Теософія на Кіровоградщині

ХОЧА розкриття людських принципів навіть у щоденному 24-годинному циклі недоступне для раціонального розуму, воно відповідає космічному розкриттю. Це вказує на те, чому вивчення космогенезу є необхідною передумовою для розуміння самих себе. Раґхаван Айєр стверджував, що медитація над архетипними стадіями космічного народження, як це наведено в «Таємній Доктрині» (ТД), починає пробуджувати метафізичну уяву та активувати сплячі центри серця та мозку. Коли це включено в нашу щоденну практику, ми можемо стати більш ритмічно логоїчними, співчутливими та інтуїтивними, подумки дихаючи зверху вниз в кожен день. Через самотестування, випробування та самокорекцію в поєднанні з чеснотами та обітницями на шляху параміт ми поступово приходимо до прийняття, ототожнення та розуміння всього життя, що розвивається, близького чи далекого, розпізнаючи всюдисущі архетипи, які раніше були приховані поверхневими проявами. Поступово та пропорційно відчиняються двері сприйняття та творчої діяльності, поглиблюючи нашу здатність розпізнавати добро та вибирати добро, щоб краще служити цілому.

ОПБ запевняє нас у багатьох місцях у ТД, що число 10 є основою езотеричної космогонії, і що священні числові та геометричні зв’язки між числами від 1 до 10 пропонують фундаментальний ключ до нашого ідеального потенціалу та до розуміння і правильного використання мови душі.

Цей десятикратний потенціал може бути активований людським монадним потоком через процес спуску та сходження, інволюції та еволюції, що включає 49 первинних стадій: 7 кіл через 7 глобусів. Низхідна, інволюційна дуга циклу включає кола з 1 по 4, в яких місячні Дх’яні, призначені для забезпечення одягу для людського втілення, як кажуть, перетинають та асимілюють нижчі царства — мінеральне, рослинне та тваринне — в їхніх найефірніших станах. Це відбувається протягом величезних циклів, поки матерія повільно конденсується та коагулюється. Процес низхідного спуску досягає кульмінації у четвертому колі після 3,5 Корінних Рас, де досягається найбільш диференційований стан. Але ефірні людські форми, створені місячними Дх’яні, все ще безглузді та бездумні, діючи лише інстинктивним інтелектом. Пробудження самосвідомості, ноетичних ідей, вибору та відповідальності в людських формах, що розвиваються, має зовсім інший порядок. Воно стає можливим завдяки добровільному жертовному спуску п’ятої ієрархії сонячних Дх’яні, що складається з повністю просвітлених істот з попередніх періодів еволюції. Саме це відрізняє людину від тварини, і саме тут теософська концепція еволюції радикально відрізняється від Дарвінівської моделі.

Ця п’ята ієрархія Дх’яні виконує кілька критичних функцій, починаючи ще до пробудження манасу. У Єгипетській, Індуїстській та

Буддійській символіці ці «Сини Брахми» або «Манаса» представлені Макарою, міфічним крокодилом або морським драконом, пов’язаним з п’ятикутною зіркою. Такий символізм вказує на той факт, що вони є невимовним сонмом, справжню природу якого неможливо передати жодною мовою. На початку третьої Раси, як втілюючі агенти Іччхашакті, Кріяшакті та Джнянашакті (божественної волі, божественної уяви та божественного знання), вони, як кажуть, в унісон випромінювали Баньянове Дерево Бодхісаттв, відоме як «Сини Волі та Йоги». Цей універсально сяючий сонм виконує незамінну службу. Воно являє собою справжній Едемський Сад, незнищенний розплідник керівництва та настанов для всіх майбутніх людських адептів, Нірманакая та посвячених, які з’явилися або з’являться, щоб служити людству в нашому планетарному циклі.

На іншому критичному етапі поблизу середини Третьої Корінної Раси цей п’ятий клас Дх’яні також жертовно запалив п’ятий принцип у людстві та втілився як Царі Посвячені перших Божественних Династій. Ця таємниця, зображена в Грецькому міфі про Прометея, який ОПБ назвала найвеличнішим, найпіднесенішим і найнеортодоксальнішим зі старих міфів. З жалю до людської раси Прометей кидає виклик волі Зевса, крадучи вогонь Гефеста, творчий вогонь прямої духовної усвідомленості та самосвідомості, передбачення та проникливості, і передає його людству. Це пробудження людської душі, безсмертного п’ятого принципу, який починає цикл індивідуалізованих людських реінкарнацій у смертному одязі. Завдяки цьому жертовному акту людство тепер є потенційним богом, а також відповідальним агентом вибору. Стають можливими як висхідна дуга вселенського просвітлення, так і низхідний вир самознищення. Розум, як стверджує «Голос Безмовності», є одночасно «знаючим Реальне» і «великим вбивцею Реального».

Студенти Теософії визнають, що цей ключовий момент у схемі еволюції відбувся 18,75 мільйона років тому. Але ізолювати його до далекої епохи ілюзорно, оскільки він постійно відлунює тести в пам’яті душі людства. Початкове пробудження білого світла манасу, як кажуть, принесло з собою світле усвідомлення живої реальності семикратних Володарів Світла, Дх’яні всередині та їхніх повністю реалізованих буддхічних та бодхісаттвічних еманацій, які «вільно ходили» серед смертних. Завдяки відданості, яка природно виникла з цієї усвідомленості, писала Блаватська, таємниці Природи могли бути гармонійно розділені з усім людством через одну універсальну мову та одну спільну релігію, що корениться в безтурботній солідарності з усім монадичним потоком, що охоплює кожне царство.

Але золотий вік, що виник із сходженням Прометеївського воїнства, зрештою був забутий людством. Як детально описано у другому томі ТД, у процесі сходження та індивідуалізації божественне світло духовної усвідомленості, пов’язане з Третім Оком, було природним чином затьмарене подальшим ущільненням одягу з астрального до фізичного стану та диференціацією почуттів. Це було необхідно для того, щоб зробити можливою здатність до розуму та досвіду на фізичному плані. Однак, це помутніння внутрішнього бачення та інтуїції без потреби посилювалося неправильним використанням щойно пробуджених здібностей. До четвертої, або Атлантичної, раси значна частина людства вже вирішила ототожнювати себе з нижчим місячним «я» одягом втілення та служити йому, а не Духу Природи вище. Це мало посилюючий ефект протягом багатьох епох та втілень. Коли природна відданість наставникам переросла в самопоклоніння, буддхічне око духовного сприйняття закрилося. Це не був необхідний аспект еволюційної програми, а кармічно породжений людським вибором, що призвів до нашого нинішнього скрутного становища. В результаті ми не тільки сліпі до вищої тріади, нашої справжньої духовної природи та місії на цій землі, але навіть більш тонкі аспекти та потенціали місячного одягу нам невідомі.

Таким чином, Атлантичне самопоклоніння, писала ОПБ, кооптувало та перевертало божественну мудрість і зрештою призвело до всіх антропоморфних та племінних релігій, які ми бачимо навколо нас сьогодні. Саме це затягнуло нас у догматизм та сектантство. Це також затьмарило нашу здатність розпізнавати справжні махатмічні течії, справжні духовні вчення та їхніх вчителів, коли вони з’являються серед нас. Натомість ми переслідуємо та розпинаємо їх. Це давня та повторювана трагедія людської раси, драматично проілюстрована у творі Достоєвського «Великий інквізитор».

У Євангелії від Хоми ми знаходимо архетипний діалог, у якому навіть учні великого Посвяченого можуть не розпізнати його справжню статуру:

Ісус звернувся до своїх учнів: «Порівняйте мене з кимось. Скажіть мені, на кого я схожий».

Симон Петер сказав: «Як праведний янгол».

Матвій відповів: «Ви схожі на мудрого філософа».

Але Хома відповів: «Воістину, Учителю, мої уста не можуть вимовити порівнянь.

І Ісус сказав: «Я більше не ваш Учитель. Ви пили з бурхливого фонтана, який Я приніс — і ви п’яні».

Він відвів Хому вбік і сказав йому три слова.

Коли Хома повернувся, його супутники запитали: «Що тобі Ісус сказав?»

І він відповів: «Якби я переповів хоч одне зі слів, які Він мені сказав, ви б зібрали каміння та кинули би їх в мене, після чого з каміння вискочив би вогонь і спалив би вас».

Євангеліє від Хоми, 13

Як навчав Будда у Вогняній проповіді, ми також не розпізнаємо ілюзорний та страждальний стан скандх, які постійно палають вогнем чуттєвого досвіду, роздільного егоїзму, ілюзії та омани, пристрасті, жадібності, похоті та гніву. Ми не тільки сліпі, але й не усвідомлюємо своєї сліпоти. Платон називав це подвійним невіглаством. Ми не знаємо, але думаємо, що знаємо. Нижче его, яке в теософському вченні називається кама-манас, розсіює фохатичну енергію духовної волі, яка в іншому випадку природно тягнула б нас до вищого життя та глибшого сприйняття. У грецькому міфі це символізував гнівний і деспотичний Зевс, який тримав Прометея прикутим до скелі матерії, щодня катуючи його стерв’ятником ненаситного бажання. Це, коротко кажучи, один із способів описати фундаментальну проблему нашого віку, форму психічного глобального потепління.

Духовність переживає свою дугу підйому, а тваринне або фізичне перешкоджає їй неухильно просуватися шляхом своєї еволюції — егоїзм особистості настільки сильно заразив справжню внутрішню людину своїм смертельним вірусом, що тяжіння, спрямоване вгору, втратило всю свою силу над мислячою розумною людиною. По правді кажучи, порок і зло є ненормальним, неприродним проявом на цьому періоді нашої людської еволюції — принаймні, так мало б бути. Той факт, що людство ніколи не було більш егоїстичним і жорстоким, ніж зараз, цивілізованим націям вдалося зробити перше етичною характеристикою, а друге — мистецтвом, є додатковим доказом виняткової природи цього явища.

Все це ще більше посилюється в Калі-Юзі. Як і передбачала Вішну-пурана, ми живемо в епоху, «чорну від жахів», де все перевернуто з ніг на голову, де адхарма виглядає як дхарма, де королі та правителі залежні від брехні та зла, фальшиві новини подаються як правда, де багатство є об’єктом відданості та сприймається як знак мудрості, а фізична пристрасть часто є єдиним зв’язком між статтями, де «… загроза та презумція будуть замінені навчанням … а вишуканий одяг — гідністю». Все це ставить «життя у складні часи» на інший рівень.

Але є вогонь, який руйнує, і вогонь, який очищає та підносить. Перевагою Калі-Юги є швидкість, з якою можуть відбуватися зміни. За одне втілення можна зробити більше, ніж в інші юги. Коли вогонь очищення та самовиправлення добровільно та свідомо культивується, це називається тапас на санскриті та тумо на тибетській. Це прометеївський вогонь, який знищує егоїзм, розвіює ілюзію та алхімічно перетворює нас через внутрішні зміни мотивів, ідентичності та самовідновлення. ОПБ називала Прометея першим філантропом, полум’ям природної, жертовної відданості потребам інших та всесвітньому просвітленню. Втілене в обіцянці Гуан Інь, це полум’я альтруїстичної відданості може бути знову запалене кожним. Це те, що присвячує нас самоаналізу та перебудові, щоб чіткіше та фундаментальніше побачити, де ми збилися зі шляху. Те, що починається як крихітна іскра, може зрештою перерости у вогняний меч, здатний розсікти залізний ланцюг нідан, з’єднуючись з тією вічною та безсмертною сангхою, що показує шлях багатьом іншим.

Гуан Інь пов’язаний з … прихованою силою в кожній людині, яка призводить до благотворного результату. … У кожній людині є прихована Гуан Інь. Це голос совісті на найпоширенішому рівні. Це чіткала (голос провідної Дх’яні) розвиненого учня. На найвищому рівні це нада, Голос Безмовності, беззвучний звук, те, що осягається в посвяченні та безперервно відлунює в анахаті, безсмертному центрі людського тіла, перетвореному на божественний храм.

Раґхаван Айєр

Ми почали цю частину есе з посилання на Велике Братство Бодхісаттв, просвітлених, які постійно перебувають у Шамбалі, про яких кажуть, що вони втілюють усі найвищі досконалості шляху параміт, проявляючи на внутрішніх планах усі найвищі дакті. Кажуть, що вони постійно резонують з Деміургічним Логосом, потребами та цілями нашої планетарної системи в цілому та конкретними потребами епохи, в яку вони втілюються. Вічні істини Теософії вічно втілюються в серці цього Вічно Живого Людського Баньяна. І однією з проголошених цілей великої місії ОПБ та Теософського Руху в його ширшому масштабі є навчання, підготовка та інформування західного розуму щодо живої присутності та впливу цих Махатм.

Бо ця епоха, як уже сказав один з них, «є епохою переходу», коли кожна система думки, наука, релігія, уряд і суспільство змінюються, а людські уми лише готуються до зміни в той стан, який дозволить расі просунутися до точки, придатної для того, щоб ці старші брати представили нам свою реальну присутність.

В. К. Джадж

Весь рух, як писав Джадж, можна розглядати як підготовку до того дня, коли такі істоти знову зможуть ходити по землі, яких не будуть переслідувати, як дияволів, одні, або яким не будуть поклонятись, як богам, інші. Частина незамінної ролі справжнього Майстра Мудрості або аватара була викладена в цій яскравій алегорії Роберта Кросбі:

Сіддха-пуруша (досконала людина) подібна до археолога, який знімає пил і відкриває стару криницю, покриту століттями занедбаності. Аватара ж подібний до інженера, який копає нову криницю в місці, де раніше не було води. Великі люди дають спасіння лише тим, хто має приховані в собі води благочестя, але аватара рятує і того, чиє серце позбавлене любові та сухе, як пустеля.

Роберт Кросбі

Щодо мети свого втілення та обрисів божественної філософії, яку вона заповідала світові, сама ОПБ залишила пророцтво в кількох місцях своїх творів, найпряміше викладене на останніх сторінках «Ключа до Теософії».

Мушу сказати вам, що протягом останньої чверті кожних ста років ті «Вчителі», про яких я говорила, роблять спробу помітно та певним чином допомогти духовному прогресу людства. Ближче до кінця кожного століття ви незмінно виявлятимете, що відбувається вилив або піднесення духовності — або назвіть це містицизмом, якщо хочете. Хтось або декілька осіб з’являлися у світі як їхні агенти, і було передано більшу чи меншу кількість окультних знань і вчень. Якщо ви бажаєте це зробити, ви можете простежити ці рухи назад, століття за століттям, наскільки сягають наші детальні історичні записи. … Якщо нинішня спроба у формі нашого Товариства матиме кращий успіх, ніж його попередники, тоді воно існуватиме як організований, живий і здоровий організм, коли настане час для зусиль 20-го століття. Загальний стан людських умів і сердець буде покращено та очищено поширенням його вчень, і, як я вже казала, їхні упередження та догматичні ілюзії будуть, принаймні певною мірою, усунені. Не тільки це, але й, окрім великої та доступної літератури, готової до рук людей, наступний імпульс знайде численну та об’єднану групу людей, готових вітати нового носія смолоскипу Істини. Він знайде розуми людей, підготовлені до його послання, мову, готову для нього, щоб одягнути нові істини, які він приносить, організацію, яка чекає на його прихід, яка усуне з його шляху суто механічні, матеріальні перешкоди та труднощі. Подумайте, скільки може досягти той, кому надана така можливість.

Рагхаван Айєр також часто говорив про момент вибору, з яким стикається людство в сучасну епоху. З однієї точки зору, у циклі семи кіл, лише у п’ятому колі, через багато мільйонів років у майбутньому, манас буде повністю розвинений, і людство в цілому зможе свідомо вибирати між добром і злом, між вічним життям і смертю. Якщо людство обере шлях альтруїзму та братерства, доброзичливості та єдності, нам кажуть, воно буде підніматися поступовими етапами, щоб усвідомити свою вроджену божественність і безсмертя як господар Дх’ян Чоханів. З любов’ю служачи всьому життю, воно радісно культивуватиме та проявлятиме своє вбрання нірманакаї в ніжній гармонії з усією Природою та з Великим Братерством Бодхісаттв, щоб якомога більше людей могли приєднатися до висхідної дуги. З іншого боку, ті его, які вирішать продовжувати служити відокремленій душі, формі духовного матеріалізму, особистого спасіння, моральної байдужості та невдячності, розірвуть нитку, що пов’язує їх з подальшою участю в людській еволюції. ОПБ дуже відкрито говорила про цю реальність, навіть кажучи, що ми щодня стикаємося з такими бездушними істотами. Будь-який прогрес, досягнутий цими его через реінкарнацію, був трагічно втрачений.

Це вирішальний момент, який за аналогією очікується у П’ятій Расі Четвертого Кола прямо зараз. Через величезну відсталість в еволюції в минулому стало абсолютно необхідним, щоб первісна вібрація Планетарного Духу, вібрація Аватара вісімнадцять мільйонів років тому, мільйон років тому за часів Рами, п’ять тисяч років тому за часів Крішни, знову гучно зазвучала, щоб результуюча карма змусила повсюдне прискорення вибору.

Р. Айєр

З цієї причини, писав він, цей 5000-річний перехідний цикл у Калі-Юзі, на світанку Ери Водолія та кульмінації семивікового плану, є таким, у якому ставки дуже високі. Це час величезних страждань такого типу, які міг би зрозуміти лише Будда, Ісус чи Шекспір. Це також час величезних можливостей для сміливих окремих людей та спільнот шукачів, які прагнуть стати духовними та моральними благодійниками та творчими піонерами цивілізації майбутнього. Титанічна боротьба між доброзичливістю та зловмисністю, між універсальним альтруїзмом та матеріалізмом, сектантством та сепаратизмом, яка в іншому випадку була б вирішена у П’ятому Колі, відбувається прямо зараз, у П’ятій Расі Четвертого Кола.

Подібно до нагрівання неблагородного металу, всі домішки повинні піднятися на поверхню, бути розглянутими та розвіяними. Це аспект аватарського імпульсу. Домінуючі форми розуму епохи, чия псевдомораль виправдовує насильство у величезних масштабах, ігнорує маргіналізованих, яка привласнює та зловживає знаннями та дарами природи для віросповідання, касти чи корпоративної вигоди, перебувають у передсмертній агонії. Піддаючись їм або пасивно пливучи за течією, не протистоячи та не розвіюючи їхнє насіння у власній психіці, ми ризикуємо залишитися на мілині та залишити на мілині безліч інших. Бо, як ми чули, не матеріалізм візьме гору. Ось чому Теософія, співчутлива програма Бодхісаттв, що випромінюються з Шамбали, є надзвичайно важливою та незамінною. Життєдайне священне знання – руйнівник догматизму, призначене для пробудження пам’яті душі та голосу совісті, для підтримки людських переконань, для пробудження розумового, безмежного серця, для привернення всіх до істини та братерства, і таким чином допомогти людству у виборі порятунку себе від самого себе.

Напевно настав час для достатньої кількості чоловіків і жінок втілити акашічну модель того, що майбутнє готує для всіх. Людина стає людиною ідей, коли вона використовує ідеї, представлені Релігією Мудрості, навіть якщо вона не може зберегти їх та використовувати з духовною силою, яка колись належала їй. Щоразу, коли вона використовує їх вона стає більш живою, більш здатною протистояти ударам змін. Вона здобуває більшу безперервність свідомості. Вона переходить від царства нереального до Реального, від темряви до Світла, від смерті до Безсмертя. Вона виявляє велике співчуття, ділячись мудрістю з тими, хто справді бажає докласти серйозних зусиль до самооновлення у своєму житті на основі вічних істин Брахма Вак.Р. Айєр

У книзі «Втілення Теософії» Вільям Куан Джадж вказує на те, що твердження про те, що духовну природу можна культивувати, є неправильним використанням термінів. Справжня мета, яку слід мати на увазі, каже він, полягає в тому, щоб відкрити або зробити проникною нижчу природу, щоб духовне могло просвічувати крізь неї та стати провідником і правителем. Безсмертний бог усередині нас «культивується» лише в тому сенсі, що для його використання підготовлено носій, у який він може спуститися. Для більшості людей, каже він, божественна тріада не знаходиться в людині, а, так би мовити, ширяє над нами. Вона завжди радісна, блаженна та мирна, безтурботна та незалежна від усіх внутрішніх і зовнішніх умов та обставин втіленої істоти. І вона переповнена безмежною анандою, радістю та блаженством, абсолютним знанням та вселенським співчуттям. Вона постійно перебуває в Божественному стані, «з’єднаному з Богами», каже він, живлячись амброзією. Прагнення учня полягає в тому, щоб дозволити цьому світлу знання сяяти крізь і оживляти те, що ми називаємо особистістю.

Це частина великої обіцянки Теософії, яка спрямована на усунення основних причин, а не на лікування симптомів. Якщо ретельно вивчити та взяти до серця, неодноразово засвоїти, перевірити та підтвердити за допомогою розуму, досвіду та інтуїції, це з часом приведе нас до серії трансформаційних моральних та духовних пробуджень. Позначене сімома порталами та етапами тестувань та випробувань, ми не лише пробудимо невідомі здібності сприйняття та дії, але й повністю розчинимо наше відчуття відокремленості, весь розділяючий егоїзм та ізоляцію. Роблячи це, ми б підірвали незліченні протиборчі фракції та безсердечну зневагу, які зараз протиставляють сусіда сусіду, расу расі, релігійні переконання протилежним переконанням, націю нації. Ми б повністю покінчили з усіма формами нашої нелюдяності та припинили б зловживання та неправильне використання будь-якої істоти, ресурсу чи царства Природи. Кожен з нас став би ненасильницьким, але духовно яскравим, ноетичним та творчим центром активного добра, особливо для тих, кого забули, знехтували або засудили. Водночас, об’єднуючись з іншими, прагнучими в ядрах вселенського братерства, об’єднаних у відданості та прагненні, ми також поступово потраплятимемо під більш пряме керівництво та свідоме узгодження з тими Майстрами та Адептами, які завжди служили найвищим цілям людської еволюції та пробудження. Оскільки такі живі братерства впливатимуть на їхні громади та нації, на землі знову настане гармонійний золотий вік, де кожен буде старанно нести тягарі інших, а природа, переповнена безкорисливою благодійністью, мудро випромінюватиметься через наші соціальні та політичні інститути, а також через кожну думку, слово та вчинок.

The Moment of Choice Facing Humanity — II

KIRK GRADIN

THOUGH inaccessible to the ratiocina tive mind, the unfoldment of human prin ciples even in the daily 24-hour cycle, corresponds to cosmic unfoldment. This points to why the study of cosmogenesis is a necessary prerequisite to understand ing ourselves. Raghavan Iyer affirmed that meditating upon the archetypal stages of cosmic birth, as given in The Secret Doctrine (SD), begins to awaken the metaphysical imagination and to activate dormant heart and brain centers. When incorporated into our daily practice, we can become more rhythmically logoic, com passionate, and intuitive, mentally breath ing from above below into each day. Through self-testing, trial, and self correction in combination with virtues and vows on the Pâramitâ Path, we gradually come to embrace, identify with and under stand the whole of evolving life, near or far, discerning omnipresent archetypes that were previously obscured by surface appearances. Progressively and in pro portional order, doors of perception and creative activity unlock, deepening our capacity to discern the good and choose good in order to be of greater service to the whole.

HPB assures us in many places in SD that the number 10 is the basis of esoteric cosmogony and that the sacred numeric and geometric relationships between the numbers 1 through 10 offer a fundamen tal key to our ideal potentiality and to the apprehension and proper use of the language of the soul.

This ten-fold potentiality may be activated by the human monadic stream through a process of descent and ascent, of involution and evolution involving 49 primary stages: 7 circuits through 7 globes. The descending, involutionary arc of the cycle involves Rounds 1 through 4 in which the lunar Dhyâni-s destined to provide vestures for human incarnation are said to traverse and assimilate the lower kingdoms — mineral, vegetable and animal — in their most ethereal con ditions. This occurs over vast cycles while matter slowly condenses and coagulates. The descending process culminates in the fourth Round after 3.5 Root Races where the most differentiated state is reached. But the ethereal human forms produced by the lunar Dhyâni-s are still senseless and mindless, operating by instinctual intelligence only. The awaken ing of self-consciousness, of noetic idea tion, choice and responsibility in the evolving human forms, is of an entirely different order. It is made possible by the willing sacrificial descent of the fifth hierarchy of solar Dhyâni-s composed of fully enlightened beings from previous periods of evolution. This is what distin guishes the human from the animal and it is where the theosophical conception of evolution differs radically from the Darwinian model.

This fifth hierarchy of Dhyâni-s per form several critical functions starting even before the awakening of manas. In Egyptian, Hindu and Buddhist symbology these “Sons of Brahma” or “Mânasa” are represented by Makara, a mythical cro codile or sea-dragon linked to the five pointed star. Such symbolism points to the fact that they are an ineffable host whose true nature cannot be conveyed in any language. In the early third Race, as the incarnating agents of Icchâsakti, Kriyâsakti and Jnânasakti, (divine will, divine imagination and divine know ledge), they are said to have emanated in unison a Banyan Tree of Bodhisattvas known as the “Sons of Will and Yoga”. This universally radiant host performs an indispensable service. It constitutes a true Garden of Eden, an indestructible nursery of guidance and instruction for all future human adepts, Nirmânakâya-s and initiates who have or who will emerge to serve humanity in our planetary cycle.

At another critical juncture near the midpoint of the Third Root Race, this fifth class of Dhyâni-s also sacrificially lit up the fifth principle in humanity and incarnated as King Initiates of the first Divine Dynasties. This is the mystery de picted in the Greek myth of Prometheus which HPB called the greatest, most sub lime and most heterodox of the old myths. Out of pity for the human race, Prome theus defies the will of Zeus by stealing the fire of Hephaistos, the creative fire of direct spiritual awareness and self consciousness, of foresight and insight, and delivers it to humankind. This is the awakening of the human soul, the immortal fifth principle which begins the cycle of individuated human reincarnations in mortal vestures. Because of this sacrificial act, humanity is now a potential god, and also a responsible choosing agent. Both the upward arc of universal enlighten ment and the descending vortex of self destruction become possible. The Mind, as The Voice of the Silence states, is both “the knower of the Real” and “the great slayer of the Real”.

Students of Theosophy recognize this pivotal juncture in the scheme of evolution as occurring 18.75 million years ago. But to isolate it to a distant epoch is illusory, as it continually reverberates in the soul memory of humanity. The initial awakening of the white light of manas is said to have brought with it a luminous awareness of the living reality of the sevenfold Lords of Light, the Dhyâni-s within and their fully realized Buddhic and Bodhisattvic emanations who “walked freely” among mortals. Because of the devotion that naturally arose out of this awareness, Blavatsky wrote, the mys teries of Nature could be harmoniously shared with all humanity via one universal language and one common religion rooted in effortless solidarity with the entire mo nadic stream embracing every kingdom.

But the golden age that arose with the descent of the Promethean host was eventually forgotten by humanity. As detailed in the second volume of the SD, in the process of descent and individu ation, the divine light of spiritual aware ness linked to the Third Eye, was naturally eclipsed by the further concretion of the vestures from an astral to a physical con dition and by the differentiation of the senses. This was necessary in order to make possible the capacity for reason and experience on the physical plane. How ever, this clouding of inner vision and intuition was needlessly compounded by the misuse of newly awakened faculties. By the fourth or Atlantean race, great portions of humanity had already chosen to identify with and serve the lower lunar self, the vestures of incarnation rather than the Spirit of Nature above. This had a compounding effect over many epochs and incarnations. As natural devotion to preceptors devolved into self-worship, the buddhic eye of spiritual perception closed. This was not a necessary aspect of the evolutionary program, but one 12 karmically generated by human choice leading to our current predicament. As a result, we are not only blind to the higher triad, our true spiritual nature and mission on this earth, but even the more subtle aspects and potentialities of the lunar vestures are unknown to us.

In this way, Atlantean self-worship, wrote HPB, co-opted and inverted divine wisdom and eventually led to all the anthropomorphic and tribal religions we see around us today. It is what enmeshed us in dogmatism and sectarianism. It also clouded our ability to recognize authentic Mahâtmic currents, true spiritual teach ings and its teachers when they appear amongst us. Instead, we persecute and crucify them. This is an old and repeated tragedy of the human race, dramatically illustrated in Dostoevsky’s The Grand Inquisitor.

In the Gospel According to Thomas, we find an archetypal dialogue in which even the disciples of a great Initiate can fail to recognize his or her true stature:

Jesus addressed his Disciples, “Compare me to someone. Tell me whom I resemble.”

Simon Peter said: “Like a just angel.”

Matthew answered: “You are like a wise philosopher.”

But Thomas replied: “Truly Master, my mouth cannot bring itself to utter comparisons.

And Jesus said: “I am no longer your Master. You have drunk from the bubbling fountain which I brought — And you are drunk.”

He took Thomas aside, and said three words to him.

When Thomas returned, his companions asked: “What did Jesus tell you?”

And he replied, “If I related even one of the words He told me, you would gather stones, and hurl them at me, whereupon fire would leap from the stones, and burn you.”

The Gospel of Thomas, 13

As the Buddha taught in the Fire Sermon, we also fail to recognize the illusory and afflictive state of the skandha-s con stantly aflame with the fire of sense experi ence, of separative egotism, of illusion and delusion, of passion, greed, lust and anger. We are not only blind, but we are unaware of our blindness. Plato called it double ignorance. We do not know, but we think we know. Called kâma manas in theosophical teaching, the lower ego dissipates the fohatic energy of the spir itual will which otherwise would natural ly draw us toward a higher life and deeper perceptions. In the Greek myth, this was symbolized by the angry and despotic Zeus, who kept Prometheus chained to the rock of matter, tortured daily by the vulture of insatiable desire. This, in a nutshell, is one way of describing the fundamental predicament of our age, a form of psychic global warming.

Spirituality is on its ascending arc, and the animal or physical impedes it from steadily progressing on the path of its evolution — the selfishness of the personality has so strongly infected the real inner man with its lethal virus, that the upward attraction has lost all its power on the thinking reasonable man. In sober truth, vice and wickedness are an abnormal, unnatural manifestation, at this period of our human evolution — at least they ought to be so. The fact that man kind was never more selfish and vicious than it is now, civilized nations having succeeded in making of the first an ethical characteristic, of the second an art, is an additional proof of the exceptional nature of the phenomenon.

All this is further compounded by Kali Yuga. As predicted by the Vishnu Purana, we live in an age “Black with Horrors”, where everything is inverted, where adharma is made to look like dharma, where kings and rulers are addicted to falsehood and wickedness, fake news is given as truth, where wealth is the object of devotion and taken as a sign of wis dom and where physical passion is often the sole bond between the sexes, where “… menace and presumption will be sub stituted for learning … and fine clothes, for dignity.” All this puts “living in chal lenging times” on another level.

But there is a fire which destroys and a fire which purifies and uplifts. The ad vantage of Kali Yuga is the rapidity with which changes can take place. More can be done within a single incarnation than in other yuga-s. When the fires of purgation and self-correction are voluntarily and self-consciously cultivated it is called tapas in Sanskrit and tumo in Tibetan. It is a Promethean fire which slays egotism, dispels illusion, and alchemically trans forms us through internal shifts of motive, identity and self-regeneration. HPB called Prometheus the first philanthropist, the flame of natural, sacrificial devotion to the needs of others and to universal enlightenment. Embodied in the Kwan Yin pledge, this flame of altruistic devotion can be rekindled by each one. It is what devotes us to self-examine and realign, to see more clearly and funda mentally where we have gone astray. What begins as a tiny spark can even tually grow into a fiery sword capable of cutting through the iron chain of nidâna-s, joining with that dateless and deathless sangha showing the way to many others.

Kwan Yin is connected with … the hidden power in every human being to produce a result that is beneficent. … There is a latent Kwan Yin in every human being. It is the voice of conscience at the commonest level. It is the chitkala (the voice of the guiding Dhyani) of the developed disciple. At the highest level it is nâda, the Voice of the Silence, the Soundless Sound, that which is comprehended in initiation, and ceaselessly reverberates in the anâhata, the deathless centre of the human body, transformed into a divine temple.

Raghavan Iyer

We began this portion of the essay by reference to the Great Brotherhood of Bodhisattvas, the enlightened ones who perpetually reside in Shamballa, who are said to embody all the highest excellences of the pâramitâ path manifesting on inner planes all the highest dakti-s. They are said to perpetually resonate to the Demiurgic Logos, the needs and pur poses of our planetary system as a whole and the particular needs of the epoch into which they incarnate. The timeless truths of Theosophia are eternally enacted in the 14 heart of this Ever-Living Human Banyan. And it is one of the avowed purposes of HPB’s great mission and the Theosophical Movement in its broader scope, to educate, prepare and inform the Western mind regarding the living presence and influ ence of these Mahatmas.

For this age, as one of them has already said, “is an age of transition”, when every system of thought, science, religion, government, and society is changing, and men’s minds are only preparing for an alteration into that state which will permit the race to advance to the point suitable for these elder brothers to introduce their actual presence to our sight.

1. Q. Judge

The whole of the Movement as Judge wrote, can be seen as a preparation for that day when such beings could again walk the earth without being hunted as devils by some or worshipped as gods by others. Part of the indispensable role of a true Master of the Wisdom or avatâra was given in this vivid allegory by Robert Crosbie:

A siddha-purusha (perfect man) is like an archeologist who removes the dust and lays open an old well which has been covered up by ages of disuse. The avatâra, on the other hand, is like an engineer who sinks a new well in a place where there was no water before. Great Men give salvation to those only who have the waters of piety hidden in themselves, but the avatâra saves him too whose heart is devoid of love and dry as a desert.

Robert Crosbie

As to the purpose of her incarnation and the outlines of the divine philosophy she bequeathed to the world, HPB herself left a prophesy in several places in her writings, most directly stated in the last pages of The Key to Theosophy.

I must tell you that during the last quarter of every hundred years an attempt is made by those “Masters”, of whom I have spoken, to help on the spiritual progress of Humanity in a marked and definite way. Towards the close of each century, you will invariably find that an outpouring or upheaval of spir ituality — or call it mysticism if you prefer — has taken place. Some one or more per sons have appeared in the world as their agents, and a greater or less amount of occult knowledge and teaching has been given out. If you care to do so, you can trace these movements back, century by century, as far as our detailed historical records extend. … If the present attempt, in the form of our Society, succeeds better than its predecessors have done, then it will be in existence as an organized, living and healthy body when the time comes for the effort of the 20th century. The general con dition of men’s minds and hearts will have been improved and purified by the spread of its teachings, and, as I have said, their prejudices and dogmatic illusions will have been, to some extent at least, removed. Not only so, but besides a large and accessible literature ready to men’s hands, the next im pulse will find a numerous and united body of people ready to welcome the new torch bearer of Truth. He will find the minds of men prepared for his message, a language ready for him in which to clothe the new truths he brings, an organization awaiting his arrival, which will remove the merely mechanical, material obstacles and diffi culties from his path. Think how much one, to whom such an opportunity is given, could accomplish.

Raghavan Iyer also often spoke of the moment of choice that faces humanity in the current epoch. From one perspec tive, in the cycle of Seven Rounds, it is only in the Fifth Round, many millions of years in the future, that manas will be fully developed, and humanity as a whole will be able to knowingly choose between good and evil, between eternal life and death. If humanity chooses the path of altruism and brotherhood, of benevolence and unity, we are told, it will ascend by progressive stages to realize its innate divinity and immortality as a Dhyân Chohanic host. Out of loving service to the whole of life, it will joyously cultivate and manifest its nirmânakâya vesture in dulcet harmony with the whole of Nature and with the Great Brotherhood of Bodhisattvas so that as many as possible can join in the upward arc. On the other hand, those egos who choose to continue serving the separative soul, a form of spiritual materialism, personal salvation, moral indifference and ingratitude, will sever the thread linking them to further participation in human evolution. HPB spoke very openly about this reality, even saying that we daily rub elbows with such soulless beings. Any progress made by those egos through reincar nation has been tragically lost.

This is the crucial juncture which is being anticipated by analogy in the Fifth Race of the Fourth Round right now. Owing to the enormous retardation in evolution in the past, it became absolutely necessary for the original vibration of the Planetary Spirit, the Avataric vibration of eighteen million years ago, of a million years ago in the time of Rama, of five thousand years ago in the time of Krishna, to be resoundingly struck again so that the resultant karma would force a widespread quickening of choice.

1. Iyer

For this reason, he wrote, this 5,000 year transition cycle within Kali Yuga, at the dawn of the Aquarian Age and the culmination of the seven-century plan, is one in which the stakes are very high. It is a time of immense suffering of a type that could only be understood by a Buddha, a Jesus or a Shakespeare. It is also a time of immense opportunity for courageous individuals and communities of seekers who aspire to become spiritual and moral benefactors and creative pion eers of the civilization of the future. The titanic struggle between benevolence and malevolence, between universal altruism and materialism, sectarianism, and sepa ratism which would otherwise be resolved in the Fifth Round is taking place right now in the Fifth Race of the Fourth Round.

Like the heating of base metal, all the impurities must rise to the surface, be faced and dispelled. This is an aspect of the avatâric impulse. The predominant mind forms of the age, whose pseudo morality justifies violence on a vast scale, disregards the marginalized, which co opts and misuses knowledge and the gifts 16 of Nature for creed, caste or corporate gain, are in their death throes. In succumb ing to them or passively drifting along without confronting and dispelling their seeds in our own psyche, we risk being stranded and stranding countless others. For as we heard, it is not materialism that will have the upper hand. This is why Theosophia, the compassionate program of the Bodhisattvas radiating from Shamballa is crucial and indispens able. The life-giving sacred lore is the destroyer of dogmatism, designed to awaken soul memories and the voice of conscience, to keep alive humanity’s in tuitions, to awaken the noetic, boundless heart, to draw all towards Truth and Brotherhood, and thus aid humanity in choosing to save itself from itself.

The time has surely come for a sufficient number of men and women to enact an âkâsic model of what the future holds for all. A man becomes a man of ideation when he uses the ideas represented by the Wisdom-Religion, even though he cannot preserve them and use them with the spiritual potency that once innately be longed to him. Every time he uses them, he becomes more alive, more capable of withstanding the buffetings of change. He gains more continuity of consciousness. He moves from the realm of the unreal to the Real, from darkness to Light, from death to Immortality. His is the great compassion shown in sharing some wisdom with those who truly wish to make serious effort toward self-renovation in their lives on the basis of the eternal verities of Brahma Vach.

1. Iyer

In The Epitome of Theosophy, William Quan Judge points out that it is a misuse of terms to say that the spiritual nature can be cultivated. The real object to be kept in view, he says, is to so open up or make porous the lower nature so that the spiritual may shine through it and become the guide and ruler. The immor tal god within us is “cultivated” only in the sense of having a vehicle prepared for its use, into which it may descend. For most people, he says, the divine triad is not in the person, but hovers, so to speak, above us. It is always joyous, blissful and peaceful, unconcerned and inde pendent of all internal and external conditions and circumstances of the incarnated being. And it overflows with a boundless ânanda, joy and bliss, ab solute knowledge and universal com passion. It continually partakes of the Divine state “conjoined with the Gods”, he says, feeding upon ambrosia. The aspiration of the student is to allow that light of knowledge to shine through and animate what we call the personality.

This is part of the great promise of Theosophy which aims at underlying causes rather than treating symptoms. If carefully studied and taken to heart, repeatedly assimilated, tested and validated through reason, experience and intuition, it would in time lead us to a series of trans formative moral and spiritual awakenings. Marked by seven portals and stages of testing and trial, we would not only awaken unguessed capacities of perception and action, but would entirely dissolve our sense of separateness, all divisive egotism and isolation. In doing so we would un dermine the countless opposing factions and callous disregard that now pits neighbor against neighbor, race against race, religious belief against oppos ing belief, and nation against nation. We would utterly terminate all forms of our inhumanity and cease the abuse and misuse of any being, resource or kingdom of Nature. Each of us would become non violent, but spiritually vibrant, noetic and creative centers of active goodness, especially on behalf of those who are forgotten, neglected or condemned. At the same time, as we join with other aspirants in nuclei of universal brother hood aligned in devotion and aspiration, we will also progressively enter under more direct guidance and self-conscious alignment with those Masters and Adepts who have always been serving the highest causes of human evolution and awaken ing. As such living brotherhoods effected their communities and nations, a har monic golden age would again become evident on earth, where each would will ingly bear the burdens of others and where natural overflowing selfless charity would wisely radiate through our social and political institutions, as well as through every thought, word and deed.