Рубрики 
Метки: 
Тім Бойд (Президент Міжнародного Теософського Товариства)
Мені казали, що Дж. Крішнамурті одного разу сказав, що якби у світі було десять таких людей, як він, світ би змінився. Незалежно від чиєїсь думки щодо історії або статусу Крішнамурті, як «Світового Вчителя», це твердження варто розглянути. З вуст звичайної людини нормальна реакція на таке твердження викликала б думку про оману чи надзвичайні хвастощі. «Ким він себе вважає?» – це питання, яке виникне. Враховуючи понад сім десятиліть життя Крішнамурті, присвяченого викладанню та виступам, а також численні книги, написані ним і про нього, ми маємо певне уявлення про те, ким він був і що він мав на увазі. Зрозуміло, що десять трансформуючих людей, про яких він говорив, не визначалися своїми характерами, обставинами чи популярністю. Хоча ці теги більшість із нас зазвичай використовує, щоб ідентифікувати себе, для нього вони були безглуздими атрибутами. «Десять людей» малось на увазі щось глибше. Це щось – є свідомість.
Здатність розв’язувати та пояснювати процеси та явища природного світу по праву є предметом гордості наукової діяльності. Однак її неадекватність для розгляду факту свідомості є постійною проблемою. Ніхто не заперечує її існування; це було б неможливо. Сам акт заперечення є функцією свідомості. Але як це пояснити? Хоча вплив свідомості можна виміряти, наразі сама свідомість цього не може зробити. Акупунктура, терапевтичний дотик та інші методи лікування, засновані на енергії, були прийняті та викладалися в університетах Західного світу не тому, що вони зрозумілі, а тому, що їх вимірний вплив на зміцнення здоров’я був неодноразово продемонстрований. Медитація та містичні стани були досліджені в лабораторних умовах і було виявлено, що вони мають драматичний вплив на мозок та решту тіла
Неминучий висновок полягає в тому, що діяльність свідомості впливає на матеріальний світ. Невидиме впливає на видиме.
З точки зору Нестаріючої Мудрості все наділене свідомістю. Її експансивність — це те, що відрізняє мінеральні, рослинні, тваринні, людські та всі вищі й нижчі царства одне від одного. Фактором, що робить людину людиною, є специфічний центр свідомості, душа, яка супроводжує і, коли це дозволено, спрямовує людський досвід. У кінці книжечки «Ідилія Білого Лотосу» подано «три істини». Перша — «Душа … безсмертна, і її майбутнє — це майбутнє речі, зростання та пишність якої не мають меж». Іноді її називають іскрою Божественного, Вищого «Я» або внутрішнього «Я», це душа, яка пов’язує себе з тілом і особистістю життя після життя. Оскільки душа не відділена від Універсального або Божественного, вона є центром справжньої сили. Протягом свого життя більшість людей мали проблиски її пишноти, але вони, як правило, залишалися на задньому плані як швидкоплинні нагадування про внутрішній потенціал мудрості. Деякі настільки зворушені цими короткими зустрічами зі справжньою «силою душі», що зобов’язуються знайти якийсь шлях, який веде до повного вираження душі в їхньому житті.
Зрештою вони знаходять свій шлях через релігії, практики, ашрами та ордени до «храму Божественної Мудрості», де істина, краса, сила, любов і свобода стають їхнім досвідом. З цих небагатьох у різні періоди людської історії один з’являтиметься у світі, як правило, щоб спробувати якось «виправити курс» щодо поточного неправильного напрямку людства. Ісус, Будда, Магомет, Крішна, Шанкарачарья та інші є прикладами цієї піднесеної свідомості. Їхні слова та історія життя — це повідомлення, яке має на меті пробудити нас до нашого власного глибокого потенціалу — спільного потенціалу, який, за їхніми словами, у всіх відношеннях дорівнює їхньому власному. Це душі, чий «зріст і пишнота» вийшли за всі межі, з якими ми знайомі. Інші учні, форпости їхньої всеосяжної свідомості, слідують за ними, щоб закріпити своє бачення в людській родині. Це «десять людей», про яких згадував Крішнамурті — рідкісний розквіт поколінь шукачів, які навчилися справді бачити.
Існує ідея, висловлена в книзі «Влада проти Сили» доктора медичних наук Девіда Хокінса про зв’язок між владою та силою. Він зазначає, що «сила виникає із сенсу» і «завжди підтримує значимість життя». З іншого боку, сила «завжди рухається проти чогось». Вона «неповна, і тому її потрібно постійно живити енергією», і «її ефект полягає в поляризації, а не в уніфікації». Девід Хокінс розробив модель, яка відображає прогрес від нижчих силових станів до найвищих проявів влади. Незалежно від того, приймає хтось його модель чи ні, це корисне відображення того, що ми вже інтуїтивно знаємо; що любов, радість, мир і просвітлення є найвищими, наймогутнішими станами для людини.
Коли ми читаємо або нам говорять слова мудрості, які виходять за межі нашого особистого досвіду, ми стоїмо перед вибором. Що з ними робити? Для багатьох зрозуміло, що повідомлення виходить за межі їхнього розуміння, але воно приймається, оскільки джерело вважається надійним. Часто такі речі стають предметом віри або сліпої віри. Порада Будди своїм учням була такою: «Нічому не вірте, де б ви це не прочитали або хто б це не сказав, незалежно від того, чи я це сказав, якщо це не узгоджується з вашим власним розумом і вашим власним здоровим глуздом». Підхід, запропонований О. П. Блаватською, ґрунтується на Герметичній Аксіомі — вираженні Закону Відповідності, або Аналогії.
Аксіома ґрунтується на ідеї, що існує всеохоплююча, нероздільна свідомість, усередині якої «ми живемо, рухаємося та існуємо». Немає поділу між високим і низьким, близьким і далеким, кастою, статтю, видом або будь-якими іншими категоріями відмінностей, які ми створюємо. Її повнота доступна в кожній точці. Герметична Аксіома зазвичай формулюється так: «Як вгорі, так і внизу. Як всередині, так і зовні». Це інструмент, який можна застосувати для узгодження нашого «нормального» досвіду з тим, що поки що знаходиться за межами нашого осягнення — прихованим за власно створеними стінами особистих уподобань.
Дозвольте мені поділитися історією, яка для мене є прикладом Герметичної Аксіоми в дії. Коли я навчався в коледжі, концерти просто неба були великою справою. Це було лише через пару років після культового фестивалю Вудсток, «Три Дні Миру та Музики», що ознаменували ціле покоління. Я все ще жив у Нью-Йорку і купив квиток на «концерт ковдри» — ні місць, ні стільців, просто візьміть ковдру та насолоджуйтесь музикою. Були заплановані виступи багатьох моїх улюблених музичних груп того часу. Єдиною проблемою для мене було те, що мені дали медичну консультацію, що я не повинен відвідувати. Я пошкодив коліно і чекав операції. По суті, я не міг ходити, але міг кульгати, і цього було достатньо для мене; я збирався.
На концерт прийшли десять тисяч людей. З невідомих причин концерт затримався. Були зроблені оголошення, щоб бути терплячими; це почнеться скоро. Затримка тривала, і люди в залі почали ставати нетерплячими, неспокійними. Я стояв на краю натовпу, доглядаючи за коліном. У якийсь момент, як мені здалося, весь натовп раптом розвернувся і кинувся прямо на мене. Це була тиснява. З чого це почалося? Не знаю. Наступне, що я пам’ятаю, я був на 100 метрів нижче по дорозі, випередивши всіх. Коли я прийшов до тями, я зрозумів кілька речей. По-перше, як лист у бурю, страх, породжений масовим розумом, буквально захлеснув мене, і спонукав мене діяти таким чином, який вважається неможливим з медичної точки зору. На диво, натовп не розійшовся, а повернувся до очікування початку шоу. Я теж вирішив залишитися.
Наступним усвідомленням для мене було те, що натовп все ще неспокійний і, ймовірно, ця тиснява повториться. Подібно до лампочки, яка світить над головою персонажа коміксів, коли йому раптом спалахує ідея, промайнула в голові думка. Цього разу я перемістився в центр натовпу й чекав. Як і очікувалося, це повторилося. Натовп розвернувся і почав тікати. Цього разу я був готовий. Я схопив двох людей, які стояли переді мною, і крикнув: «Чому ви біжите?». Якимось чином це зламало закляття, під яким вони були, і вони зупинилися. Звісно, вони й гадки не мали, навіщо біжать. Вони бігли, тому що всі інші бігли. Їхня зупинка призвела до того, що люди, які йшли безпосередньо за ними, і ті, хто йшов позаду них, повинні були зупинитися. Хоча в той час безпілотників не існувало, вид з дрона на натовп у той момент показав би стрімкий потік людей і в його центрі маленьке нерухоме віяло, навколо якого крутилися всі інші.
Цей досвід справив на мене важливе враження. У той час я нещодавно познайомився з вченнями Нестаріючої Мудрості. Сила думки та здатність бути зосередженим були в центрі уваги в ті перші дні. Звичайно, зараз я б не робив того, що робив тоді. Я відношу це до надмірностей молодості, але цей досвід змінив мене. Найглибше усвідомлення для мене полягало в тому, що якби в цьому десятитисячному натовпі було лише десять людей, зосереджених, присутніх й усвідомлюючих, їх не захлеснула б ніяка тиснява. Страх не зміг би здолати їх; масову істерію було б вгамовано на її початку; пекло може стати раєм. Це визначило для мене напрямок, шлях, по якому, на дедалі глибших рівнях, я міг стати одним із «десяти».
Повертаючись до висловлювання Крішнамурті: незалежно від того, чи є кількість людей десять, чи двадцять, чи сто, якась невелика кількість, функціонуючи на рівні безперешкодної душі, може радикально змінити суспільство. Заснування Теософського Товариства мало на меті задовольнити цю потребу — створення групи людей, які за допомогою «самоіндукованих і самостійно розроблених зусиль» увійшли в орбіту душі з усіма цими засобами в термінах трансформаційної, променистої сили. Ми не маємо стояти посеред сповнених страху, тупотіння людей у фізичному сенсі, але кожен із нас має силу відмовитися від того, щоб бути наздогнаним і знесеним у потік страшних, сповнених сили, руйнівних активних течій у сучасному світі.
У наших домівках, серед наших друзів, у наших громадах, у кожному місці, де ми присутні, ми можемо бути могутніми. Навіть мовчки.
Правильний мотив для пошуку самопізнання – це той, що стосується знання, а не самого себе. Самопізнання варто шукати в силу того, що воно є знанням, а не в силу того, що воно стосується самого себе. Головна умова для набуття самопізнання – чиста любов. Шукайте знання заради чистої любові, і самопізнання зрештою увінчає зусилля. Той факт, що учень стає нетерплячим, є доказом того, що він працює за винагороду, а не за любов, і це, у свою чергу, доводить, що він не служить великій перемозі, приготованій тим, хто справді працює задля чистої любові.
О. П. Блаватська, Практичний окультизм
Ten People. TIM BOYD (President of the International Theosophical Society)
I AM told that J.Krishnamurti once made the comment that if there were ten people in the world like him, the world would be transformed. Regardless of one’s opinion of Krishnamurti’s history or status as a “World Teacher”, the statement is worth considering. Coming from the mouth of an average person, a normal reaction to hearing such a statement would bring the idea of delusion or extreme boastfulness. “Who does he think he is?” is the question that would arise. Given the more than seven decades of Krishnamurti’s life of teaching and speaking, and the numerous books by him and about him, we have some sense of who he was and what he might have meant. Clearly the ten transformative people he was talking about were not determined by their personalities, circumstances, or popular regard. Although these are the tags most of us normally use to identify ourselves, to him they were meaningless attributes. The “ten people” referred to something deeper. That something is consciousness.
The ability to solve and explain the processes and phenomena of the natural world is rightfully the pride of the scientific endeavor. However, its inadequacy to address the fact of consciousness has been a continuing problem. No one denies its existence; that would not be possible. The act of denial itself is a function of consciousness. But how to explain it? Although the effects of consciousness can be measured, currently consciousness itself cannot. Acupuncture, therapeutic touch, and other energy-based healing modalities have been accepted and taught in universities of the Western world, not because they are understood, but because their measurable effects in promoting health have been repeatedly demonstrated. Meditation and mystical states have been examined in laboratory settings and found to have dramatic effects on the brain and the rest of the body. The inescapable conclusion is that activities of consciousness affect the material world. What is unseen influences what is seen.
From the point of view of the Ageless Wisdom everything is endowed with consciousness. Its expansiveness is what differentiates the mineral, vegetable, animal, human, and all the higher and lower kingdoms from each other. The factor that makes a human being human is a specific center of consciousness, the soul, which accompanies and, when allowed, directs the human experience. At the end of the little book, The Idyll of the White Lotus, “three truths” are given. The first is “The soul . . . is immortal, and its future is the future of a thing whose growth and splendor has no limit.” Sometimes called the spark of the Divine, the higher self, or inner self, it is the soul that associates itself with the body and personality in life after life. Because the soul is not separate from the Universal, or Divine, it is a center of genuine power. During their lifetimes most people have glimpses of its splendor, but they tend to remain in the background as fleeting reminders of an indwelling wisdom potential. Some find themselves so moved by these brief encounters with genuine “soul power” that they commit to finding some path that leads to the soul’s full expression in their lives.
Ultimately these ones find their way through religions, practices, ashrams, and orders, to the “temple of Divine Wisdom”, where truth, beauty, power, love, and freedom become their experience. Of these few, at various times in human history, one will emerge in the world, normally to attempt some “course correction” to humanity’s current misguided direction. Jesus, the Buddha, Mohammed, Krishna, Shankaracharya, and others are examples of this exalted consciousness. Their words and life story are the message intended to awaken us to our own deep potential — a shared potential which, according to them, is in every way equal to their own. They are the souls whose “growth and splendor” have moved beyond all limits with which we are familiar. Other disciples, outposts of their all-embracing consciousness, follow them to ground their vision in the human family. These are the “ten people” to whom Krishnamurti referred — the rare flowering of generations of seekers who have learned to truly see.
There is an idea expressed in the book Power vs Force by David Hawkins MD, about the relationship between power and force. He makes the point that “power arises from meaning” and “always supports the significance of life”. Force on the other hand “always moves against something”. It “is incomplete and therefore has to be fed energy constantly” and “its effect is to polarize rather than unify”. David Hawkins developed a model, mapping the progression from the lower forceful states to the highest expressions of power. Whether or not one accepts his model, it is a useful mapping for something we already intuitively know; that love, joy, peace, and enlightenment are the highest, most powerful states for the human being.
When we read or are told words of wisdom that go beyond our personal experience we are faced with a choice. What to do with them? For many, it is clear that the message exceeds their grasp, but it is accepted because the source is deemed to be reliable. Often such things become a matter of belief, or blind faith. Buddha’s advice to his disciples was “Believe nothing, no matter where you read it, or who said it, no matter if I have said it, unless it agrees with your own reason and your own common sense.” The approach that H. P. Blavatsky prescribed was rooted in the Hermetic Axiom — an expression of the Law of Correspondences, or Analogy.
The axiom is rooted in the idea that there is an all-encompassing, undivided consciousness within which “we live, move, and have our being”. There is no separation between high and low, near and far, caste, gender, species, or any other categories of difference we create. Its fullness is accessible at every point. The Hermetic Axiom is normally stated thus: “As it is above, so it is below. As it is within, so it is without.” It is a tool that can be applied to align our “normal” experience with that which is as yet beyond our grasp — hidden behind selfcreated walls of personal preferences.
Let me share a story that, for me, is an example of the Hermetic Axiom in action. During the time I was in college, outdoor concerts were a big thing. It was just a couple of years after the iconic Woodstock Festival, the “Three Days of Peace and Music”, that marked a generation. I was still living in New York and had bought a ticket to attend a “blanket concert” — no seats, no chairs, just bring a blanket and enjoy the music. Many of my favorite music groups of that time were scheduled to perform. The only problem for me was that I had been given medical advice that I should not attend. I had injured my knee and was awaiting surgery. Basically, I could not walk, but I could limp, and that was good enough for me; I was going.
Ten thousand people showed up for the concert. For some unknown reason the concert was delayed. Announcements were made to be patient; it would start soon. The delay continued and people in the audience started getting impatient, restless. I was standing on the edge of the crowd nursing my knee. At one point, the way it appeared to me, the entire crowd suddenly turned and started running directly at me. It was a stampede. What started it? I don’t know. The next thing I remember, I was 100 meters down the road, having outrun everyone. As I came back to my senses I realized a couple of things. The first was that, like a leaf in a storm, the fear generated by a mass mind had overwhelmed me, literally it had propelled me to act in a way that was supposedly medically impossible. Surprisingly the crowd did not disperse, but went back to waiting for the show to begin. I, too, decided to stay.
The next realization for me was that the crowd was still restless and likely this stampede would happen again. Like the light bulb that shines above the head of a comic book character when he suddenly gets an idea, a thought came into my mind. This time I moved into the center of the crowd and waited. As expected, it happened again. The crowd turned and started running. This time I was ready. I grabbed the two people in front of me and shouted “Why are you running?” Somehow that broke the spell they were under and they stopped. Of course, they had no idea why they were running. They were running because everybody else was. The effect of them stopping was that the people immediately behind them had to stop, and the ones behind them. Although drones did not exist at that time, a drone’s view of the crowd at that moment would have shown a surging stream of people and in its center a small unmoving fan around which all of the rest were streaming.
That experience impressed me in important ways. At the time I was newly exposed to the Ageless Wisdom teachings. The power of thought and the capacity to be centered were a strong focus in those early days. Certainly now, I would not do what I did then. I mark it up to the excesses of youth, but that experience changed me. The deepest realization for me was that if in that crowd of ten thousand people there had been just ten people who were centered, present, and aware, no stampede would have been possible. The fear would not have been able to overwhelm them; the mass hysteria would have been calmed at its beginnings; hell could become heaven. It defined a direction for me, a path along which at ever-deepening levels I could become one of the “ten”.
To get back to Krishnamurti’s statement: whether the number of people is ten, or twenty, or one hundred, some small number, functioning from the level of the unimpeded soul, can radically change society. The founding of the Theosophical Society was intended to address this need — the creation of a body of people who through “self-induced and self-devised efforts” enter into the soul’s orbit with all that means in terms of transformative, radiant power. We do not have to stand in the middle of fear-filled, stampeding people in the physical sense, but each of us has the power to refuse to be caught up and swept away in the stream of fearful, force-filled, destructive currents active in the world today.
In our homes, among our friends, in our communities, in every place we are present, we can be powerful. Even in silence.
The right motive for seeking self-knowledge is that which pertains to knowledge and not to self. Self-knowledge is worth seeking by virtue of its being knowledge, and not by virtue of its pertaining to self. The main requisite for acquiring self-knowledge is pure love. Seek knowledge for pure love, and self-knowledge eventually crowns the effort. The fact of a student growing impatient is proof positive that he works for reward, and not for love, and that, in its turn proves that he does not serve the great victory in store for those who really work for pure love.
P. Blavatsky, Practical Occultism
