Р.М. Калашнікова-   екс президент       теософського Відділення «Лайа»,                                                                                                                      м.     Кропивницький.

Дорогі друзі! Хочу розпочати цю тему словами Іакова, який у своєму Посланні 1:4 сказав:

«Будьте стійкими. Розвивайте в собі у всій повноті, без жодної нестачі, постійність (терпіння) і стійкість та виявляйте їх на ділі, щоб ви були досконалими».

                                                                              Послання Іакова 1:4

Президент Міжнародного Теософського Товариства Тім Бойд свого часу у  Вітальному слові до однієї з Конвенцій Теософського Товариства в Україні, наголосив, що в окультизмі, як і в теософії, чітко виражена ідея Божественного Зерна, і часто говорять про внутрішнє зерно, яке є Насіниною.

Кожному з нас, зауважив він, потрібно докладати значних зусиль, щоб цю «внутрішню Насінину» розвивати і вирощувати Зерно.

Я хочу продовжити думку Тіма Бойда у своїй темі і почну з невеличкої притчі:

«Одного разу жінці приснився сон, що за прилавком магазину стояв Господь Бог.

— Господи! Це Ти?! – вигукнула вона з радістю.

— Так, це Я, — відповів Бог.

— А що в Тебе можна купити? — запитала жінка.

— У Мене можна купити все, — пролунала відповідь.

— Тоді дай мені, будь ласка, здоров’я, щастя, любов, успіх і багато-багато грошей…

І тут вона замислилася.

«А може, попросити ще щось для душі?», — але промовчала, бо Бог, доброзичливо усміхнувшись, уже пішов до підсобного приміщення за  замовленим товаром.

Жінка хвилювалася і чекала Його з нетерпінням. Через деякий час Він повернувся з маленькою паперовою коробочкою.

— І це все?! — вигукнула здивована, розчарована і навіть трохи роздратована жінка.

— Так, це все, — спокійно відповів Бог. — Хіба ти не знала, що в Моєму магазині продається лише НАСІННЯ?».

Коли я прочитала цю притчу, мені стало неймовірно шкода, що жінка не встигла попросити дати їй «щось для душі». А це міг би бути «КЛЮЧ, ЯКИЙ ВІДКРИВАЄ ТРЕТІ ВРАТА».

Про нього Олена Петрівна Блаватська пише в третій частині «Книги Золотих Правил» — «Сім Врат». За цими, третіми вратами приховане «насіння» терпіння і стійкості — так необхідне для взрощування в нашому світі, де часто трапляються невдачі, конфлікти, неприємності, що призводять до страждань і розчарувань.

Душа, яка володіє цим Ключем, допомагає людині формувати своє життя так, щоб воно відображало Велику Істину Вселенського Братства — спочатку в ній самій, потім у своєму вузькому оточенні, а згодом — і в Світі. Але це можливо лише за наявності двох головних параміт — терпіння і стійкості.

Олена Петрівна у другій частині, або Фрагменті ІІ «Книги Золотих Правил» — «Два Шляхи», закликає:

«Нехай буде впевненою твоя хода, о шукачу!

Омий свою душу в сутності кшанті,

адже ти наближаєшся до названих “тих врат”,

до дверей стійкості й терпіння».

«Будь терплячим, шукачу, як той, хто не боїться невдачі і не жадає успіху.

Спрямуй погляд душі своєї на зірку,

променем якої ти є,

на палаючу зірку, що сяє

в непроглядних глибинах вічного буття,

у безмежних полях невідомого».

Теософія навчає, що той, хто став на Шлях Духовного розвитку, не боїться невдач. Він чітко розуміє і знає, що План Логоса завжди буде здійснений, і чиясь невдача не може цього змінити.

Може статися, що комусь не вистачило терпіння і стійкості, а може — відповідальності за доручену справу, і виконано лише частину призначеної йому роботи. Для Логоса тут немає різниці — ця частина буде виконана через когось іншого.

Постійно трапляється, що люди втрачають свої можливості, але великі плани складаються з урахуванням будь-яких випадковостей. Наші Вчителі ніколи не подають вигляду, що помічають, коли ми втрачаємо якусь можливість, але мені здається, що Вони про це знають і завжди дають нам шанс.

Головне — володіти терпінням, не допускати розчарування, якщо не все виходить одразу, і пам’ятати, що зусилля, вкладені в Загальне Благо, в майбутньому якимось чином дадуть пропорційний результат.

Історія зберігає чимало таких прикладів. Одним із них є життя британського політика і філантропа, християнина Вільяма Уілберфорса, який сорок років наполегливо боровся за скасування рабства і работоргівлі в британських колоніях. Лише за три дні до смерті він дізнався, що повне скасування рабства нарешті стало законом. Він тримався до кінця. Адже нетерпіння і депресія могли б знищити його велику справу.

«Май витримку і терпіння, як той, хто тримається до кінця.

Твої тіні живуть і зникають;

те ж у тобі, що житиме вічно, —

це те, що пізнає, адже це — знання,

а не те, що живе тимчасово;

це той, хто був, є і буде,

для кого година не проб’є ніколи».

Ці слова з Фрагмента ІІ книги Олени Петрівни «Два Шляхи» можна віднести і до Вільяма Уілберфорса, і до Махатми Ґанді, отця Дамьєна, Вільяма Джаджа, багатьох інших, а також і до самої авторки цих слів.

Адже все життя нашої співвітчизниці, всі її труди свідчать про те, з якою витримкою, терпінням і стійкістю вона відкидала все обумовлене, відносне і кінцеве. Вона вірила лише в Нескінченне, Безумовне й Абсолютне і навчала цьому інших.

Окрім терпіння, людині в будь-якій діяльності потрібна стійкість. І ніщо не розвиває цю якість краще, ніж яскраве усвідомлення того факту, що ми вистоїмо крізь усі віки, а смерть є лише минущим інцидентом, який не в змозі відхилити будь-кого зі Шляху Духовного.

Стійкість і витримка необхідні ще й тому, що жодну велику справу неможливо завершити за короткий час. Дуже показовий урок витримки можна винести з історії Теософського Товариства в перші роки його існування.

Двоє його великих засновників — Олена Петрівна Блаватська і полковник Генрі Олькотт — не змогли б досягти сталого існування Товариства і забезпечити йому основу для подальшого зростання, якби не усвідомлювали, що їхня праця є частиною Плану Логоса, що простягається крізь Вічність, а тому приречена на успіх.

Про цей успіх Олена Петрівна в листі № 4 за 1883 рік писала Дондукову-Корсакову з Індії:

«За чотири роки ми змогли зацікавити понад 100 тисяч осіб. Нині існує 57 товариств» (лист № 4, 1883 рік).

А через 15 років з дня заснування Теософського Товариства у статті «Сучасний прогрес у Теософії» вона повідомляє:

«…ситуація в цьому питанні може бути проілюстрована статистичними даними…

Станом на 31 грудня 1884 року в різних частинах світу існувало 104 відділення Теософського Товариства.

У 1885 році, як відповідь на наклепи проти нас, зауважує Олена Петрівна,  виникло 17 нових відділень,

у 1886 — 15,

у 1887 — 22,

у 1888 — 21,

і до 1 вересня 1889 року — 17.

Загалом, підсумовує Олена Блаватська, маємо 190 відділень…

До червня 1890 року — понад 200 відділень».

Щоб досягти такого успіху, щоб об’єднувати людей різних релігій у дослідженні їхніх істинних основ, скільки потрібно було терпіння, витримки, стійкості, такту й уміння!

Але Олена Петрівна ніколи не приписувала ці досягнення собі. Вона знала, що Теософське Товариство — могутня організація, і його сила не лише в його членах. Воно виникло з набагато глибшого джерела.

Учителі Мудрості, Махатми, Старші Брати людства — ось справжні засновники цього руху. Вони — те Божественне зерно в Теософському Товаристві, яке нам слід терпляче і наполегливо плекати своїм розумінням, повагою та відданістю їхній справі.

У книзі «Сім Врат» Олена Петрівна говорить:

«Біля кожних врат — золотий ключ, що відчиняє двері.

Третій ключ — КШАНТІ — лагідне терпіння, нічим не зворушне. Стійкість».

Щоб ніколи не втрачати терпіння через образи, обурення, нарікання, навіть інколи незаслужені, щоб бути стійкими в будь-яких життєвих ситуаціях, дуже важливо набути для себе цей «Ключ, який відкриває треті врата», і плекати насіння, що знаходиться за ними, як своє Божественне зерно.

При цьому варто прислухатися до поради Далай-лами XIV, який сказав:

«Замість того щоб сердитися, слід виявити глибоку турботу про тих, хто створив для вас проблеми, і повагу до них,

бо, створивши таку складну ситуацію,

вони надали вам безцінну можливість практикувати СТІЙКІСТЬ І ТЕРПІННЯ».

                               Дорогі Брати і Сестри!

Повірте, мені відомо, де знаходиться той «магазин», в якому продаються такі прекрасні насіння!

Тож давайте придбаємо їх і будемо зігрівати теплом своїх сердець, освітлювати своїм внутрішнім Божественним Світлом і поливати істинною Любов’ю.

І тоді ми виростимо дивовижний, гармонійний Сад наших теософських взаємин, які так необхідні нам для формування тут, на Землі, Вселенського Братства Людства.

Дякую за увагу!