Теософія на Кіровоградщині

Пабло Сендер: Виступ на урочистому зібранні теософів України з нагоди Дня Білого Лотоса 8 травня 2023 року

Привіт, друзі! Для мене радість мати можливість поділитися деякими роздумами з вами в цей день, коли ми згадуємо життя Олени Петрівни Блаватської. І я хотів би поділитися деякими думками про те, що ми можемо назвати трансцендентним аспектом теософії.

Зазвичай, ми думаємо про теософію як про збірку вчень, що описують Всесвіт і Людину з духовних перспектив, психічного аспекту, так само як і з фізичного. Але Блаватська говорила в ряді своїх робіт, що мають місце більш трансцендентні аспекти того, що є теософія. Наприклад, вона пише: «Світло Маяка Істини може бути досягнуто тільки тоді, коли Адепт став абсолютним господарем свого особистого «я», здатним контролювати всі свої фізичні та психічні почуття за допомогою свого сьомого почуття, завдяки якому він також наділений істинною мудрістю богів або Тео-Софією». Отже, ви бачите, що тут вона говорить про теософію, використовуючи грецький термін theo-sophia як істинну мудрість богів або Божественну мудрість, як ми часто це перекладаємо. Цим аспектом теософії є мудрість, яка передбачає сприйняття Істини. І таке сприйняття може бути досягнуто, як вона каже, тільки тоді, коли адепт, просвітлена свідомість, здатна відкрити сьоме почуття або діяти за допомогою сьомого почуття, яке є духовним почуттям. Таким чином, тут вона говорить про трансцендентний аспект теософії, теософії, відомої нам як ряд вчень, але як мудрості, в якій людина може сприймати істину безпосередньо, скоріше, ніж за допомогою когось, хто навчає такому сприйняттю. Так є дві теософії, каже вона в іншій статті: є теософія і теософія. Справжня теософія теософіста та теософія члена Товариства з такою назвою. Таким чином вона проводить різницю між членом або послідовником Теософічного Товариства і теософістом. Якщо ми приймемо визначення теософії як Божественної мудрості, то теософіст – це той, хто торкається до Божественної мудрості. І теософія цієї людини виходить, як я казав, від безпосереднього сприйняття Істини. І потім є теософія членів Теософічного Товариства, яка є теософією, що записана тими, хто міг безпосередньо сприймати істину, тобто цими небагатьма. Ми всі члени або послідовники Теософічного Товариства, натхненні стати теософістами. І ми використовуємо вчення істинних теософістів, тобто тих, хто торкається Божественної мудрості, вчення, яке вони записують для нас. Працюючи з цими вченнями, ми можемо поступово наближатися до істинної теософії. Тому мета члена Товариства, що прагне стати істинним теософістом, полягає в тому, щоб працювати в цьому напрямку, щоб зрештою ми могли безпосередньо сприймати теософію, щоб ми могли доторкнутися до цієї Божественної мудрості. Отже, Блаватська продовжує: перше, істинні теософісти в Товаристві нечисленні і повний альтруїзм, що є Rara Avis, що означає рідкісна риса навіть серед сучасних теософістів. Інші члени вільні займатися чим завгодно, що вони вважають для себе за краще. І раніше вона говорила про те, що члени можуть вільно вивчати різні традиції і т. п., але тут вона каже, що справжній теософіст, істинний теософіст – це той, у кому ми можемо бачити повний альтруїзм. І це ключ до того, як вона рекомендувала б нам працювати, щоб зрештою стати істинним теософістом.

Далі вона продовжує: єднання Божественної Іскри, що оживляє людину батьківським полум’ям, яке є божественне все… це єднання є граничною Туле, що означає найвище досягнення тих теософістів, які повністю присвячують себе служінню людству. Отже, ви бачите тут, що вона поєднує справжню теософію, теософіста з альтруїзмом, зі служінням людству, і метою цього теософіста є єднання Божественної Іскри з божественним усім. І після цього вона додає: це справжня теософія, внутрішня теософія душі. Але, переслідувана корисливою метою, теософія змінює свою природу і стає демонософією. Ось чому східна мудрість вчить нас, що індуїстський йог, що усамітнився в непрохідному лісі, подібно до християнського самітника, що віддаляється в пустелю, обидва є закінченими егоїстами. Один (індус) діє з єдиною ідеєю знайти в Нірвані Притулок, рятуючись від реінкарнації;  а інший, християнський самітник, діє з єдиною ідеєю порятунку власної душі. Отже, ви бачите, що Блаватська говорить про існування трансцендентної теософії, внутрішньої теософії, теософії Душі, яка є справжньою теософією, що має на увазі пряме сприйняття Істини, а не просто вивчення книг. Вивчення книг є частиною шляху, яким ми можемо навчитися сприймати істинну теософію, Божественну мудрість. Але це має виконуватися в особливому контексті, у контексті служіння людству та всім розумним істотам. Якщо ми маємо на меті сприйняття істини просто для того, щоб врятувати себе, щоб досягти індивідуального Просвітлення, порятунку власної душі, як би ми не думали про це, тоді, каже вона, це не справжня теософія, а демонософія, використовуючи такого роду заміну слова для вираження факту слідування егоїзму. У такому разі вас не супроводжує Божественна мудрість і ми побачимо, чому це так. Це не просто те, що вона каже, чи якась божественна команда. Отже, вона продовжує цю ідею тим, що егоїстичний підхід не веде до справжньої теософії. Вона каже: є ті, для яких їх маленька особистість складає цілий всесвіт, за межами якого немає порятунку. Це не те, що може коли-небудь дати правильне уявлення про практичну теософію, тим більше про трансцендентну теософію, що займає розум невеликої групи обраних. Тут вона каже, що було дуже мало членів Товариства на той час, які дійсно цікавилися трансцендентним аспектом теософії і що вони намагалися застосовувати теософічні вчення для того, щоб вони могли розвинути здатність сприймати трансцендентну теософію. Але роблять вони це не з корисливих міркувань, а з міркувань допомоги Людству. Далі вона продовжує: теософії необхідна змагальність, а не суперництво. У істинній теософії менший стає найвеличнішим. Всі ці цитати, а вони взяті зі статті “Маяк Непізнаного”, яку ви можете знайти в Інтернеті. У всіх цих цитатах вона каже, що істинний теософіст той, хто живе альтруїзмом, хто зацікавлений у служінні Людству, а не діє з міркувань особистої вигоди. Він найменший, і тому стає найбільшим. І, як я вже казав, причина в тому, що такі умови дозволяють сприйняти Божественну істину.

І чому це так вона каже: духовна досконалість і духовне знання можуть бути досягнуті лише на духовному плані. Інакше кажучи, лише в тому стані, в якому всі почуття відокремленості, весь егоїзм, всі почуття особистого інтересу і бажання зливаються у ширшій свідомості єдності людства. Таким чином ця істина недоступна жодному, поки  людина ототожнює себе зі своєю особистістю. Духовна істина, духовне знання, як Блаватська називає це тут, може бути досягнуто лише тоді, коли ми входимо до духовного стану свідомості. І цей духовний Стан Свідомості є станом, в якому більше немає відчуття відокремленості, егоїзму, особистого інтересу та бажань. Ось чому вона підкреслює, що можна вивчати теософічні вчення чи будь-які вчення з егоїстичною мотивацією. І ви навіть можете стати експертом з теософічних вчень, але при цьому бути егоїстичним і робити це для своєї власної гри. Ніхто не може сприйняти трансцендентний аспект теософії подібними засобами, бо Божественна теософія, трансцендентна теософія, існує, коли наша особиста ідентичність зникає, коли ми розчиняємось у нашій духовній Єдності. Отже, здатність, необхідна для сприйняття трансцендентної істини, це те, що вона назвала духовною інтуїцією, або, говорячи технічною мовою, ми називаємо це Буддхи. Вона пояснює, що це за здатність. Вона каже: кожен з нас має здатність внутрішнього почуття, відомого як інтуїція. Але як мало тих, хто знає, як її розвивати. Ви бачите, тут, по-перше, вона каже, що у нас справді є свого роду духовне сприйняття, сховане у нашій природі. Але нам потрібно його розвивати. І більшість людей не знають, як це робити. Вона продовжує: однак це єдина здатність, за допомогою якої люди та речі проявляються  в їхніх справжніх кольорах. Це інстинкт Душі. Він не належить особистості, він належить Душі. Цей вид сприйняття росте в нас в міру того, як ми його використовуємо. Він допомагає нам сприймати і розуміти реальні та абсолютні факти з набагато більшою впевненістю, ніж просте використання наших почуттів та розуму. Отже, якщо ми збираємося сприйняти більш трансцендентний аспект теософії, нам необхідно розбудити цей Інстинкт Душі, як вона його називає, цю здатність духовної інтуїції. Тільки за допомогою цієї здібності ми можемо сприймати і розуміти реальність, яка стоїть за всім, що можуть явити нам почуття. Не за допомогою почуттів та розуму ми можемо бачити далі, далі видимості речей, до того що вони є насправді. Отже, вона продовжує: нескінченне не може бути пізнане розумом, який може лише розрізняти та визначати. Але ми завжди можемо зрозуміти його абстрактну ідею завдяки тій здібності, яка вища за розум, — інтуїцією чи Духовним Інстинктом. Таким чином ми знову бачимо тут те, що Нескінченне, Вічне, ТЕ, що знаходиться за межами думки. І для того, щоб сприймати речі безпосередньо, а не просто читати про них у книзі, нам необхідно розвивати спроможність Духовної Інтуїції.

Цю здатність Духовної Інтуїції можна пробудити в духовних станах свідомості. Олена Петрівна Блаватська каже: Великі Посвячені, що мають рідкісну здатність занурюватися в стан Самадхі — стан, в якому людина перестає бути обумовленою особистим «я» і стає єдиною з усім. Ці Великі Посвячені – єдині, хто може похвалитися тим, що був у контакті з Нескінченним. Отже, ви бачите, що це, знову ж таки, той же шлях, про який ОПБ говорить як про трансцендентну теософію. Стан, у якому ми можемо досягти Божественної мудрості, — це стан, у якому людина перестає бути обумовленою особистим «я» і стає єдиною з усім. Таким чином це наша спрямованість. Якщо ми є членами Товариства, що прагнуть стати теософістами, істинними теософістами, чи то в цьому житті, чи в майбутньому житті – це довга подорож – але якщо ми належимо до таких членів, то нас цікавить служіння, альтруїзм, навчання тому, як підняти нашу Свідомість за межі особистих Станів, навчання тому, як відпустити своє «я», наше нижче «я» і т. п. і це поряд з вивченням. Тому тут, як ми бачимо, вивчення вчень допомагає нам спрямувати наш розум до цих Істин, чи нашу Свідомість до цих Істин. І тоді наша практика очищення нижчого «я» шляхом життя, повного альтруїзму та служіння, дозволить нам у Медитації доторкнутися до більш трансцендентних аспектів теософії. Блаватська каже: ці нечисленні характеристики справжньої теософії та її практики були начертані для небагатьох наших читачів, обдарованих спрагою до інтуїції. Отже, знову ж таки, тут вона характеризує цю трансцендентну теософію як справжню теософію. І вона розуміє, що відносно невелика кількість людей буде зацікавлена в тому, щоб вирушити у цю подорож. І навіть ставлячи це до нас, спочатку ми, можливо, не… ми все ще можемо бути зайняті роботою з поняттями, роботою, намагаючись зрозуміти це все. але, зрештою, знову ж таки, якщо ми хочемо в якийсь момент стати істинними теософістами, спрямованими на допомогу Людству, зрештою нам необхідно почати приділяти більше місця в наших теософічних дослідженнях і практиці цьому більш трансцендентному аспекту теософії. Отже я сподіваюся, що пам’ятаючи Олену Петрівну Блаватську, пам’ятаючи її життя сповнене служінням, її життя, в якому вона намагалася вести нас по цьому шляху, це може надихнути нас відродити в нас ентузіазм продовжувати її роботу і докладати зусиль, щоб стати справжнім теософістом, присвятивши себе допомозі Людству. Дякую.

Переклад Ігоря Комарова, місто Дніпро

Про Пабла Сендера: Пабло Сендер – доктор філософії по біології, член Теософського Товариства з 1996 року (США, Каліфорнія). Народився в Буенос-Айресі (Аргентина). Жив і працював в Міжнародній штаб-квартирі в Адьярі (Індія) і в Національному Центрі Теософського Товариства В Америці.

В теперішній час працює в Теософському інституті Кротона в Охайї (штат Каліфорнія) в області теософської освіти.