ГЛИБИНА НЕПІЗНАНОГО

Раїса Михайлівна Калашнікова – екс-Президент теософського відділення «Лайя», місто Кропивницький, Національний лектор України.

Виступ на зібранні до Дня Вісника Світла, що відбувся 12 серпня 2025 .

Дорогі друзі!

Сьогодні у нас з вами найвеличніше свято – День Народження Благородного Вісника Великих Вчителів Олени Петрівни Блаватської, яка сама стала Вчителем на новий Висхідний цикл розвитку людства. Найбільша данина, яку ми можемо віддати нашій Олені Блаватській, це намагатися зрозуміти її саму, зрозуміти її місію, з якою вона прийшла на цю Землю.

На мою думку, кращий спосіб пізнати, ким була Олена Петрівна – це вивчати і розкривати Глибину Непізнаного в її книгах, які, воістину, є вона сама: екзотерична і езотерична.

Сьогодні я хочу розповісти про одну з таких глибинних книг, яка розкриває нам віхи на Шляху до пізнання свого Вищого «Я», про книгу, що несе Світло всьому людству – це «Голос Безмовності».

Про неї Далай Лама XIV свого часу сказав, що ця праця Великого Вісника Світла «справила найсильніший вплив на багатьох людей світу», а Панчел Лама IX у передмові до ювілейного видання «Голосу Безмовності» написав: «… Заохочуйте всі істоти ступити саме на цей Шлях!».
Думаю, що іншого заклику і не може бути, тому що «Голос Безмовності» – власне Шлях для кожного з нас.

В одному з коментарів до цієї книги Олена Петрівна наголошувала:
«Якщо ти хочеш пізнати Всеосяжне «Я», то ти повинен, насамперед, пізнати самого себе. Для того, щоб пізнати самого себе, ти повинен пожертвувати своїм нижчим «я»Всесвітньому “Я”; і жертвуй своїм життям, якщо ти хочеш жити в Дусі.Видаляй свої думки від зовнішніх речей всього, що представляється ззовні.

Намагайся віддалити від себе виникаючі образи для того, щоб вони не кидали темної тіні на твою душу»

А зараз, перед тим як ми почуємо справжній «Голос Безмовності», дізнаємось Ціль Його звучання, перед тим, як ми спробуємо розкрити Глибину Непізнаного в ньому, давайте коротко пригадаємо історію появи цієї чудової праці О.П. Блаватської в теософській літературі.

У своїй передмові до неї Олена Петрівна вже дає деяку  Олена Петрівна Блаватська інформацію про її походження. Зокрема, вона пише: «Останні сторінки «ГолосуБезмовності» взяті з «Книги Золотих Правил», одного з творів, що на Сході вручаються учням містичних шкіл. Знання їх обов’язкове і для тієї школи, вчення якої прийнято теософами. Так як я знаю частину цих висловлювань напам’ять, перекласти їх було для мене порівняно неважко».

І далі вона повідомляє: «Джерело, з якого я переклала пропоновані три уривки, належить до тієї ж серії, звідки взяті строфи, які стали основою для «Таємної Доктрини». А ми з вами знаємо, що взяті ці строфи з «Книги Дзіан», яку називають ще Книгою Істинного Знання.

Про які три уривки говорить автор? Відповідаємо. Перший уривок чи Фрагмент — це «Голос Безмовності», другий – «Два Шляхи», третій – «Сім Врат».

Чарльз Ледбітер у своїй книзі «Бесіди про шляхи Окультизму» щодо цих трьох уривків пише: «Немає нічого, що б показувало, що ці Три Фрагменти якось особливо пов’язані один з одним. Вони в усіх відношеннях являють собою три окремі книги, які розбирають той самий предмет у дуже схожій манері. Кожен уривок не обов’язково є продовженням Першого – тобто «Голосу Безмовності», і в той же час все ж таки є ним». І надалі, намагаючись проникнути в таємниці Непізнаного, ми з вами в цьому переконаємось.

Але, поки що повернемося до Першого Фрагменту – «Голосу Безмовності». Саме Чарльз Ледбітер за участю Анні Безант, яка на той час була Президентом Міжнародного Теософського Товариства, зайнявся дослідженням авторства «Книги Золотих Правил», до якої увійшов «Голос Безмовності». У своїх коментарях до нього він розповідає, що О.П. Блаватська, за  різними джерелами її біографії, провела три роки в Тибеті, і мабуть, на досить значний час зупинялася в одному монастирі в Гімалаях, настоятелем якого був учень Учителя Морії.
«Це місце швидше знаходиться у Непалі, – пише Чарльз Ледбітер, – ніж у Тибеті, але важко бути в цьому впевненим. Там Олена Петрівна навчалася з великою старанністю, а також набула значного психічного розвитку, і саме в цей період вона вивчила напам’ять 39 із 90 різних трактатів, про які згадує у передмові до «Голосу Безмовності». Для учнів того конкретного монастиря знання їх обов’язкове, а книга, з якої вони взяті, вважається там такою, що має виняткову важливість і святість».

Цей монастир дуже давній. Він був заснований у перших століттях нашої ери великим проповідником та реформатором Буддизму Арьясангою. У Теософському суспільстві Арьясанга відомий як Учитель Джуал Кхул. «У тому житті, – читаємо у Ледбітера, – коли він був Арьясангою, під час однієї зі своїх місіонерських подорожей він прибув до цього гімалайського монастиря і оселився в ньому. Він залишався там, навчаючи ченців… Серед інших реліквій, що залишилися від нього, зберігається книга, до якої ставляться з найбільшою повагою, і це те саме писання, яке О. П. Блаватська згадує як “Книгу Золотих Правил”. До неї входять вищеназвані Три Фрагменти, про які йдеться у Блаватської».

Так, без багатьох подробиць та уточнень, може бути показана історія появи книги «Голос Безмовності». Постає питання: чому Олена Петрівна Блаватська звернула увагу саме на ці Три Фрагменти, і насамперед, на «Голос Безмовності»? Яка Його Мета? Заглибившись, при вивченні, у таємниці цього Фрагменту, можна сказати, що «Мета «Голосу Безмовності» показати людині, яка стала на Шлях Учнівства, щаблі Сходження до четвертого Посвячення і пізнання, таким чином, свого Вищого «Я». На цій стадії «спрямований», або кандидат в учні Вчителів, стає Архатом. Тут його свідомість підіймається до Сьомого принципу та починає діяти на атмічному чи нірванічному плані. І тоді людина спроможна розпочати своє подальше сходження …». Олена Петрівна зупинила свій погляд якраз на серединному Шляху Сходження до свого Вищого «Я», саме на досягненні рівня архатства, яке, за її словами, стане фундаментом, і завдяки його величезному магнетизму Архат поведе тисячі людей Шляхом до Вищої свідомості.

«Голос Безмовності» і був призначений для тих, хто бажає дотримуватися саме цього напрямку руху.

А Чарльз Ледбітер, продовжуючи міркувати, чому ж, все-таки, акцентується увага на досягненні рівня Архата, а не вище, пише: «… на сьогодні втілилося не так багато «маленьких «я», готових для особливого навчання і тренування і, наприклад, мало користі шукати серед лондонського Істеблішменту людей, готових стати учнями Вчителів. Однак згодом кількість тих, хто потребуватиме уваги буде дуже швидко зростати, і через кілька сотень років знадобиться багато Архатів, які зможуть їх вчити. Таким чином, буде потрібна велика кількість помічників, щоб продовжувати роботу на Землі».

Архату надається можливість більше не приймати фізичних втілень, якщо він так вирішить. Але наші Вчителі все ж таки хотіли б, щоб кожен Архат бажав народжуватися знову і знову, покладаючи у свою свідомість Заклик з прекрасної перлини мудрості – «Голосу Безмовності», який звучить так:

«Жити на благо людства – це перший крок. Досягти блаженства Нірвани, але зректися від нього – це заключний крок, найвищий на Шляху Зречення».

«На нинішній стадії еволюції дуже мало тих, хто досяг рівня Архата, – наголошує Чарльз Ледбітер у своїх коментарях до другого Фрагменту “Книги Золотих Правил” – “Два Шляхи”.

Тому що для досягнення Четвертої Посвяти кандидату необхідно пройти через найбільші випробування і тільки спустившись у самі глибини темряви, він може придбати ті якості, які йому потрібні для цього.

І тут можна впевнено сказати, що книга «Два Шляхи» таки є продовженням «Голосу Безмовності», бо в ній ми читаємо:

«О, Лану, ніхто не стає Архатом у тому народженні, в якому направився до кінцевого звільнення. І все ж, тому, хто прагне, не може бути відмовлено у праві вступити на шлях, що веде до поля битви. Бо він має або перемогти, або впасти. Якщо переможе – воістину він досягне Нірвани.

Якщо він упаде, навіть тоді це буде недаремно; вороги, розтрощені ним в останній битві, вже не повернуться до життя в наступному його втіленні».

О. П. Блаватська інтерпретувала цю битву між Вищим «Я» і нижчим «я» особистості, як боротьбу відповідно між живим та мертвим, і стверджувала, що двері ніколи ні перед ким не зачиняються. Шлях відкритий усім і скрізь, кожному, хто живе життям, яке накреслено на Шляху. А життя складне, наповнене різними негараздами, тому Олена Петрівна Блаватська вже  на самому початку «Голосу Безмовності» попереджає про небезпеки нижчих сіддхі, які створюють для кандидата три головні небезпеки, а саме:

НАЙПЕРША НЕБЕЗПЕКА– гордість, що викликає почуття переваги над своїми побратимами. Така людина готова вважати, що вона обрана Всевишнім для якоїсь місії світової важливості і рівних їй немає.

ДРУГА НЕБЕЗПЕКА, і, мабуть, найбільша з усіх – це невігластво. Через брак звичайних наукових знань людина часто зовсім неправильно розуміє те, що її здатності дозволяють сприйняти, а тому може проповідувати грубі безглуздості.

•ТРЕТЯ НЕБЕЗПЕКА – небезпека нечистоти. Людина нечистого способу життя або корисливих, егоїстичних мотивів неминуче притягує до себе все, що є гіршого в невидимому світі, який так тісно нас оточує.

Справа кожного кандидата, зауважує Олена Петрівна, йти по Шляху до пізнання свого Вищого «Я» для того, щоб робити те, чого хоче його Божественне “Я”. А «Голос Безмовності» вже попереджає: «Щоб по Шляху йти, ти мусиш, о, Учень, сам стати Шляхом самим».

Суть цієї фрази Олена Петрівна пояснює так: «Цей Шлях Свет на Пути згадується у всіх містичних творах. … коли цей Шлях усвідомлений, … чи рухаєшся ти до світанку Сходу, чи до покоїв Заходу, мандрівка на цьому шляху відбувається без руху. На цьому шляху, куди б ти не йшов, цим місцем стаєш ти сам. Ти є Шлях – каже Учитель учневі…».

І щоб стати цим Шляхом, найпростіший спосіб зрозуміти загальну ідею – це пам’ятати, що людина є душа. Саме вона, людська душа, людське «я» поєднане з Вищим «Я» срібною ниткою, яка є символом чистоти. Душа, на еволюційному шляху розвитку, має скинути десять кайданів або оков, які стають на заваді її сходження.

Перша та найголовніша з оков – ІЛЮЗІЯ ОСОБИСТОГО «я». Свідомість, яка пов’язана з особистістю, є не що інше, як Ілюзія, якої необхідно позбутися при вступі на Висхідний шлях.

Друга окова– СУМНІВ. Теософія вчить, що сумнів може бути усунений лише знанням та застосуванням на практиці у житті кожного дня законів про Єдність усього сущого, про Карму та Перевтілення, а також впевненістю в існуванні Великих Вчителів, які спостерігають, контролюють і спрямовують еволюцію всього людства.

Третя окова – ЗАБОБОНИ. Вони містять у собі всі нерозумні чи хибні вірування, призводять до нерозуміння більшістю людей істинних релігійних обрядів у духовному житті людини.

Ці три, як і всі інші з десяти оков, тісно пов’язані між собою в один ряд. Коли різницю між Індивідуальністю і особистістю буде цілком усвідомлено, підкреслює Олена Петрівна Блаватська, неодмінно з’явиться впевненість у духовній вічності істинного Вищого «Я» і перед кожним відкриється можливість злиття крихітного «я» з Вселенським «Я».

Якраз тут, мені дуже хочеться продовжити це твердження Великого Вісника Світла словами: «розкривши при цьому Глибину Непізнаного, прихованогого в Першому Фрагменті «Книги Золотих Правил» – «Голосі Безмовності», в одній з найпрекрасніших книг Олени Петрівни Блаватської, визнаної у всьому теософському світі, як «Власне Шлях!». Головне для кожного – не збитися з цього Шляху і впевнено нести далі смолоскип Світла, який вона передала нам!

Дякую за увагу!

Свет на Пути

Комментирование и размещение ссылок запрещено.

Обсуждение закрыто.