Рубрики 
Метки: Раїса 
Михайлівна Калашнікова – екс-Президент теософського відділення «Лайа», Національний лектор України, м Кропивницький
Дорогі друзі! До мене часто звертаються люди з проханням коротко розповісти про монументальну працю Олени Петрівни Блаватської «Таємну Доктрину, яка присвячена езотеричним знанням, і в якій перед читачем відкривається величний шлях до розуміння глибоких таємниць Світобудови, походження та еволюції, як Всесвіту, так і Людини, до істинної суті світових релігій, а також показані для кожного з нас етапи повернення до Незмінного джерела Єдиного Життя – до Єдності, Всесвітнього Братерства людства.
Ось я і вирішила поділитися тим, що я бачу і відчуваю при читанні цієї самої загадкової роботи Олени Блаватської.
Перш за все, нагадаємо, що на сьогодні виповнюється 137 років від дня видання “Таємної Доктрини”.
У 1888 році вийшло два томи: I-й том – 1 листопада; ІІ-й – 28 грудня по 1000 примірників кожен, які розійшлися за кілька днів.
Великий об’єм матеріалу зібрано для III тому, але він був виданий вже після того, як О. П. Блаватська пішла з земного життя.
За її словами, спочатку не передбачалося видання цієї праці, як окремої. “Таємна Доктрина” замислювалася як виправлений та розширений
варіант “Розкритої Ізиди”, яка була видана в 1878 році.
Однак невдовзі виявилося, що пояснення, які стосувалися Езотеричної науки, вимагали зовсім іншого методу викладення і тому у перші два томи “Таємної Доктрини” увійшло лише трохи більше двадцяти сторінок, взятих з “Ізиди”
Олена Петрівна в передмові до першого видання писала, що вона не претендує на те, що все викладене належить тільки їй.
«… все, про що ми читаємо в цій праці, можна знайти розкиданим у тисячах томів, що містять Писання великих Азіатських і ранніх Європейських релігій, прихованих у грифах і символах і, в силу цього символізму, досі залишених поза увагою. Я спробувала зібрати їх воєдино і зробити одне гармонійне і нерозривне ціле».
Автор підкреслює, що ця праця є часткове викладення того, що сама вона дізналася від мудріших дослідників, і лише деякі деталі доповнила результатами власних досліджень і спостережень.
Усі світові релігії: індуська, зороастрійська, халдейська, єгипетська, буддійська, ісламська, іудаїстська та християнська – приведені у “Таємній Доктрині” до загальної основи. Це – синтез. І, за словами Олени Петрівни, вимагає уваги, тому що він тісно примикає до Природи і дотримується законів Єдності та аналогії. Вона писала:
“Мету справжньої роботи можна було б сформулювати в такий спосіб: показати, що в природі немає “випадкового об’єднання атомів”, і вказати людині по праву її місце в системі Всесвіту; врятувати від збочення архаїчні істини, що лежать в основі всіх релігій світу, і відкрити, наскільки це можливо, ту єдину основу основ, з якої всі вони народилися; нарешті, продемонструвати, що наука сучасної цивілізації ніколи й близько не наближалася до вивчення окультної сторони природи”.
«Таємна Доктрина» написана по «Книзі Дзіан», яку ще називають Книгою Істинного Знання, якій, за твердженням О. П. Блаватської, не менше одного мільйона років. Вона зберігається у Гімалайській бібліотеці. Олена Петрівна єдина у світі була допущена до її скарбів.
Як вона туди пройшла, скільки там була, як вийшла, вона сама не знає. Після цього вона відверто говорила, що будь-який сходознавець повинен відкидати a priori кожен факт, якому він не може знайти підтвердження особисто. Та й як може західний вчений прийняти на віру те, про що він не має уявлення?
І справді, чи багато хто з нас хоч би чув про “Книгу Дзіан”?
Проте, у цих двох томах, міститься ТЕ, що ми знаходимо як і в усних, так і в письмових джерелах Стародавньої мудрості.
Тож, розглянемо для початку структуру цього твору. Перша частина езотеричних доктрин викладена в Станцях –або хроніках, які є рекордами, чи записами народу невідомої етнології. Станці написані, як стверджує Олена Петрівна, мовою, якої немає в жодному списку відомих філології мов та діалектів, і вони виходять з джерела окультизму, яке не визнається сучасною наукою.
І, нарешті, СТАНЦІ – передаються лише через посередництво. І як би на закінчення преамбули про написання “Таємної Доктрини”, хочеться навести наступне висловлювання автора, яке вона не втомлювалася повторювати сама, і яке передала нам словами французького філософа Мішеля де Монтеня. Він сказав:
“Милі государі, я зібрав тут букетик із різних кольорів, а від себе додав лише нитку, якою вони перев’язані”. А О.П. Блаватська продовжила: : “Порвіть, розріжте цю нитку на дрібні шматочки, якщо хочете, але ви нікуди не подінетеся від самого букета фактів – у кращому випадку ви зможете тільки закрити на них очі, і не більше”.
“Таємна Доктрина” нині подається у перекладі Олени Іванівни Реріх. Вона перекладала цю працю протягом 1931 – 1933 років, але у повному обсязі книга була випущена лише 22 лютого 1939 року у Ризі.
За життя Олени Петрівни, як було сказано напочатку, вийшло два томи: “Космогенезис” та “Антропогенезис”. Перший том – “Космогенезис” – складається із семи Станць, другий – “Антропогенезис” – з дванадцяти, взятих з “Книги Дзіан”. Станць, які розкривають процес зародження космосу та появи людини на Землі, набагато більше.
Але Олена Петрівна взяла лише ту їх частину, яка може бути зрозуміла людством 
на цьому етапі його розвитку і ні трохи більше. “Перш ніж нам буде дозволено дізнатися щось ще, – писала вона у “Розкритій Ізиді”, – … ключ необхідно повернути сім разів, перш ніж система відкриється у всій своїй повноті. Ми ж поки намагаємося повернути цей ключ лише на один оборот і тим самим дозволимо непосвяченому зазирнути в таємницю лише одним оком. Щасливим є той, кому відкриється ЦІЛЕ!”.
Йдемо далі. Станці розповідають про Космогонію тільки нашої планетарної (Сонячної) системи і про те, що ми спостерігаємо в ній після завершення Сонячної Пралайї. “Таємні Вчення, що відносяться до еволюції всього космічного універсуму, не можуть бути тут викладені, бо вони не будуть зрозумілі навіть блискучими умами нашої епохи, – читаємо в Пролозі до “Таємної Доктрини.
Крім того, мало кому з посвячених, навіть з числа найбільших, буде сьогодні дозволено обговорювати ці питання. Більше того, як кажуть самі Вчителі, навіть найвищим Дхіан-Коганам ніколи не вдавалося проникнути в таємниці, що лежать за межами тих кордонів, що відокремлюють мільярди сонячних систем від так званого Центрального Сонця”
Таким чином, у “Таємній Доктрині” йдеться лише про те, що відбувалося у Проявленому, фізичному, тобто, видимому нам Космосі після того, як закінчилася чергова ніч Брахми.
Брахма – це чоловічий і уявний Творець, який лише періодично існує у своєму прояві і потім знову занурюється у Пралайю, тобто зникає.
До речі, треба чітко відрізняти слово Брама від Брахми. Цю відмінність Олена Петрівна пояснює у книзі “Гімалайські брати”, у главі “Жертва слів”.
Далі автор стверджує: Будівельниками Видимого Світу є Дхіан-Когани, символом яких є ЧИСЛО СІМ. Ми називаємо його СВЯЩЕНИМ ЧИСЛОМ
ЖИТТЯ.
Ми, тобто під цим треба розуміти науку, не можемо бачити нічого, що лежить за межами його, адже Ідеальне, або Досконале число Невидимого чи Абстрактного Світу – ДЕСЯТЬ.
Тепер, щоб перейти до розгляду Станць з “Книги Дзіан”, які покладено в основу “Таємної Доктрини”, необхідно хоча б загалом ознайомитися з її трьома фундаментальними передумовами, а саме:
- Існує якесь Всюдисуще, Вічне, Безмежне і Незмінне Начало (Принцип), всі міркування про яке не мають сенсу, – оскільки воно виходить за межі людського розуміння – , і будь-які висловлювання і порівняння, до яких людина може вдаватися для опису його, лише призведуть до його применшення та спотворення. Воно, Начало (або Принцип), Недосяжне і Недоступне для думки – “немислиме і невимовне“.
- “Таємна Доктрина” встановлює Вічний характер буття
Всесвіту загалом як якогось безмежного плану (поля), який періодично служить ареною життєдіяльності для незліченних Всесвітів, які невпинно то виявляються, то зникають. То поява, то зникнення світів подібно до приливів і відливів, що регулярно чергуються.
- “Таємна Доктрина” вчить фундаментальної ідентичності всіх душ Єдиної світової Наддуші, яка сама виступає одним із аспектів “невідомого кореня”; а також необхідності мандрівки кожної душі – іскорки Наддуші – протягом всього циклу втілень (або “циклу необхідності”) у повній відповідності до законів циклів та карми.
Зараз вже можна кількома словами уявити загальну концепцію семи Станць “Космогенезису”, який передує “Антропогенезису”. Вони визначають і описують Сім великих етапів еволюційного процесу.
У Пуранах ці етапи називаються Сімома творіннями, а в Біблії – Днями творіння.
У Першій Станці описується такий стан Всеєдності, в якому вона перебуває під час Пралайї, перед тим, як по ній пробігає перше тремтіння чергового Прояву, що починається.
У Станці II розкривається фаза еволюції, яка дуже близька до тієї,
про яку розповідається в Станці Першій. Але, щоб показати різницю між ними, потрібно було б, за словами Олени Блаватської, написати окремий трактат. Тому, не слід забувати про те, каже вона, що всі Станці апелюють не стільки до розуму, що діє через нормальний фізичний мозок, скільки до внутрішніх здібностей людини.
У Станці III показано процес чергового пробудження Всесвіту до життя після завершення Пралайї.
В ній мова йде про те, як з Єдиного виходять монади, що раніше злилися з ним. Це найперша і найвища стадія у процесі формування світів, у свій термін, або час, “монада” може однаково поширюватися як у гігантську сонячну систему, так і на самий крихітний атом. Коментарі до Станці III займають у “Таємній Доктрині” двадцять сторінок. І у короткому викладенні розглянути їх просто неможливо.
У Станці IV описується диференціація “зародка” Всесвіту, перетворення його на семирічну Ієрархію свідомих Божественних Сил, які є діяльними проявами Єдиної найвищої енергії. Вони, тобто Божественні Сили, займаються формуванням структури, зовнішнім оформленням і, в кінцевому рахунку, створенням всього Проявленого Світу – і лише в цьому контексті термін “Творець” може мати розумний сенс. Вони вдихають у нього життя та спрямовують життєдіяльність. Це ті розумні Істоти, які коригують і контролюють хід еволюції, бо самі є втіленням тих проявів Єдиного Закону, які відомі нам під назвою “Закони Природи”.
Ця стадія еволюції в індуській міфології відома під назвою “Творення богів”.
Коментарі до Станці IV також займають двадцять сторінок.
У Станці V висвітлюється процес розвитку Світу поетапно: спочатку він є розсіяною космічною матерією та поступово перетворюється на вогненний вихор. Це перша фаза формування певної туманності.
Потім ця туманність згущується, а після того, як вона проходить ряд трансформацій з неї в одному випадку може утворитися Сонячний Всесвіт, в іншому – Планетарний ланцюг, а в третьому – окрема Планета, тобто те, що має проявитися за часом.
У Станці VI подаються наступні фази розвитку одного з “світів” і описується еволюція такого Світу до його четвертого Великого Періоду, відповідного епосі, у якій ми живемо нині.
А ми живемо у четвертому Глобусі, який ще називають Просторово-Тимчасовою Схемою; на цьому Глобусі ми зараз знаходимося у четвертому Колі, у п’ятій підрасі П’ятої Корінної раси.
У Станці СІМ продовжується розповідь про еволюцію та описується процес виникнення життя аж до появи людини на планеті Земля.
На цьому перший том чи перша книга “Таємної Доктрини” закінчується. Історія розвитку людини, починаючи з моменту її першої появи на нашій Землі в теперішньому Колі і до стану, в якому ми бачимо її тепер, становить тему другого тому “Таємної Доктрини” – “Антропогенезису”. Нагадаю, що цей том включає дванадцять Станць. Загалом у них розкривається лише сорок дев’ять віршів із кількох сотень. Навіть не кожен вірш перекладено буквально, пише Олена Блаватська. Причина – недостатнє знання найдавнішої сензарської та санскритської мов.
При вивченні “Антропогенезису” необхідно, за її рекомендацією, щоб наш розум взяв за основу свого мислення Чотири Основні Ідеї:
- Фундаментальна єдність всього сущого. Суть вчення полягає в тому, що все існуюче – це єдине ціле, а не просто зібрання пов’язаних між собою речей.
- У природі мертвої матерії немає. Кожен дрібний атом живий. Кожен атом субстанції, не важливо якого плану, сам – життя.
- Людина – це мікрокосм. А якщо так, то всі Небесні Ієрархії присутні в ній самій.
- Дотримання Великої Аксіоми Герметизму, яка, насправді, підсумовує і синтезує всі інші: “Як внутрішньо, так і зовнішньо; яке велике, таке і мале; як нагорі, так і внизу: і це є лише Одне Життя і Один Закон; Те ж, що виконує його, є Єдине …”
У “Таємній Доктрині”, за словами О.П. Блаватської, не слід шукати дослівний переклад тих чи інших термінів, назв, оскільки це мало що дасть читачеві. У цій праці розкриті лише думка і дух сказаного.
І, насамкінець, хочеться навести слова відомого теософа Джона Альгео про значення Великої Книги Блаватської. Він говорить:
“Чому “Таємна Доктрина”, як і раніше, продовжує впливати на сучасну думку? Чи не тому, що ця книга дійсно належить XX століттю, випередивши свій час на 100 років? Якби авторка “Таємної Доктрини” не змогла передбачити в ній багато наукових відкриттів, книга швидко застаріла б, не встигаючи слідом за стрімким розвитком науки. “Таємна Доктрина” – Книга Відкриттів та Мета її не зробити нас щасливими, розважаючи нас, або обізнаними, наставляючи нас, або чутливими, надихаючи нас.
Мета «Таємної Доктрини» – допомогти нам відкрити Істину!».
