Рубрики 
Метки: 
Раїса Михайлівна Калашнікова –
екс-Президент теософського відділення «Лайя», місто Кропивницький,
Національний лектор України.
Дорогі друзі!
Свій виступ хочу розпочати з вислову видатного італійського філософа Джордано Бруно, бюст якого зберігається в Музейній кімнаті Адьяру, як символ Волі, Мудрості, Самовідданості, Любові до Всесвіту, як Єдиного джерела життя. Він писав:
«Ти маєш вірити, що для тебе немає нічого неважливого, маєш вважати себе безсмертним і здатним зрозуміти все, всі мистецтва, всі науки, природу кожної істоти.
ЗДІЙМАЙСЯ ВИЩЕ, НІЖ НАЙВИЩА
ВИСОТА, СПУСКАЙСЯ НИЖЧЕ, НІЖ
НАЙНИЖЧА ГЛИБИНА».
Це не просто гарні слова видатної, духовної особистості. Це – основа для практики духовної самотрансформації, так необхідної нам для подорожі до Ідеалу, або іншими словами, до свого Вищого «Я». Олена Петрівна Блаватська в «Деяких вказівках для щоденного користування» наголошувала: «У людини немає більш цінної власності, ніж піднесений Ідеал, до якого вона невпинно прагне, і відповідно до якого вона формує свої думки та почуття, і будує, – а це найкраще, що вона може зробити, – своє життя».
Вже в цьому вислові Олени Петрівни наголошується на тому, що в кожному з нас є щось незвичайне, ідеальне, яке складає основу нашого життя і ми маємо розкрити його в собі, проявивши найкращим чином мистецтво самотрансформації, як до того закликає нас ключова нота нинішнього року: «Практична теософія та мистецтво самотрансформації». Це «щось» і є наше внутрішнє «Я», наш Бог, наш Ідеал, який нам вдасться пізнати і злитися з ним, мандруючи з життя в життя. Подорож до свого Ідеалу – це Шлях, по якому рухається наша свідомість, постійно вдосконалюючись від зупинки до зупинки.
На мій погляд, перш, ніж правильно організувати таку Подорож, слід задатися питаннями: чому ми торкаємося цієї теми сьогодні? Чому ми ставимо якраз таку мету і що нами рухає до неї? І взагалі, що змушує нас рухатися?
На одне з поставлених питань вже чуємо відповідь Олени Петрівни Блаватської, яка в «Таємній Доктрині» писала, що у «Всесвіті все знаходиться у вічному,
постійному русі; в Природі немає спокою або припинення руху. Все тече, все рухається; все витікає з Єдиного і повертається до нього через певний проміжок часу. Людина – це мікрокосм макрокосму і всі Ієрархії останнього закладені в ній». Це і спонукає кожного з нас рухатися просторами свідомості, спонукає до священної Подорожі, бо в нас є внутрішнє відчуття, що ми частинка Цілого, тому і прагнемо повернутися туди, звідки вийшли, прагнемо повернутися до рідного Дому, і злитися зі своїм Божественним «Я».
Щоб наша Подорож була вдалою, нам слід добре до неї підготуватися. Насамперед, якщо ми мотивовані прагненням до більшого життя, до розкриття нашого духовного серця і нашої душі, якщо відчуваємо потяг до краси, мудрості, свободи, нам необхідно вчитися. Автор книги «Світло на Шляху» Мейбл Коллінз не просто пропонує, а наполягає на цьому. Вона пише: «Всім, хто цікавиться окультизмом я кажу: спочатку набувайте знань. Хто має, тому додасться». Олена Блаватська залишила свій коментар на згадану книгу під назвою «Три бажання», де також наголошує: «Вивчайте та набувайте нових бажань, перш ніж викинете старі, інакше ви загинете в бурі. … Опануйте бажання знайти світло всередині себе. Навчайтеся повільно та обережно, щоб стати більш незалежним, … щоб стати воїном, який бореться за те Божественне, яке стоїть найвище».
Необхідність теософських знань на шляху до свого Ідеалу, які синтезовані у Незмінному Трикутнику, добре показана у багатьох авторів теософської літератури. Ось тільки два приклади. Президент Теософського Товариства Тім
Бойд, Адьяр, Індія, своїм баченням подає його у статті «Три стовпи практики» таким чином: «Навчання – це піднесення нашого звичного центру активності в широкому спектрі розуму, … який настільки наближається до духу, що стає «просвітленим» або «осяяним» в його близькості. На санскриті це називається «Манаса Тайджасі». Променистий розум». А член Об’єднаної Ложі Теософів (ОЛТ) у Санта- Барбарі, Каліфорнія, Джеймс Тепфер наголошує, що «будь-яке глибоке навчання є спробою пробудити Божественне в нас, що є істинним знанням, істинною свідомістю та безмежною радістю на шляху до Бога, до свого Ідеалу. (стаття «Виховання Душі»)».
На цьому Шляху ми спочатку вчимося сприймати світ таким, яким він є, а потім, очищаючи свою сутність від темних сил природи, вже рухаємося всередину себе у відповідь на імпульс або заклик Душі. У цій Подорожі одним з найважливіших чинників є здатність правильно вибрати шлях, по якому зможемо піднятися до Вищого Світла. Він описаний у різних філософських системах, наприклад, як Йога, Восьмеричний шлях та Три шляхи Будди, Вівека Чудамані Шанкарачар’ї, Олени Петрівни Блаватської. От якраз тут хочу зупинитися на тому, як Олена Блаватська розкриває один з таких шляхів. Вона писала:
«Існує дорога крута і терниста, яка підстерігає всілякими небезпеками, 
але все-таки дорога, і вона веде до самого серця Всесвіту; я можу сказати вам, як знайти тих, хто покаже вам таємну браму, що відкривається тільки всередину, і швидко зачиняється за неофітом назавжди». Це коротке твердження – про шлях, який веде до нашого Ідеалу, на якому стає все важче уявити собі повернення до ілюзій, де ми колись стояли. Далі Олена Петрівна продовжує:
«Немає такої небезпеки, яку б не могла подолати безстрашна відвага; немає такого випробування, через яке не могла б пройти бездоганна чистота; немає таких труднощів, які не міг би здолати сильний інтелект. Для тих, хто перемагає, є винагорода, про яку не можна говорити – сила благословляти людство; для тих, хто зазнає невдачі, є інші життя, в яких може прийти успіх».
Олена Петрівна Блаватська звертається до перешкод на шляху, які не нав’язані кимось іншим, а скоріше створені нашим власним невіглаством. Ці перешкоди одні називають «монстрами», інші, як Бульвер Літтон в «Заноні», – Стражами Порогу. Страж Порогу – це, по суті, особистість; це інтегрована єдність фізичних сил і життєвої енергії, астральних сил і ментальних енергій, які складають загальну сукупність нижчої природи. Цей «монстр» завжди присутній, але проявляє високу активність тільки на Шляху кожного, хто намагається стати окультно освіченим відносно самого себе, хто намагається розпізнати свій внутрішній стан і перетворити духовну ідею самотрансформації в процес і можливість рухатися до Вищого Світла, яким є наше Божественне «Я».
На мій погляд, дуже вдало описує таку Подорож або Шлях, великий індійський мислитель, релігійний реформатор, один з представників Веданти, Шанкарачар’я у своїй праці під назвою «Сім трактатів». Він дає опис Сутності, всередині якої знаходиться Вище Світло, що спрямовує її шляхом істинного пізнання себе, шляхом до свого Ідеалу.
Один з трактатів подається у вигляді питань і відповідей між Королем і Мудрецем, і, на мій погляд, є дуже повчальним. Послухайте його, будь ласка.
- О, Король, говорить Мудрець, коли зайде Сонце, яке
Світло осяює дорогу людині, що йде в поле, її роботу і дорогу назад, додому?
Відповідь: при світлі Місяця йде людина в поле, працює там і потім повертається назад.
- Питання. О, Король, яке світло осяює дорогу людині, що
йде в поле і повертається назад, коли і Сонце і Місяць сховають своє світло?
Відповідь. Тоді світло Вогню освітлює їй дорогу.
Цим вичерпуються всі джерела світла і Мудрець ставить останнє запитання:
- О, Король, яке світло осяє дорогу людині, що йде в поле,
її роботу і дорогу назад, додому, коли світло Сонця, Місяця, Вогню і, навіть, світло мови (або звуку) згаснуть?
І Король дав відповідь: Тоді її власне Вище «Я» служить джерелом світла. Саме при цьому світлі «Я», просвітлюючи себе самим собою, людина йде, працює і повертається назад додому (як уві сні , де немає ніякого Вищого Світла).
«Мудрець визнав цю відповідь верховною реальністю чистої свідомості», наголошує Шанкарачар’я.
А мені, на цей момент, згадалися Правила з Першої частини книги Мейбл Коллінз «Світло на Шляху»: 
- «Бажай тільки того, що всередині тебе;
- Бажай тільки того, що поза тобою;
- Бажай тільки того, що недосяжно, –
Бо всередині тебе Світло Світу, Єдине Світло, яке може світити на шляху …». У нашому випадку можна сказати: Єдине Світло на Шляху до свого Ідеалу, або іншими словами до свого Вищого «Я», це Воля, Любов і Мудрість, які ведуть до глибокої самотрансформації та злиття крихітного «я» з Вселенським «Я».
На даному етапі нашого духовного розвитку ми лише поступово наближаємося до великого центру Світла, на який нам вказує Великий Вісник Світла – Олена Петрівна Блаватська. Тому наша Подорож не закінчується; сьогодні вона ще тільки стартує.
Дякую за увагу!
Раїса Калашнікова, місто Кропивницький
