Р.М. Калашнікова- екс президент теософського Відділення «Лайа»,

місто Кропивницький.

Національний лектор України 

Хочу коротко висловити свою думку щодо питання: «Як ідея Всесвітнього Братерства та етичні орієнтири теософії співвідносяться з потребою захисту національної та культурної ідентичності в умовах війни?».

Якщо хтось розглядає теософію як пацифізм чи космополітизм, а Братерство тільки як закон духовної єдності на вищих планах Буття, то, на мою думку, ці питання не співвідносяться ніяк. Але, якщо знати і розглядати зазначені аспекти у фізичному, конкретному світі, в якому ми живемо, то вони співвідносяться один до одного. Тому, що тут, на Землі, діє закон Дхарми, закон збереження рівноваги. І за цим законом, якщо одна сторона порушує його, чинить насильство, то зупинити її, здійснити акт захисту життя та еволюції  – це справа другої сторони. Захищати своє – священний обов’язок кожної раси, підраси, кожної нації, народу, етнічної групи, племені в цілому, і аж до кожної людини, зокрема.

Це історично нам доводить індійська філософія. У Бхагавад-Гіті, яку дуже високо цінила О. П. Блаватська, воїн Арджуна, в аналогічній ситуації, отримує настанову: виконувати свій обов’язок захисника. Захист, наголошує йому Вчитель, – це не акт ненависті до ворога, це акт любові та захисту тих, кого нищать. Пасивність у такий момент є допомогою агресору.

Олена Блаватська у розділі XII «Ключа до теософії» чітко каже, що бездіяльність перед лицем зла є кармічним злочином. Захищаючи свою мову, культуру, національні цінності, історію, свободу, народ відмовляється підкорятися руйнівній волі агресора і, тим самим, створює свою майбутню карму відродження, карму свободи і незалежності.

Для мене, особисто, як члена Теософського товариства, найкращим, класичним і беззаперечним прикладом відповіді на питання, яке сьогодні розглядається, є життя і діяльність Анні Безант – найближчої соратниці О. П. Блаватської, другого Президента Міжнародного теософського товариства. Коли вона приїхала до Індії, країна перебувала під суворим колоніальним гнітом Британської імперії. Індійська культура, релігія та національна ідентичність свідомо пригнічувались та знищувалися колонізаторами.

Як вчинила видатна духовна особистість, яка все життя проповідувала Вселенське Братерство? Вона не залишилася осторонь, мовляв: «Всі люди брати і політика нас не обходить». Навпаки, Анні Безант очолила рух за збереження національної самобутності Індії. Перш за все, вона заснувала Центральний індуїстичний коледж, щоб індійська молодь вивчала свою власну історію, мову та філософію, і захищала їх від культурної асиміляції. Далі, вона створила також Індійську Лігу Самоврядування. Її захист ідентичності народу Індії був настільки великим, що її обрали Президенткою індійського національного конгресу. А це найвища честь для іноземки.

Мені зрозуміло, що справжній теософ не має стояти осторонь, коли нищать культуру  та свободу народу. Тому сьогодні наш захист української ідентичності в умовах війни – це пряме виконання етичних настанов теософії. Це виконання нашої колективної Дхарми – тобто вищого морального обов’язку з відновлення справедливості та захисту Божественного плану еволюції тут, на Землі. Спротив агресору є захистом права на існування нашого духовного спадку. І в цьому сенсі всі питання, на мою думку,  повністю співвідносяться.