Микола Агарков – Секретар відділення “Шакті”, місто Житомир.

Виступ на Всеукраїнському лекторії “Теософія для допитливих”, 25 січня 2025 року”

 Кожне явище у Світобудові має свій початок і кінець. Життя Космосу ґрунтується на Законі Циклічності або Циклу і Ритму. Усе у Всесвіті підлягає ритму і циклу.

Слово “цикл” походить від грецького слова “куклос”, що означає – коло, кільце або кругообіг. Цикл – це коло або оборот будь-якого явища чи дії. Чергування повторюваних циклів утворює Ритм. Усі цикли повторюються ритмічно, один цикл змінюється іншим, піднімаючись по спіралі.

Закон Циклу спрямовує певні форми енергії та матерії по окружній траєкторії; закон Ритму спонукає матерію, усередині якої він діє, до зворотно-поступального руху і задає його межі.

Закон Циклу спрямовує енергію в необхідні кругові канали; закон ритму спрямовує течію сили – і субстанції – всередині цих каналів.

У музиці ми маємо найкращу ілюстрацію дії закону Циклічності. Закон Циклу управляє часом; закон Ритму управляє тривалістю інтервалів (пауз) між нотами.

Закон Циклу визначає тривалість життя людини; закон Ритму управляє якостями, що діють у проміжках між певними змінами в цьому житті – як, наприклад, управляє він змінами, що відбуваються в інтервалах між дитинством, юністю, середнім віком і старістю.

Закон Ритму керує актом дихання шляхом свого зворотно-поступального впливу на клітини дихальних центрів; закон Циклу визначає шлях складових часток повітря, втягнутих у легені за допомогою дихання, і напрямок кровотоку, коли той входить у серце й покидає його, – і робить він це точно так само, як спрямовує перебіг планет по їхніх орбітах навколо Сонця.

 У книзі КІБАЛІОН, що розповідає про сім основних Герметичних принципів, сказано про

Принцип Ритму:

“Усе тече, усе втікає і витікає, усе має свої припливи, усе піднімається і падає, маятниковидне коливання проявляється в усьому. Міра коливання наліво є міра коливання направо. Ритми компенсуються”.

 Цей принцип містить у собі істину, що в усьому проявляється міра руху в один і інший бік – приплив і відплив, хитання вперед і назад – маятниковий рух, щось на кшталт руху відпливу й припливу, високого й низького припливу, між двома полюсами, що існують відповідно до принципу Полярності. Завжди існує дія і протидія, просування і відхід, підйом і спуск. Усе це – у дії Всесвіту, зірок, світів, людей і тварин, Розуму, енергії та матерії. Цей закон проявляється у створенні та руйнуванні (знищенні) світів, у піднесенні й занепаді нації, у житті всього і, нарешті, у душевних станах людини.

Закону циклу і ритму підпорядкована вся Світобудова. Космос народжується до буття, існує певний обмежений час, а потім знову розчиняється в небутті. У сказаннях стародавньої Індії період існування Космосу названо “Віком Брами” або “Великою Манвантарою”. Для вираження тривалості цього періоду в нашому обчисленні потрібно п’ятнадцять цифр. І хоча Космос існує впродовж настільки неймовірно довгого часу, що він здається нескінченним, все ж цей час обмежений – наш Всесвіт не вічний. Стільки ж триває і “Велика Вічність Небуття”, названа “Маха Пралаєю”, тобто всесвітнім розчиненням. Потім Всесвіт знову воскресає до нового Космічного Життя, до нового Віку Брами. Так триває, без початку і кінця, чергування великих періодів Життя і Смерті Космосу. Число Манвантар безмежне – ніколи не було першої Манвантари, так само як ніколи не буде останньої.

Що ж встановлює тривалість цих Космічних періодів? Що ж дає імпульс повторним народженням Космосу з Небуття?

У древньоіндуській книзі “Вішну Пурана” є таке місце: “Не було ні дня, ні ночі, ні землі, ні темряви, ні світла, нічого, крім Єдиного, незбагненного розумом, або Того, що є Парабраман”. Цей уривок говорить про те, що під час Маха Пралаї, коли все суще розчинилося в Небутті, все ж таки залишається існувати дещо Непорушне. Це Великий Космічний Принцип, Причина Буття, яка після Маха Пралайї викличе новий прояв Всесвіту. Цьому великому божественному принципу або закону в легендах дано назву: “Парабраман” – Те, що лежить за Браманом, що знаходиться по той бік Брамана – Космосу. Це Єдине і Нескінченне Начало існує від Вічності, будучи то пасивним, то активним у регулярній і гармонійній послідовності. На початку періоду діяльності відбувається поширення цього Божественного Начала – і видимий світ є кінцевим результатом довгого ланцюга космічних сил, послідовно приведених в рух. Так само, коли настає повернення до пасивного стану, відбувається скорочення активності Божественного Начала, і колишнє творення поступово й послідовно розчиняється.

В іншій стародавній книзі про це сказано так: “Видих Непізнаваного Начала народжує світ, а вдих змушує його зникати. Цей процес триває споконвіку, і наш Всесвіт є лише однією з нескінченних серій, що не мають ні початку, ні кінця”.

Ця велична Причина всього сущого легендами давнини покладалася в основу всієї світобудови. Усі стародавні народи поклонялися цьому Єдиному Божественному Началу під різними найменуваннями, що відповідали кожній нації, кожній країні. У всіх легендах і гімнах вказується, що цей Всюдисущий, Вічний, Безмежний і Непорушний Принцип перевищує міць людського розуміння. Він може бути Лише применшений людськими виразами і уподібненнями. Тому вважається, що жодні міркування про нього неможливі. Так Сократ незмінно відмовлявся обговорювати таємницю Світової Сутності.

Абсолют є Безмежність, тому всякі судження про Нього неминуче будуть лише обмеженнями Його. Велич і краса Безмежності не вкладаються ні в наше обмежене уявлення, ні в наших термінах і мають залишатися в межах Невимовного. Тому Непізнавана Причина Космосу залишається Найбільшою Таємницею, назавжди незбагненною. Ми можемо осягати лише різні аспекти і прояви цього Абсолюту, цієї вічно невидимої Душі Космосу.

У всіх легендах Парабраман, або Абсолют, є суто філософським поняттям – принципом, законом або началом, на якому ґрунтується Буття і Небуття Космосу. У змінюваних циклах Буття і Небуття – Всесвіт вічний! Він періодичний у невпинній появі та зникненні Світів – і вічний загалом.

Цикли бувають великі та малі, короткі та тривалі. Великий Космос проявляється до життя і розчиняється в небутті абсолютно так само, як народжується і вмирає мікрокосмос – людина. Аналогія тут повна. Вона поширюється і далі. Як людина щоночі відчуває “малу смерть”, засинаючи ввечері й прокидаючись уранці, так само буває “Ніч” Всесвіту, коли помирає тільки все живе, а весь світ не зникає, а залишається в сплячому стані. На “Ранок” же все знову оживає. Це повторення періодів сну і активності в Космосі можна порівняти зі зміною зими і літа в Природі.

У термінології давньоіндуської філософії Період космічної діяльності Всесвіту, коли Космос “не спить”, коли все суще живе, названий “Днем Брами” або Малою Манвантарою. А той час, коли Космос “спить”, коли все у Всесвіті “відпочиває”, названо “Ніччю Брами” або Малою Пралайєю. Говориться, що Тривалість Дня Брами становить чотири з лишнім мільярди років; стільки ж триває і Ніч Брами. Триста шістдесят Днів і Ночей Брами становлять один Рік Брами, а сто років Брами – вже відомий нам Вік Брами. Таке обчислення Космічного календаря!

Чергування активності й пасивності в Космосі відображається в періодичності всіх проявів Природи. У всьому можна розрізняти Манвантари і Пралаї. Від найдрібніших явищ до зміни Світів можна бачити цей величний Закон. Він діє в битті серця і в ритмі дихання; йому підвладні сон і активність, зміна дня і ночі – так само, як фази Місяця і чергування пір року. Народження, життя і смерть усього живого повторюються вічно.

Природа, як і весь Космос, проявляє себе в нескінченній зміні, у вічному ритмі. Людина і її планета Земля, сонячна система, Всесвіт загалом – усе в Космосі має свої періоди діяльності та відпочинку, життя і смерті. Космічні цикли розвитку планети і людства, що являють собою величезні за протяжністю періоди часу – фактично космічні епохи, – називаються кальпами, або югами (найтриваліші періоди – махаюгами).

Цикли не тільки є фізичним фактом як проміжки часу, але вони, як і всі інші періоди, мають важливий вплив на людське життя та еволюцію планети з усіма існуючими на ній формами життя. Перебіг кожного космічного циклу еволюції супроводжується формуванням і розвитком нових людських рас. Згідно з еволюційною концепцією, прогрес людства здійснюється за певними етапами, на кожному з яких йому призначено розвиток тих чи інших духовно-психічних та інтелектуальних якостей і здібностей. Кожному з цих космічних етапів відповідає своя раса. Увесь етап космічної еволюції людства складається з певних часових циклів, які в теософії називають колами. Кола, своєю чергою, поділяються на раси і підраси. Кожна раса являє собою певний еволюційний вид людства. З кожною новою расою людство, удосконалюючись, має набувати нових духовних та інтелектуальних якостей. Цей процес, своєю чергою, невіддільний від психофізіологічної трансформації природи людини. Метою всього процесу зміни рас є перетворення людства на боголюдство, або, у співтовариство Архатів – індивідів, які досягли духовної самореалізації, що мають унікальні, паранормальні (за мірками сучасної цивілізації) духовні, психічні та фізичні якості й здібності.

Період еволюції поділено на чотири юги, причому в кожної раси свій час у циклі і свій шлях. Ці юги справляють на людство різний вплив в один і той самий час, оскільки деякі народи перебувають в одній юзі, тоді як інші – в іншій. Юги слідують один за одним по порядку, але за часом тривають по різному.

Чотири юги наступні:

Сатья-юга або Крита-юга – Золотий вік.

Трета-юга – Срібний вік.

Двапара-юга – Бронзовий вік.

Калі-юга – Залізний вік.

Чотири юги становлять одну Махаюгу. Одна Махаюга містить 4 320 000 земних років. І ці Махаюги повторюються одна за одною. Найдовша ера – Сатья Юга, найкоротша – Калі Юга.

Юги можна порівняти з часом доби. Сатья Юга – це світанок і час до середини дня. Трета Юга – полудень. Двапара Юга – сутінки. А Калі Юга – ніч.

Під час переходу від Сатья-юги до Трета-юги, від Трета-юги до Двапара-юги та від Двапара-юги до Калі-юги розуміння істини та моральність поступово зменшуються, а невігластво зростає, люди дедалі більше порушують закони Космосу, через що зменшується тривалість життя, з’являються хвороби, війни та природні катаклізми. Так відбувається всередині кожного циклу з чотирьох юг. І так уже вийшло, що нам довелося жити в найостаннішу еру, еру Темряви і морального занепаду.

Сатья-юга або Крита-юга – “вік чистоти”, “праведний вік”, “золотий вік” – перша з чотирьох юг, або епох в індуїстському і буддійському часовому циклі. Її тривалість 1 728 000 років. Сатья-юга – Золотий вік істини і чистоти. У цю епоху природа вирізняється щедрістю і рясністю, людство живе щасливо, не відчуваючи турбот і повсякденної важкої праці. Немає соціальних відмінностей, як немає і державної влади, а людське суспільство засноване на повній рівності всіх його членів. Людям притаманні якості: аскетизм, чистота, милосердя і правдивість. Тривалість життя в Сатью-югу здається неймовірною порівняно з нашими сучасними уявленнями. Сатья-юга відповідає Золотому віку грецької та римської міфології.

Трета-юга – друга з чотирьох юг, або епох. Трета-юга. Слідує за Сатья-югою – епохою досконалої моральності. Її тривалість 1 296 000 років. У Трета-югу благочестя зменшується на чверть, хоча люди, як і раніше, дуже облагороджені. З чотирьох святих якостей, аскетизму, чистоти, милосердя і правдивості, у Трета-югу повною мірою проявлені тільки три останні з них. Саме в цю югу людину починають цікавити чуттєві насолоди. У цей час виникають людські пороки. Тому тривалість життя людей скорочується.

Двапара-юга – третя з чотирьох юг. Двапара-юга. Слідує за Трета-югою. Вона триває 864 000 років. У Двапара-югу благочестя зменшується ще на одну чверть. У цю епоху народжуються хвороби, а також з’являються стихійні лиха в природі. З чотирьох святих якостей: аскетизму, чистоти, милосердя і правдивості, у Двапара-югу повною мірою проявлені тільки дві останні. Тривалість життя людей порівняно з попередньою ю-гою скорочується в десять разів.

Калі-юга – четверта з чотирьох юг. Варіанти трактування назви: “залізний вік”, “чорний вік”, “вік розбрату”. Характеризується падінням моральності. Калі-юга триває 432 000 років. У “Махабхараті” описується, що це найгірший вік, в який від початкової чесноти залишається лише одна чверть, та й та до кінця Калі-юги повністю руйнується. Зменшується тривалість життя – у Калі-югу люди живуть максимум до 100 років. Настає загальна економічна і духовна деградація, люди проявляють найжахливіші й найогидніші якості. Слабшають їхня мужність, розум і сила. Поведінкою людей починають керувати злоба, заздрість і честолюбство. Втрата моральних цінностей і забуття обов’язку зрештою обертається проти самих носіїв зла і пороку.

Ця юга почалася близько 3102 років до християнської ери, під час смерті Крішни. Перші 5 000 років Калі-юги закінчилися в 1898 році.

Як говориться у Східних Вченнях – “Воістину, чудова Калі-юга, бо вона дає можливість якнайшвидшого просування шляхом Світла. Всі труднощі є можливості, і здолання їх є ступені сходження”. Цінно в тяжкий час, серед цієї темряви, пронести свій світильник непогашеним.

Ми знаємо, що кожна сила зростає від опору. Тому всі труднощі водночас дають людям можливість особливо напружити й витончити свої здібності й тим прискорити своє просування. Давно вже сказано: “Благословенні перешкоди, ними ми ростемо”. Тому, на відміну від інших, більш світлих і сприятливих для життя епох, Калі-юга дає людині унікальну можливість пройти довгу дорогу перетворення за гранично короткий час. Великі Вчителі людства кажуть, що, якщо в Сатья-юзі, наприклад, щоб досягти високого рівня розвитку, людині знадобиться досвід кілька десятків перевтілень, то в Калі-юзі цей досвід можна отримати за два-три, а то і за одне перевтілення. Це тому, що Калі-юга є найкоротший шлях для сильного духу!

В цей період поза волею людини виявляється весь раніше накопичений нею, схований потенціал – це як хороші, позитивні якості, так і негативні риси характеру. Хороші якості — для подальшого розкриття і розвитку; негативні— для збуту та знищення. Для тих і для інших якраз у Калі-юзі з’являються найкращі можливості, щоб відшліфувати, вдосконалити себе. Так і в найдавніших Індуських Писаннях сказано, що Калі-юга найбільш сприятлива для духовного вдосконалення.

Взагалі, згідно з Пуранічними джерелами, ми зараз перебуваємо на:

51 році життя Брами зі 100.

1 місяць із 12. 1 день Брами з 30.

7 манвантара з 14. 28 Маха-юга з 71.

4 юга, Калі-юга, із 4 всередині маха-юги.

5127 рік (для нашого 2025 року) від початку Калі-юги з 432 000 років.

Така наша Космічна календарна дата.

Тут також можна навести і Космічну адресу нашої планети, для приблизного розуміння масштабів Всесвіту.

Планета Земля, Сонячна система, рукав Оріона, галактика Чумацький Шлях, Місцева група галактик, скупчення Діви, надскупчення Діви, надскупчення Ланіакея, комплекс надскоплень Риб-Кита, галактична Нитка Персея-Пегаса.

Аспект різних чергувань спостерігаємо скрізь і в усьому, від пульсу серця до сонячної та світової Пралайї. Закон Ритму і Циклу пояснює, як відбуваються зміни явищ в Еволюційній Спіралі. День або ніч; зима, весна, літо й осінь; цикли Зодіаку, Манвантари і Пралайї – всі ці явища підпорядковані Закону спіралі. Спіральне і життя людини та всі її втілення. Спіральне і життя нашої планети, бо хоча і рухається вона по орбіті, але вся сонячна система прагне в просторі до Далекої Зірки. Усі рухи в Космосі теж спіральні. Спірально ходять у просторі хвилі явищ, щоб повернутися знову на новому витку. Спіральні думки й почуття людини, бо, подібно до хвиль, у ній виникають і полишають її, щоб знову з’явитися на новому оберті спіралі часу. Адже час теж спіральний, бо ніколи не повторює себе. Це вже нові кола, аналогічні колишнім, але не ті самі. Еволюція сущого теж спіральна. Новий Вік уже був колись у далекому минулому і так само, як і тепер, зводив людство на новий ступінь Сходів Еволюції. Але цей ступінь був інший, і люди були інші, і умови життя, і сама планета була не та. Так повторювалося в часі. Цикли повторюються, піднімаючись по спіралі.

Універсальний цей закон і охоплює та підпорядковує собі всі сторони життя. У спіралі часу все досяжне, бо зерна Світла (Добра) ростуть, приносячи врожай небувалий. Явище багатьох втілень необхідне для розвитку в людині всебічних якостей і здібностей духу. Втілення зазвичай дуже різноманітні. Поєднання сканд щоразу різне. Це й дає можливість посилювати різноманітні сторони Індивідуальності. Повний цикл втілень на Землі означає повний розвиток усього, що може дати людині Земля. Не так просто живе людина на Землі, але послана зібрати жнива. Знаючий живе, завзято і наполегливо збираючи досвід з усіх зустрічних явищ. Гіркота і біль залишаються позаду, а цінність накопичень зростає. Людина – збирач досвіду життя.

Дві сили борються в людині: одна – спрямовує вгору, інша – тягне вниз. Важливо, щоб рівнодійна цих двох мала перевагу в напрямку догори. Тоді зберігається поступальний рух. І якщо він набув ритму, то рух цей, тобто сходження, стає законним і непорушним. Крок непорушності є умовою перемоги. Ритм є основною формою прояву життя. Приклад руху небесних тіл досить переконливий. Коли ритм входить у життя людини в застосуванні до її духовного просування, перемога незмінно і затято супроводжує того, хто йде.

Кармічний процес проявляється в тому, що, розпочавши низку дій і довівши їх до певної точки, людина створює цим необхідність вичерпати її до кінця, тобто доти, доки наслідок, породжений причиною, повністю не вичерпається на тому, хто його породив. Дія зароджується, посилюється, розвивається, досягає кульмінації, йде на спад, слабшає і нарешті згасає зовсім. Цикл, або коло дії, завершено, дія закінчилася, принісши свої наслідки.

Коло дії, рухаючись у часі, дає спіраль, крутизна її залежить від багатьох умов. У випадку людської свідомості може вона бути крутою або пологою. Залежно від швидкості її розвитку може вона привести дух до точки, що набагато перевершує за висотою точку відправну, може лише трохи вище, може привести до тієї ж самої точки, давши вже не спіраль, а коло. А в разі регресу, або нисхідної спіралі, опуститися навіть і нижче, почавши спіраль інволюції. Усе повертається до свого початку, але у вищій площині, лише застій не дає підйому явища по спіралі. Знаючи закон просування явищ у часі, можна заздалегідь передбачити фази розвитку будь-якої дії, пам’ятаючи про точку рівноваги, до якої вона має дійти, або, точніше, яку вона має пройти у своєму поступальному русі, бо, завершивши коло чи спіраль, вона не може зупинитися, а розпочинає новий цикл прояву на площині вищій.

Будь-якій дії, завершеній і закінченій, навіть поганій, можна дати по спіралі її вищий вираз, взявши її на площині вищій. Малий ритм або малий початок допоможе утвердити початок великий і величний. Треба зрозуміти значення справ малих як попередників справ величних і таких, що є предтечами їх. Це добре пам’ятати на початку всіх справ. Так мала думка, будучи затверджена свідомо, може з’явитися переддве́р’ям великого початку. Значення ритму велике тим, що якщо спочатку, під час його затвердження, була потрібна витрата енергії, то потім, коли ритм встановився, він уже сам, силою інерції несе свідомість, як течія могутньої річки, до океану далеких досягнень. Але Утвердження ритму вже саме по собі є досягненням.

Ритмічною роботою можна досягти результатів чудових. Добре, якщо ритм встановлений не переривається, незважаючи ні на які умови. Якщо хочете щось почати, що має для вас особливе значення і що можна розвивати й поглиблювати нескінченно, потрібно спершу затвердити ритм і бажане явище ввести в цикл ритму.

Ритм просувається циклами, виростаючи і зменшуючись у силі своїй, але по спіралі, постійно витончуючись і посилюючись у своїй напруженості. Так можна поглибити й посилити утвердження якостей духу, просуваючи їх у часі в Безмежність. Усе можна посилювати нескінченно за допомогою принципу ритму.

Думкою ритмічно повертаючись до бажаної якості духу, можна її зміцнити настільки міцно, що буде вона проявлятися вже природно і само собою і в інший час дня і ночі. За Законом Циклічності та Спіралі кожна думка ще й за життя у фізичному тілі рано чи пізно повертається до свого породжувача для оцінки. Якщо людина піднялася і переросла своє породження, то при новій зустрічі вона не реагує на її вплив і ніби гасить її енергії своїм новим ставленням до того, що її колись хвилювало і приваблювало. І така думка, з печаткою невизнання на собі, вже більше не є небезпечною. Вона нейтралізована і загашена свідомістю. А оскільки пам’ять постійно підносить із минулого подібні думки, то процес очищення або отемніння й обтяження духу йде невпинно. Таким чином, на кожну думку і вираз можна накласти печатку твердження або заперечення, визнання і прийнятності або невизнання і неприйнятності, і тим самим або звільнитися від неї на майбутнє, або посилити її знову і прив’язати до свого мікрокосму. Тому щоразу, коли якийсь образ спокуси випливає у свідомості з минулого з думками, що його супроводжують, печатка остаточного рішення має бути поставлена на нього негайно і свідомо, інакше він знову зануриться в глибини пам’яті, посилений наданою йому увагою та визнанням, щоб знову з’явитися й знову свідомістю володіти.

Ці, часом сильно нав’язливі, думки страшні не тільки тут на Землі, а особливо там, за порогом смерті, де звільнитися від них важко надзвичайно, бо затягують вони свідомість до нижчих шарів, які страшенно заразливі. Тому людина повинна віддавати собі звіт за кожну думку, бо думкою своєю створює вона своє оточення в Потойбічному світі, тобто сферу, в якій і перебуває, і сама підносить себе або ж скидає в безодню. Про значення останнього устремління при смерті відомо давно. Таке ж значення має й остання думка під час засинання, але лише меншою мірою, відповідно до малості циклу. Отже, здійснення устремління після смерті стосується якоюсь мірою і сну. Адже сон – смерть у мініатюрі. Починаємо з малого, щоб упевнено і спокійно спрямуватися вгору, коли доведеться з тілом розлучатися остаточно.

Як угорі, так і внизу, як у малому, так і у великому. Биття пульсу повторюється в Манвантарі та Пралайї, але лише на великій шкалі. Свідоме утвердження ритму в житті свого мікрокосму є долучення до принципу космічного. Ніби прагнення уподібнитися великому, або відобразити закони Макрокосму. Тому ритмічна праця добровільно свідома цінується високо і плоди приносить рясні. Жодні розрізнені зусилля не можуть зрівнятися за результатами своїми з продуктивністю щоденної ритмічної праці в обраній сфері діяльності.

Саме поняття Вічності не охоплюється свідомістю, тому слід шукати до нього найближчий підхід через порядок явищ великої тривалості, що йде в Безмежність. Одне життя коротке, але низка життів і мільйони років існування духу вже виводять свідомість із колії звичайності. Так само й уявлення про Велику Манвантару наближає поняття Вічності. Життя скрізь, але це лише частина Великого Життя. Існування людини розбилося на години і хвилини, але це лише малі відрізки нескінченної стрічки часу, яка своїми кінцями торкається Безмежності. У Вічності існуємо і в Безмежності маємо своє буття, бо не тимчасові ми, а безмежні, не жителі Землі, а гості на цій планеті, подорожні далекого шляху. Помилка – у короткому відрізку одного земного життя вважати початок і кінець існування духу. Далеко, далеко за межі її йде лінія життя. Немає їй ні кінця, ні початку. Життя тіла й оболонок обмежене їхньою тривалістю, але життя духу – нічим. Так, переносячи буття в думку і думку – в царину духу, зосереджує людина свідомість свою у вищій тріаді, що не підлягає знищенню часом або змінам.

Пізнавання Законів Космічних піднімає свідомість у світ Дійсності. Свідомість залишає особистий світ і входить в орбіту космопросторового життя. Кола і цикли еволюції дають змогу торкнутися Безмежності, піднімаючи свідомість над Землею. Спрямуйтеся в майбутнє шляхом Безмежності, бо на ньому людині космічно уготовано все: всемогутність, всезнання, всебачення і всі ті атрибути, якими людина обдарувала Бога, будучи богом сама в невичерпному потенціалі свого духу.