Рубрики 
Метки: 
Борис Цирков
Борис М.Цирков (1902-1981) – теософ з Пойнт-Лома, редактор Зібрання творів О. П. Блаватської та письменник. У 1981 році він отримав медаль Субба Роу за величезний внесок у теософську літературу. Передрук з журналу “Теософія”, т. V, № 1 (25) – травень-червень 1948 року.
Неспокій і сум’яття нашого розуму в сучасному світі є прямим наслідком зруйнованого та розсипаного погляду на життя. Самовдоволення застарілої релігії, фальшива безпека егоїстичного суспільного ладу, заснованого на політичних гаслах, позбавлених духовного змісту, і банальність квазі-етичних концепцій, заснованих насамперед на зручності і передбачуваній перевазі сили над правом, – ці та інші звичні орієнтири вмираючої епохи руйнуються на наших очах і в кожному куточку світу, придатного для проживання.
Багато хто не бачить цього. Дехто, усвідомлюючи цей факт, воліють говорити про щось інше, замість того, щоб зіткнутися з природними наслідками настільки ж природних причин, і перебудувати своє життя на засадах і заповідях, які тільки й можуть забезпечити духовну безпеку у світі нескінченних змін.
Уми людей по всьому світу сьогодні охоплені страшним конфліктом, що точиться на полі бою їхніх думок. Саме цей внутрішній конфлікт є причиною руйнування колись гордих людських інститутів і краху соціальної структури, яку багато хто вважав найвищим проявом “цивілізації” і “прогресу”.
Психічний та емоційний клімат раси зазнав революційних змін. Завдяки стрімкому розвитку сучасної науки, – передбаченому та спрогнозованому низкою містиків і окультистів в останні століття, – укорінений матеріалізм колишньої школи мислення був вирваний зі своїх твердинь. Таран все ширших і всеохоплюючих досліджень зруйнував укріплення нашого мислення і пролив потоки світла на проблеми і сфери думки, які всемогутній матеріалізм минулих століть вважав за краще заперечувати саме існування.
Покоління за поколінням вчили, як у залах науки, так і в приватному сімейному колі, – за рідкісними винятками, – що основа Природи матеріальна, що матерія є первинним чинником усього сущого, що життя є лише випадковістю в Природі, і що реальність складається з тих матеріальних і цілком вимірюваних чинників, які можна продемонструвати за допомогою одних лише фізичних відчуттів.
Але раптом відкрилася брама до нових, нечуваних раніше горизонтів. Ми почали відчувати сильний вітер, що дув з несподіваного порталу, який стрімко відчинився. Перш ніж ми встигли обернутися і відкоригувати свій ментальний астигматизм, ми опинилися в епіцентрі наукового циклону, який змів з поля зору і відніс за обрій всі наші найзаповітніші ідеї та концепції минулого.
Ми опинилися на “дні відкритих дверей”, не зовсім за власним бажанням, до яких, колись тихого приміщення, вторглися дивні гості. Гратися з атомними бомбами, радіохвилями, електронними хвильовими пакетами, частотами передачі, реактивними літаками, керованими ракетами, психосоматичними діагнозами, екстрасенсорним сприйняттям і тому подібним, можливо, спочатку було захоплююче; але коли новизна всього цього вивітрилася, стало надто очевидно, що наші способи мислення, наші способи відчуттів і наші моделі поведінки так чи інакше були нездатні пристосуватися до довгострокових глобальних цілей, які вимагали введення цих гостей у звичне коло наших повсякденних контактів.
Навчені вважати матерію першочерговою, а наші п’ять органів чуття – головними у розгадуванні таємниць Природи, ми виявилися абсолютно непристосованими до навігації в незвіданих морях, де духовні та квазіокультні структури пронизували стихію, а від нас, навчених мислити вузькими політичними рамками, укоріненою партійною політикою, психологією “два на чотири”, перевтомленим патріотизмом і самодостатністю, вимагали глобальних рішень. Так наша свідомість за дуже короткий час досягла всіх просунутих стадій організованого хаосу.
Звести нову цивілізацію на уламках старої неможливо. Будівельний майданчик потрібно спочатку розчистити. Застосовувати застарілі методи, характерні для людського невігластва та егоїзму, для побудови чогось нібито “нового” – це просто симптом нашої затятої звички чіплятися за перевірені часом ментальні та емоційні форми, навіть якщо їхня духовна порожнеча не викликає жодних сумнівів у невблаганній логіці історії.
Для побудови більшої і благороднішої структури, в якій склепіння прагнень людства, що пробуджується, знайдуть гідне місце, потрібно щось інше, ніж “односторонні союзи”, “сировина”, “острівні бази”, “універсальна військова підготовка” або заїжджені конференції та конвенції, на яких за пишномовними промовами часто слідують драматичні від’їзди делегацій, що намагаються зіграти на брудній сцені силової політики роль якогось героїчного персонажа з “Персня Нібелунгів”.
Корумповані ідеології та фальшиві доктрини ніколи не можуть бути подолані насильством, фізичним чи моральним.
Їх можна подолати лише доктринами та ідеями, які піднімають інтелектуальний, етичний і духовний рівень людства, надихають розум і серця людей загальнолюдськими цілями, спонукаючи їх до вчинків добра і великодушності.
Сучасні народи, їхні лідери, люди, наділені владою і впливом, повинні рано чи пізно усвідомити нагальну потребу в духовних цінностях як фундаменті для дій, реформ і перебудови. З відходом матеріалістичної концепції Природи в безвість розвіяних міфів немає іншої альтернативи, окрім духовної переоцінки наших цілей і методів, наших “цілей і засобів”, як сказав би О. Хакслі.
В епоху атомної енергетики існують щонайменше три хибні концепції, від яких треба відмовитися з самого початку. Це: збройний конфлікт між націями, вузький і винятковий націоналізм та расова дискримінація. Природний розвиток ідей змусить чоловіків і жінок нової епохи усвідомити, що військові експедиції, збройна агресія і уявна перевага однієї групи над іншою – це фантазії хворої уяви, які повинні бути вирішені і трансформовані у вищі ідеї міжрасового взаєморозуміння, світової спільноти, міжнародного арбітражу, вільного обміну плодами людської праці і бажання жити разом в мирі і цілісності. Або це, або кінець “цивілізації”, як ми розуміємо цей термін. Або це, – і зараз, – або згасання найблагородніших надій у серцях мільйонів на розширення і пробудження більшої свідомості серед людей.
Лідери людства не можуть більше залишатися на рівні військової тактики, економічних угод і таємних пактів; вони повинні з необхідністю стати учнями хоча б зачатків справжньої філософії і почати практикувати її ідеали. Або вони будуть замінені в природному розвитку історичного процесу чоловіками і жінками, чиї серця керуються вищими ідеалами і благороднішими цілями.
Ми повинні знайти формулу, за допомогою якої інтеграція людства в одну сім’ю може бути здійснена з найменшими тертями і в найкоротші терміни. Ми повинні викорінити з людської свідомості фальшиву доктрину, що війна може вирішити будь-яку проблему, або що примус, фізичний чи психічний, може “навернути” людей до іншого способу мислення. Це трагічна брехня, яка полює на людські уми, як одержимі вампіри, спотворюючи наші дії і наші мотиви. Жодна війна ще не вирішила жодної проблеми, як свідчить історія. Жодна військова диктатура ніколи не придушувала жодних ідей чи переконань, якими б хибними чи істинними вони не були, як покаже будь-який школяр з історії ідей.
Сьогоднішня криза – це криза людського мислення, а не лише конфлікт взаємовиключних політичних та економічних інтересів. Якщо ми хочемо йти вгору і вперед, ми повинні відмовитися від нашої розумової та емоційної агресивності, нетерпимості, вищості та винятковості. Ми повинні замінити їх універсальністю, доброзичливістю, глобальною свідомістю, взаєморозумінням і волею до миру. Справедливість, чесність, доброта, прощення, любов до ближнього, милосердя і людська гідність повинні стати першочерговими у наших взаємовідносинах, як між людьми, так і між народами. Ми повинні показати, що вони є ознаками внутрішньої сили. На них можна виростити справжню цивілізацію, цивілізацію атомної ери.
Альтернативи прості: Один світ – або жодного!
On the Threshold of Tomorrow
BORIS DE ZIRKOFF
Boris M. de Zirkoff (1902–1981) a Point Loma Theosophist, was editor of H. P. Blavatsky’s Collected Works and writer. In 1981 he received the Subba Row Medal for his huge contribution to theosophical literature. Reprinted from Theosophia, vol. V, no. 1 (25) — May–June 1948.
THE restlessness and confusion of our minds in the present-day world is the direct result of a shattered and crumbling view of life. The complacency of an outmoded religion, the false security of a selfish social order based upon political slogans empty of spiritual content, and the banality of quasi-ethical concepts rooted primarily in convenience and the alleged superiority of might over right, these and other familiar landmarks of a dying era are collapsing before our very eyes, and in every part of the habitable world.
Many do not see it. Others, while cognizant of the fact, prefer to talk about something else, rather than face the natural results from equally natural causes, and to rebuild now their own lives upon foundations and precepts which alone can provide spiritual security in a world of endless change.
The minds of men the world over are gripped today in a fearful conflict waged on the battlefield of their thoughts. It is this inner conflict which is the cause of the crumbling of once-proud human institutions, and the collapse of a social structure that was supposed by so many to have been the highest manifestation of “civilization” and “progress”.
The mental and emotional climate of the race has experienced some revolutionary changes. By means of the rapid developments of modern science — foreseen and predicted by a number of mystics and occultists in recent centuries — the entrenched materialism of a former school of thought has been rooted out from its strongholds. The battering ram of widening and all-embracing research has toppled the fortifications of our moulds of mind, and has let in floods of light upon problems and domains of thought which the all-powerful materialism of former centuries preferred to deny the very existence of.
Generation after generation have been taught both in the Halls of Science and in the privacy of their family circles — with exceptions far and wide between — that the basis of Nature is material, that matter is the primary factor of all that is, that life is but a chance accident in Nature, and that reality consists of those tangible and wholly measurable factors which can be demonstrated by the functions of the physical senses alone.
But suddenly a gateway opened upon new and undreamt of vistas. We began to feel a strong breeze blowing from an unsuspected portal rapidly flung open. Before we had the time to turn round and 0adjust our mental astigmatism, we found ourselves in the midst of a scientific cyclone which swept out of sight and beyond the horizon all our most cherished ideas and concepts of yore.
We found ourselves holding an “open house”, not exactly of our own choosing to be sure, at which strange guests invaded the one-time quiet premises. Hobnobbing with atomic bombs, radio waves, electronic wave-packets, transmission frequencies, rocket-propelled planes, guided missiles, psychosomatic diagnoses, extrasensory perceptions, and the like, may have been exciting at first; but when the novelty of it all wore off, it became only too apparent that our ways of thinking, our modes of feeling, and our patterns of behavior, somehow or other were unable to adjust themselves to the longrange global objectives demanded by the introduction of these guests into the familiar circle of our everyday contacts.
Trained, as we were, to regard matter as of primary importance, and our five senses as paramount in the diagnosis of Nature’s mysteries, we found ourselves utterly unfit to navigate upon uncharted seas, where spiritual and quasi-occult agencies pervaded the elements, and global solutions were demanded of us who had been taught to think in terms of narrow political boundaries, entrenched party-politics, and the two-by-four psychology of overworked patriotism and self-sufficiency. And so our minds have in a very short time reached all advanced stages of organized chaos.
To erect a new civilization upon the heaped-up rubble of an old one is impossible. The building site has to be cleared in the first place. To apply outworn methods characteristic of man’s ignorance and selfishness to the building of something presumably “new”, is simply a symptom of our inveterate habit of clinging to timehonored mental and emotional moulds, even if their spiritual vacuity has been demonstrated beyond any possible doubt by the irreducible logic of history.
To build a greater and nobler structure wherein the vaulting aspirations of an awakening humankind may find a suitable dwelling place, there is need of something else than “unilateral alliances”, “raw materials”, “island bases”, “universal military training”, or the hackneyed conferences and conventions wherein grandiloquent speechifying is often followed by dramatic exits of delegations, attempting to play upon the sordid stage of powerpolitics, the role of some heroic figure from the Ring of Nibelungen.
Corrupt ideologies and false doctrines can never be overcome by violence, whether physical or moral.
They can be overcome only by doctrines and ideas which raise the intellectual, ethical and spiritual pitch of mankind, and inspire the minds and hearts of men with universal objectives, urging them to deeds of kindness and magnanimity.
The nations of today, and their leaders, and men of power and influence must realize sooner or later the imperative need of spiritual values as a foundation for action, reform, and reconstruction. With the departure of the materialistic conception of Nature into the limbo of exploded myths, there is no other alternative but a spiritual revaluation of our objectives and methods, of our “ends and means”, as Huxley would say.
In the age of atomic power, there are at least three false conceptions which must be given up and abandoned at the very outset. They are: armed conflict between nations, narrow and exclusive nationalism, and racial discrimination. Men and women of the dawning era will be forced by the natural development of ideas to realize that military expeditions, armed aggression, and imagined superiority of one group over another, are phantasms of diseased imagination to be resolved and transmuted into the higher ideas of interracial understanding, world community, international arbitration, free exchange of the fruits of human endeavor, and the will to live together in peace and integrity. It is either that or the end of “civilization” as we understand this term. It is either that — and now — or the extinction of the noblest hopes in the hearts of the millions for the expansion and awakening of a grander consciousness among men.
The leaders of humankind cannot remain any longer on the mere level of military tactics, economic covenants, and secret pacts; they must of necessity become students of at least the rudiments of true philosophy, and begin to practice its ideals. Either that, or they will be replaced in the natural development of the historic process, by men and women whose hearts are actuated by greater ideals and nobler objectives.
We must find a formula whereby the integration of humanity into one family can be accomplished with the least possible friction, and in the quickest possible time. We must eradicate from men’s minds the false doctrine that war can ever settle any problem, or that coercion, physical or mental, can ever “convert” people into another mode of thought. These are tragic falsehoods preying upon human minds, like obsessing vampires, distorting our actions and our motives. No war has ever solved any problem, as history stands witness to. No military dictatorship has ever suppressed any ideas or convictions, however false or true they may have been, as the history of ideas will show to any student.
The crisis of today is a crisis of human thinking, not solely a conflict of mutuallyexcluding political and economic interests. If we are to go up and forward,
we must abandon our mental and emotional aggressiveness, intolerance, superiority and exclusiveness. We must replace them with universality, goodwill, global consciousness, mutual understanding, and the will to peace. Justice, integrity, kindness, forgiveness, love of our fellowmen, charity and human dignity, must be made paramount in our mutual relations, as men and as nations. They must be shown to be symptoms of inner strength. Upon them can be reared a true civilization, the civilization of the atomic age.
The alternatives are simple: One World — or None!
