Спробуємо поступово відповісти на поставлені питання. Почнемо з першого. І з самого початку звернемося до «Таємної Доктрини» О.П. Блаватської, яка в розділі «Символізм Стража Порогу та Ангела Присутності» дає коротку, але конкретну відповідь:

Тобто, ми вже розуміємо, що це наша «нижня четвериця, вічно приходяща», це – наше маленьке «я», яке завжди стоїть на заваді сходження Душі на її еволюційному духовного шляху.

     Протягом тривалого часу, пише Олена Блаватська, сили особистості не утворюють Стража, тому що людина до певного періоду свого життя, не знаходиться на порозі божественності; вона свідомо не обізнана про його (Стража) протилежність – про Ангела Присутності. Однак, коли життя людини спрямовується з ментального плану, плюс бажанням або амбіцією, і якщо вона керується достатньою мірою ментальним впливом, тоді Страж починає приймати форму як об’єднана сила. І далі Олена Петрівна підкреслює, є ТРИ СТАДІЇ, на яких Страж Порогу розпізнається, береться під контроль і може бути підкорений Вищій свідомості. Ось вони:

     Перша Стадія, на якій особистість домінує. Вона спрямовує життя, амбіції та кінцеві цілі людини.

    Друга Стадія – вже спостерігається поглиблення розколу у свідомості учня. Страж, або особистість, спонукається  рухатися у двох напрямках, а саме: один – все ще  погоня за особистими амбіціями; другий – початок самопізнання на вищих планах.

     Третя Стадія, на якій Страж вже більш  свідомо прагне до співпраці з Душею, і, хоча все ще сам утворює бар’єр для духовного прогресу, на нього все більше і більше  впливає Душа, а не нижча природа.

      Щоб дещо повніше відповісти на перше питання, ще можна привести слова О.П. Блаватської з того самого джерела, що Страж Порогу, або Мешканець, а інколи його називають Обітник, пише вона, – це найменування або замінник правильного санскритського езотеричного найменування, даного нашим «внутрішнім ворогам», яких в езотеричній філософії налічується сім. Рання християнська церква називала їх «сім’ю основними гріхами»; назарейські гностики називали їх «сім’ю на зло розташованими Зорянами». Індуські екзотеричні вчення говорять лише про «шість ворогів» і під терміном арішадварга перераховують їх таким чином:

     Кама – особисте бажання, бажання або будь-яка пристрасть

     Крадха – ненависть чи злість

     Лобха – жадібність

     Моха – невігластво

     Мада – гординя або зарозумілість

     Мадчаря – ревнощі, заздрість.

«Сьомий – є «непрощенним гріхом» і найгірший з усіх в окультизмі», заключає Олена Блаватська.

     Питання «Хто такий Стаж Порогу, як і де він концентрується та виявляється?», не залишилося поза увагою Великих Вчителів людства. Вивчаючи «Листи Махатм», ми знаходимо, що «цьому образу дана така назва через «найсерйозніші моральні недоліки людини, які приховані в нижній частині її натури і виявляються в її характері в усьому потенціалі».

     На мій погляд, уже з цих коротких висловів, ми можемо узагальнити відповідь на перше питання таким чином: Страж Порогу – це особистість, наше маленьке «я», це наші «внутрішні вороги», або моральні недоліки людини, які відомі нам як нижчі сіддхі, що перешкоджають Душі сходження до Вищого, Божественного «Я». Йдемо далі.

      В одному з Листів Махатм знаходимо відповідь на друге питання, а саме: де той таємничий Поріг, за яким притаївся Страж? Там сказано:  «Поріг – це Кордон, що відокремлює світ звичайних людей від світу Посвячених у вищі знання. При спробі перейти Поріг або Кордон всі недоліки людини, як міфічний Цербер, повставали проти неї у всій силі та інтенсивності свого прояву. І якщо неофіт не знаходив у собі моральних сил перемогти свої нижчі породження, Страж Порогу закривав йому шлях до вершин Знання, і під тиском власних недоліків учень так і не міг переступити Порогу, що веде до вищих ступенів духовного розвитку».

     На мою думку, ці слова можна вважати повною відповіддю на друге питання і, навіть, не слід шукати додаткових джерел.

     Залишається відповісти на останнє – третє питання: чи можемо ми перемогти цю невидиму сутність і що для цього треба зробити? Перш за все, слід пам’ятати, читаємо в «Таємній Доктрині», що «Страж Порогу завжди присутній, але залучається в активність тільки на Шляху Учнівства, коли Учень, і перш за все неофіт, прагне стати більш окультно освіченим відносно самого себе, намагається пізнати свій внутрішній стан з тим, щоб його вдосконалити.

      Це також добре розуміла автор книги «Світло на Шляху» Мейбл Коллінз, яка попереджала: «Почекайте і подумайте гарненько на ПОРОЗІ, оскільки, якщо прохання неофіта про допомогу йдуть раніше повного очищення, вони не досягнуть божественного Адепта в його усамітненні, але пробудять жахливі сили, які почнуть впливати на темні сторони людської природи, активізуючи їх».

      Звичайно, кожен, хто став на Шлях пізнання свого Вищого «Я», не тільки може, а й повинен перемогти в собі «монстра», який заважає йому прямувати шляхом Світла, шляхом практичного самовдосконалення. В одній із своїх статей О.П. Блаватська писала, що «… в окультизмі є незаперечний закон, за яким кожен, хто зважиться ступити на шлях трансформації, тобто, покращення, вдосконалення своєї природи, незмінно зазнає атаки з боку свого нижчого «я», – всі його приховані і йому невідомі недоліки викликають неминучу появу на поверхні темних аспектів, що залишилися прихованими». Тільки вивчаючи цей непізнаний закон, людина виховує в собі впевненість, яка проявляється у знанні того, що вона перемогла свої емоції, егоїстичні бажання, своє нижче «я». І хоч це спричиняло постійне зіткнення з самим собою, воно зрештою значно розширило  її свідомість, яка спрямовує до Божественного життя.

    Ось тут якраз можливе останнє зіткнення з тим, що Бульвер Літтон у своєму езотеричному романі «Заноні» поетично назвав  «фантомом, який повільно рухається в укриття …, тобто, поступово зникає … ». Чому? Тому, що ми, хоч і поступово, але все ж перемагаємо цей «шедевр» творчості кожного з нас.

     Подальші наші дії щодо повного знищення  Стража Порогу підказує нам Лоуренс Ньюі, автор статті «Зустрічаючи Обітника». В неї читаємо:

«… побачивши Мешканця ми маємо тепер роззброїти його і занурити у світло Сонячного Ангела, Ангела Присутності. Для цього ми відхиляємо енергію від Мешканця через наполегливі позитивні дії, позбавляючи його підживлення та прирікаючи на виснаження, фокусуючи нашу увагу на речах вищої природи, … особливо на бажанні духовного Служіння. … Якщо воно досить сильне, ми можемо перемогти Мешканця. Іншого шляху немає».

                  ДОРОГІ ДРУЗІ!

     Мені, після цього твердження, не залишається нічого, крім того, щоб сказати: Страж Порогу – не романтична вигадка, а насправді факт Природи. Це велика таємниця, яку ми дійсно являємо собою. І тільки через постійне самопізнання і самовдосконалення себе нам слід прагнути до Врат Посвячення, де цей «монстр» розчиняється, вливаючи весь свій досвід і знання у Світову Душу. В кінці Великого Циклу розвитку людства його вже не буде з ним.

                   Тому, що ми його П Е Р Е М О Г Л И!

Р.М. Калашнікова- екс президент теософського

Відділення «Лайа»,  місто Кропивницький.

Національний лектор України