджували найбільший страх смерті. Тому ми заявляємо, що боротьба за виживання найбільше лютує в християнських країнах, найсильніше в Європі і Америці. Вона є слабшою в язичницьких країнах і майже невідома серед буддистів. (В Китаї під час голоду, у масах, найбільш необізнаних у своїй власній або іншій релігії, відмічалося, що ті матері , які поїдали своїх дітей, жили в населених пунктах з найбільшою кількістю християнських місіонерів; там, де християн не було і нива була залишена одним лише бонзам, населення помирало у великому спокої). Навчіть людей розуміти, що життя людей на цій землі, навіть найщасливіше, є лише тягар і ілюзія, що тільки наша власна карма, причина, яка спричиняє наслідки, є наш власний суддя і наш Спаситель у майбутніх життях, – і велика боротьба за існування скоро втратить свою напруженість. В буддистських країнах немає каторги, і серед буддистів Тибету майже відсутня злочинність. Світ взагалі і, особливо християнський, який перебуває протягом 2000 років під владою особистісного Бога, а також своїх політичних і соціальних систем, що базуються на цій ідеї, сьогодні довів свою недосконалість.

     (Світлана Йосипівна ще раз підкреслила, що Вчитель знову наголошує на кризових явищах у сфері релігій, на тому, що релігії сьогодні не можуть вважатися провідниками людства на шляху до духовного відродження, бо вони втратили орієнтири у сфері справедливості і милосердя. Боротьба за виживання є відбитком тваринного етапу еволюції, який зараз переноситься і проектується на людському царстві природи. І це є крок назад, а не вперед. Цінність людського життя не у накопиченні благ і забезпеченні комфорту, а у вихованні людяності, милосердя, праведності. Людина прямує до своєї кульмінації і досконалості шляхом жертви, тоді як тварина виконує своє завдання шляхом виживання. Вчитель вважає, продовжує Світлана Йосипівна, що саме християнський світ, а це в основному якраз західний світ, втратив орієнтири і потребує облагороджуючого впливу з боку східних релігій, зокрема буддизму).

Пункт 8. Якщо теософи скажуть: «Ми не маємо нічого спільного з цим усім; нижчі верстви і раси (Індії, наприклад, за уявленням британців) не турбують нас і повинні справлятися самі як можуть, – як же тоді характеризувати наші шляхетні заяви про доброзичливість, філантропію, реформи і таке інше? Чи не глузуванням є вони? А якщо глузуванням, то чи вірним шляхом ми йдемо? Невже ми повинні присвятити себе роз’ясненню кільком європейцям, які обсипані дарами сліпої Фортуни, причин виникнення дзвону дзвоників, появи чашок, утворення духовного телефону і астрального тіла, разом з тим надаючи незліченним мільйонам неосвічених, бідних і таких, яких зневажають, яких принижують і утискують, людей самотужки піклуватися про себе і своє майбутнє? Ніколи! Краще нехай загине Теософське Товариство зі своїми нещасливими засновниками, ніж ми дозволимо йому перетворитися в якусь академію магії або салон окультизму. Щоби ми – віддані послідовники втіленого духу абсолютної самопожертви, людинолюбства, божественної доброти, як і всіх найвищих чеснот, яких можна досягти на нашій землі смутку, людини з людей – Гаутами Будди, – коли-небудь дозволили Теософському Товариству являти собою втілення егоїзму, прихисток тих небагатьох, у кого немає жодної думки про благо для більшості – це дивна ідея, брати мої.

     (В короткому коментарі до цього пункту Світлана Йосипівна ще раз наголошує, що тут Вчитель піддає жорсткому осуду позицію деяких членів ТТ, зокрема якраз кореспондентів, з якими Махатми листуються, А.П. Сіннетта та А.О. Хьюма, за їх зневажливе ставлення до Індусів і невизнання їх рівними собі, за неготовність сприймати ідею створення ядра Всесвітнього Братерства людства, а також за їх надмірне захоплення феноменальними проявами, які, за їх хибним уявленням, потрібні як докази екстраординарних можливостей Вчителів для більшої довіри до положень теософського вчення).

Пункт 9. Серед кількох скороминущих вражень, отриманих європейцями про Тибет і його містичну ієрархію «досконалих лам», є єдине, яке було правильно сприйняте і описане. «Втілення Бодхісаттви Падмапані, або Авалокітешвари, і Цзон Капи, Амітабхи відмовилися від статусу Будд, тобто від найвищого summum bonum блаженства та індивідуального особистого щастя, аби народжуватися знову і знову на благо людства». Іншими словами, вони можуть знову і знову піддаватися стражданням, ув’язненню у плоті і всім негараздам життя. І щоби за такої самопожертви, яка повторюється протягом довгих похмурих століть, вони згодом стали засобом спасіння і щастя лише для невеликої купки людей, обраних лише з однієї раси людства? А від нас, скромних учнів цих досконалих лам, очікують, що ми дозволимо Теософському Товариству зректися  свого шляхетного титулу – Братерства Людства, – аби стати простою школою психології? Ні, ні, дорогі брати, ви діяли під впливом цієї омани вже занадто довго. Давайте розуміти один одного. Тому, хто не відчуває себе достатньо компетентним для засвоєння цієї шляхетної ідеї і роботи задля неї, не варто братися за непідсильну задачу. Але навряд чи у всьому Товаристві знайдеться хоча б один теософ, який дійсно не зміг би допомагати йому, виправляючи помилкові уявлення профанів, аби власноруч поширювати цю ідею. Що стосується шляхетної і безкорисливої людини, яка б ефективно допомагала нам в Індії у цій божественній задачі, то всіх наших знань, минулих і сьогоденних, не вистачить, аби винагородити її … .

(Тут Світлана Йосипівна звертає нашу увагу на глибокий зміст цього пункту, кожне слово якого треба пропустити через себе і відгукнутися на нього своїм серцем. Вона сказала: Вчитель говорить про інститут Бодхісаттв у Тибеті, про тих небагатьох, хто досяг найвищих чеснот людського етапу еволюції, досяг заслуженого звільнення, просвітлення, готовності перейти до наступного, божественного, етапу, але відмовляється від такого остаточного переходу і залишається з людством для допомоги йому. Це неймовірні зусилля, подолати які їм вдалося трошки раніше інших. Вони сьогодні з нами, можливо невидимі, незнані, служать загальному благу людства, а не обслуговують інтелектуальні потреби окремих осіб, які ще не позбавились власної гордині, перебувають у світі ілюзій стосовно себе і світу, і не виховали в собі необхідні для ефективної допомоги людству чесноти. Вчитель ще раз наголошує, що Теософське Товариство було створене саме для просування ідеї Всесвітнього Братерства, і тому збирає у свої лави тих, хто має готовність для сприйняття такої ідеї. І для кожного члена Товариства є багато можливостей служити поширенню цієї ідеї серед свого оточення, як словами, так і діями, власним прикладом.

     Вчитель також зазначає свою особливу зацікавленість у долі Індії, індійського народу, натякаючи на ту місію, яку прийняли на себе деякі теософи, зокрема полковник Олькотт, який присвятив 30 років свого життя відродженню буддизму на Шрі Ланці та в Індії, а пізніше і Анні Безант, відроджуючи незалежність Індії, індійську культуру і традиції).

     Пункт 10. Пояснивши наші погляди і прагнення, я хотів би додати лише кілька слів. Щоби бути істинними, релігія і філософія повинні пропонувати розв’язання будь-якої проблеми. І те, що світ знаходиться у такому поганому моральному стані, є переконливим свідченням того, що жодна з релігій і філософій, а найменше у цивілізованих расах, – ніколи не володіли істиною. Правильні і логічні пояснення величного принципу двоїстості – вірного і невірного, добра і зла, свободи і деспотизму, болю і задоволення, егоїзму і альтруїзму – так само недоступні їм, як і 1881 рік тому. Вони так само далекі від їх вирішення, як і завжди, але, тим не менш, десь повинно існувати належне рішення, і якщо наші доктрини доведуть свою здатність його запропонувати, то світ першим визнає цю істинну філософію, істинну релігію, істинне світло, яке дає Істину і нічого, крім Істини.

(І знову читаємо коментар Світлани Йосипівни: Вчитель наголошує на тому, що моральний занепад людства, – а ми його спостерігаємо і особливо загострено переживаємо саме зараз у нас, в Україні, – є свідченням того, що  сучасні філософії та релігії не володіють Істиною, і особливо тією, що пишеться з заглавної літери. Вони не можуть надати незаперечні ключі до розв’язання тих проблем, з якими людство стикається, і ці проблеми зростають і множаться. Вчитель запевняє, що саме вчення теософії містить ті ключі, і закликає нас довести спроможність наших теософських доктрин запропонувати такі ключі. Хто, як не ми, може і зобов’язаний це зробити? Тут ми бачимо ще один важливий аспект. Істина (та, яка пишеться з великої літери, а тим більше, яка пишеться всіма заглавними літерами) не випливає з наукових дослідів чи експериментів, а проголошується Тими, Хто знає, поширюється через вісників, довірених осіб, і тільки потім вже доводиться наукою, приймається і визнається на рівні людства. Такий дуже важливий, змістовний, програмний лист отримав А.П. Сіннетт,  а отже отримало Теософське Товариство від Вчителя Вчителів у 1881 році, через Учителя КХ). 

     Закінчивши подавати і розкривати кожен з 10-и пунктів Листа Маха Чохана № 1, Світлана Йосипівна дала додатково дуже цінну, і мабуть на сьогодні не всім відому, інформацію про посилання на цей Лист високих духовних сутностей. Наприклад, вона сказала:

«Додам ще декілька відомостей про цей Лист.

1. Олена Петрівна Блаватська, звичайно, знала про Нього і, очевидно, мала Його копію, оскільки вона то тут, то там цитує звідти витяги. Зокрема, на першому зверненні до членів Езотеричної секції Теософського Товариства, створеної у 1888 році, вона приводить слова Вчителя з листа 33, який увійшов у збірку «Листи Майстрів Мудрості», а саме: «Більш великий, ніж Ми, сказав, що тому, хто вважає, що працювати на благо інших надто важке завдання, краще не братися за нього».
2. У лютневому журналі «The Рath» за 1893 рік, що видавався В.К. Джаджем у Нью Йорку, цитуються три параграфи з цього Листа.
3. Анні Безант у вересні 1907 року в своєму першому президентському зверненні до Товариства посилається на частини цього Листа, в якому сказано, що «Теософське Товариство замислювалося як наріжний камінь майбутніх релігій людства». Тут хочу згадати про двох членів ТТ – А.П. Сіннетта і А.О. Хьюма, з якими, з дозволу Маха Чохана, вів переписку Вчитель КХ. А.П. Сіннетт служив Теософії до кінця своїх днів. Він написав багато книжок, постійно читав лекції. Двічі був віце-президентом Товариства.

     А.О. Хьюм, хоча і вийшов у 1884 році з Товариства, все ж під впливом Адептів у нього прокинулася найкраща частина його натури: він став служити одній з їхніх найвеличніших ідей, яка полягала в пробудженні Індії від рабської залежності Британії. Хьюм став першим організатором і натхненником створення славнозвісного Індійського Національного Конгресу (ІНК) і по праву заслужив ім’я Батька Конгресу».

Далі Світлана Йосипівна сказала, що коли готувала цю лекцію, їй трапилася в інтернеті цікава інформація про Нового Маха Чохана і що деякі автори, що належать до Теософського Товариства (Адьяр), свого часу стверджували, що тепер вже існує Новий Маха Чохан. І вона, зокрема, приводить такі приклади:

«Мері К. Нефф у своєму особистому  примірнику  «Листи Блаватської Сіннетту», вставила примітку на полях: «Тепер з’явився новий; власник посади змінився». Хоча вона не документує це твердження, його підтверджує Фріц Кунц у своїй статті «Ключ променю», опублікованої в журналі «Теософ» у 1935 році. Там сказано: «Особа, яка обіймала посаду Маха Чохана на нашій планеті, коли ТТ було вперше засновано та протягом його перших років, поступилася місцем іншій … . Нинішній посадовець, реагуючи на потреби часу, зовні аскетичний, проникливий, швидкий та остаточний у своїх рішеннях. Потреби нашого швидкоплинного часу викликали його. (Джой Міллс, «Роздуми про вічну мудрість», Вітон, Іллінойс: Теософське видавництво, 2010, 57-58)».

І, нарешті, Світлана Йосипівна наводить приклади про посилання на Лист Маха Чохана № 1  сучасних авторів теософського направлення в їхніх роботах. Вона говорить про

Віцента Хао Чина, який  у своєму виступі на XI Всесвітньому теософському Конгресі в Сінгапурі аналізував Лист Маха Чохана і сказав: «Напевно, найважливіший лист Махатм, який у нас є, це той, який називається листом Маха Чохана. Маха Чохан – це Вчитель Махатм, і він надиктував Махатмі Кут Хумі свої думки, які були відправлені Сіннетту. І, якщо ви хочете прочитати лише один лист Махатм, то найкращим вашим вибором був би цей лист, тому що він часто вважається програмним для Теософського Товариства.

Я хотів поділитися п’ятьма ідеями відповідно до  Листа Маха Чохана для сучасних умов:

     Перша – це необхідність глобалізації теософської роботи.

     Друга – це необхідність, термінова необхідність розробки та запуску публічних програм з прикладної Теософії.

     Третя – це започаткування учбових закладів.

     Четверта – необхідність збільшення членства молоді в нашому Товаристві у всьому світі.

     І п’ята – робота, спрямована на релігійні реформи». 

     І ще наводиться згадка про Педро Олівейра, який у своїй статті «Лист Маха Чохана» говорить: «З моменту своєї появи «Лист Маха Чохана» став джерелом натхнення для багатьох членів Теософського Товариства. Він пронизаний духом співчуття та альтруїзму, який керував засновниками Товариства у всій їхній роботі протягом багатьох років. Він зобов’язує ТТ до альтруїзму, Істини, Вселенського Братерства, а також до щирого поширення вчень Теософії як шляху до життя, вільного від забобонів, страху та егоцентризму. Це незрівнянно визначний документ, виданий одним з воістину Великих цієї землі».

     Світлана Йосипівна Гавриленко, Генеральний Секретар Теософського Товариства в Україні підвела підсумок сказаного у своїй лекції такими словами:

     «Отже, ми з вами ознайомилися ще раз з тими основними положеннями, які були закладені Великими Вчителями людства у проект заснування Теософського Товариства. Сьогодні саме ми є провідниками цих ідей і маємо донести їх до тих, хто прийде нам на зміну, хто буде формувати оновлені цивілізаційні основи майбутнього людства, його культуру, політику, мистецтво, освіту тощо. Будемо ж гідними цієї величної місії!  Давайте будемо надихати і підтримувати один одного, прагнути до досконалості у своєму служінні, кожним своїм подихом дякувати нашим Вчителям за таку можливість, за їх довіру. Ми є будівельниками майбутнього України, майбутнього людства. Дякую вам за увагу!».

                   Виклад лекції підготувала Раїса Калашнікова,

                    теософське відділення «Лайя», м. Кропивницький