Рубрики 
Метки: 
Так сталося, що на цьому відрізку життя доля, або можливо Карма, перемістила мене в дуже затишний куточок Іспанії, невеличке містечко Торревьєху на березі моря. Кожен день я дякую Вищим Силам, що можу торкатися краси цього краю, насолоджуватися Сонцем, Небом, Водою, Повітрям. Мені дуже подобаються люди, їхня мова та відношення оточуючих.
Але, де б не довелося бути, я завжди маю на меті допомагати, в межах своїх можливостей, людям, які мають таку потребу. Цього разу це не стало винятком. Нещодавно, мені пощастило познайомитися за місцем проживання з сусідами – іспанцями: Германом і Марією. Виявилося, що Марія дуже хвора, вже два роки не виходить зі своєї маленької кімнатки. А в кімнаті пересувається за допомогою візочка лише за необхідністю, бо не може втриматися на ногах більше 30-40 секунд!
З першого погляду мені стало зрозуміло, що я маю допомогти Марії хоч трохи полегшити її страждання. Мною було запропоновано їй спробувати виконувати Практику дихання по методу Віма Хофа, якою користуюся сама. Вона зразу погодилася і робота пішла. Щоденно, два рази на день, ми проводимо сеанс дихання, виконуємо гімнастичні вправи для рук і ніг, а потім ходимо. Не зразу, а лише через деякий час, Марія почала відчувати позитивні наслідки роботи над собою.
Зараз вона вже рухається в кімнаті 4-5 хвилин без відпочинку! А рівно через місяць змогла вперше за два роки вийти з візочком у довгий коридор. В кінці його присіла на стілець, завчасно поставлений Германом, побачила Сонце, людей, птахів, вдихнула свіже повітря, посміхнулася і заплакала. У нас з Германом також помокріли очі.
У мене було таке відчуття, що до неї повернулася Віра, яка мабуть її покинула, і з’явилася Надія на краще майбутнє! Ми з Марією ПРАЦЮЄМО ДАЛІ!
Щиро дякую Вищим Силам за їх підтримку в моїх бажаннях служити людям в межах своїх можливостей!
Тут мені стало ще зрозуміліше, що служити можна скрізь, треба тільки захотіти цього.
Раїса Калашнікова
