Доктор Пабло Сендер — науковець, педагог і дослідник духовних традицій  людства, особливо традицій О. П. Блаватської. Він проживає та працює в Інституті теософії Кротона в Охай, Каліфорнія, США.

У цій статті ми дослідимо різні рівні свідомості в межах того, що ми називаємо «розумом», на основі моделі, представленої О. П. Блаватською у її працях. Наша увага буде зосереджена на трьох «середніх» принципах, а саме:

1. Кама: Принцип бажання, який часто називають тваринною душею, оскільки він спочатку розвивається в тваринному царстві.
2. Манас: Це принцип самого розуму. Зазвичай його називають людською душею, він представляє здатність, яка особливо розвивається в людському царстві.
3. Буддхі: Цей принцип, який часто перекладається як духовна душа, служить джерелом духовної мудрості та любові. На нашому нинішньому етапі еволюції він залишається значною мірою латентним у більшості людей.

Згідно з теософськими вченнями, манас діє на двох різних рівнях: нижчому та вищому. Як стверджувала Блаватська:

Розум подвійний у своїй потенційності: він фізичний та метафізичний. Вища частина розуму пов’язана з духовною душею, або Буддхі, тоді як нижча частина пов’язана з тваринною душею, принципом Кама.1

Нижчий манас відповідає тому, що ми зазвичай розуміємо як розум — царина, в якій відбувається повсякденне мислення. Однак, поза цим знайомим аспектом існує вищий вимір, який ми могли б охарактеризувати як «духовний розум» — свідомість, яка функціонує незалежно від фізичного мозку та сенсорного апарату. Давайте розглянемо цю відмінність більш детально.

Вищий розум

У своїх розмовах зі студентами щодо «Таємної Доктрини» Блаватська описала вищий розум наступним чином:

За своєю притаманною природою або сутністю він всезнаючий, оскільки є частиною Божественного Розуму.2

Це твердження потребує уточнення. Коли Блаватська говорить про вищий розум як про «всезнаючий», вона не стверджує, що він знає все в абсолютному сенсі. Швидше, вона має на увазі, що на своєму плані існування — поза фізичними обмеженнями — вищий розум сприймає безпомилково. Що б він не сприймав, він сприймає правильно та повністю.

Фундаментальною характеристикою манасу є те, що він служить джерелом нашого відчуття «я» або его.3 На рівні вищого розуму це проявляється як усвідомлення себе як духовної індивідуальності (людської душі). Оскільки вищий манас має це духовне відчуття ідентичності, теософія називає його «вищим его».

Щодо стану свідомості цього вищого его, Блаватська пояснює:

Справжнє Его не мислить так, як його швидкоплинна та тимчасова особистість. … У думках справжньої людини,4 або безсмертної «Індивідуальності», картини та видіння минулого та майбутнього є такими ж, як теперішнє; і його думки не схожі на наші, не є суб’єктивними картинами в нашій головній голові, а є живими діями та вчинками, теперішніми реаліями.5

Хоча ми знайомі з мисленням, яке відбувається на рівні нижчого манасу — вираженим через мозок — мислення на рівні вищого его діє зовсім інакше. По-перше, воно виходить за межі наших звичайних поділів часу на минуле, теперішнє та майбутнє. Для вищого розуму майбутнє (оскільки воно було визначено кармічними діями) таке ж очевидне, як і теперішнє. Так само минуле залишається постійно доступним.

Більше того, думка на цьому рівні є дією. На вищому ментальному плані думати — це діяти — створювати наслідки, породжувати форми та трансформувати навколишнє середовище.

Нижчий розум

Досі ми розглядали якості вищого розуму, що діє на своєму рідному плані. Однак глибока трансформація відбувається, коли ця всезнаюча свідомість намагається функціонувати на нижчих планах існування. Як пояснює Блаватська:

Але як тільки він втілився на землі, він набирає всю матеріальність і всі скінченні атрибути, так би мовити, і якості особистостей, у яких він втілюється.6

Цей уривок висвітлює важливу концепцію: коли вищий розум виражає себе через нижчі принципи і, зрештою, через фізичний мозок, він стає «завуальованим» атрибутами цих щільніших площин. Його перцептивні здібності обмежуються фізичними почуттями, і він втрачає свою властиву всезнайність — він більше не може сприймати реальність такою, якою вона є насправді. Це обмеження породжує те, що теософія називає нижчим розумом.

На цьому рівні досвід мислення суттєво відрізняється від того, що було можливо на вищих площинах. Як стверджує Блаватська, нижчий розум стає місцем:

… людської якості мислення, або тваринного мислення, раціоналізованого завдяки перевазі людського мозку. [Це] кама-спрямування, або нижчий манас.7

Вона далі пояснює, що «принцип мислення … лише трохи вищий за інстинктивний елемент у тварини».8

Ці твердження підкреслюють, як нижчий розум прагне слідувати камі. Коли керується природою бажань, здатність мислення діє під впливом того, що ми можемо назвати «інстинктивними» мотивами — самозбереження, пошук задоволення, уникнення болю та подібні потяги.

Однак, у міру розвитку людини через послідовні втілення, нижчий манас поступово вчиться відокремлюватися від ками. Цей еволюційний процес створює можливість для незалежної діяльності нижчого розуму — мислення, яке може функціонувати, принаймні тимчасово, вільно від впливу бажань. Оскільки цей вид мислення базується на інформації, що надходить від фізичних відчуттів, цей аспект манасу часто називають «конкретним розумом».

Міст

Теософська література постулює, що між вищим і нижчим розумами існує прірва. Однак цей розрив не є нездоланним. Існує посередницький елемент, здатний подолати цей розрив, який Блаватська назвала антахкараною. Вона стверджувала:

Антахкарана — це, отже, та частина нижчого манасу, яка є єдиною з вищим, сутністю, тим, що зберігає свою чистоту; на ній відображені всі добрі та благородні прагнення, а в ній — висхідні енергії нижчого манасу.9

У той час як частина конкретного розуму (нижчий манас) тяжіє до бажань, таким чином діючи як кама-манас, інший аспект підтримує чистоту вищого манасу. Іншими словами, нижчий розум має внутрішню здатність гармонійно резонувати з вищим через те, що Блаватська називала манас-антахкараною. Коли цей аспект активний? Вона сказала:

Антахкарана [активна] лише в ті моменти, коли вона прагне до своєї вищої половини, і таким чином стає засобом зв’язку між ними двома. Саме тому її називають «Шляхом».10

Таким чином, щоразу, коли конкретний розум прагне до духовного піднесення, будується міст між вищим і нижчим. Оскільки антахкарана є частиною нижчого розуму, вона може передавати сприйняття з вищого світу в нашу повсякденну свідомість. Кожне духовне натхнення, яке ми отримуємо, і кожне прагнення до вищих принципів, яке ми відчуваємо, функціонує через цю антахкарану.

Однак, якщо ми нехтуємо цією розумовою здатністю, Блаватська попереджає, що вона може атрофуватися, роблячи нас нездатними до духовного мислення або сприйнятливості до духовних впливів. І навпаки, чим більше ми активуємо цей аспект розуму, тим легше він спрямовує натхнення згори та породжує подальші духовні прагнення. Як вона зазначає: Нижча свідомість несвідомо відображає прагнення до себе, а потім сама прагне і підноситься, якщо все відповідає дійсності. Таке прагнення було б схильністю до теософії; цей інстинкт, якщо його розвинути, стає свідомим прагненням.11

Спочатку антахкарана, приносячи вплив вищої природи, спонукає нас до духовного розвитку, навіть якщо дещо несвідомо. Але коли ми все більше усвідомлюємо цей внутрішній духовний імпульс, наше прагнення стає свідомим наміром. Наша відданість духовним принципам, теософській мудрості, етичній поведінці — все це зміцнює місток комунікації, і вища форма мислення стає доступною у повсякденному житті:

Є люди, які взагалі ніколи не мислять вищими здібностями свого розуму; ті, хто це робить, є меншістю і, таким чином, певним чином перевершують, якщо не перевищують, середній рівень людства. Вони думатимуть навіть про звичайні питання на цьому вищому плані.12

Коли люди вчаться зв’язуватися з вищим розумом, останній починає виражати певний свій вплив через «мозок-розум» — свідомість, яка діє через фізичний мозок. Такі люди можуть підходити навіть до буденних питань з цієї піднесеної точки зору, проявляючи схильність до співпраці, а не до конкуренції, та співчуття, а не до агресії, та подібні якості.

Перехід від нижчого або конкретного мислення до вищої або духовної свідомості відбувається через культивування цього «прагнучого розуму» (манас-антахкарана) — через медитацію, прагнення до чеснот, служіння іншим та подібні практики. Будь-які зусилля, спрямовані на духовне зростання та єдність, зміцнюють прагнучий розум.

Божественний розум

Щоб завершити наше дослідження, давайте коротко розглянемо буддхі-манас або божественний розум. Як ми бачили, вищий манас природно тяжіє до буддхі. Коли ці два принципи об’єднуються, духовний прагнучий переживає просвітлення. Блаватська характеризує це так: Духовне знання або езотерична мудрість [це] знання, яке неможливо досягти звичайними інтелектуальними процесами, і яке можна отримати лише шляхом містичного просвітлення або пробудження буддхічних елементів у людині.13

Буддхі-манас — це одкровення божественного плюс людський інтелект та самосвідомість.14

Пробудження цих «буддхічних елементів» дарує людині те, що ми можемо назвати духовною або містичною мудрістю. Це не просто концептуальне розуміння духовних питань, а пряме сприйняття духовних реальностей.

Цей союз між буддхі та манасом відбувається поступово. Перш ніж він стане повним і постійним, існує проміжний стан, за якого люди можуть лише на мить «торкнутися» буддхі, перш ніж повернутися до свого манасічного центру свідомості. Блаватська позначила цей тимчасовий стан, коли манас з’єднується з буддхі, як манас-тайджаса:

Тайджаса означає сяючий внаслідок його союзу з буддхі; тобто манас, людська душа, освітлена сяйвом божественної душі. Тому манас-тайджаса можна описати як сяючий розум; людський розум, освітлений світлом духу.15

Вона далі пояснює його природу:

Пам’ятайте, що якщо про буддхі-манас можна сказати, що він безумовно безсмертний, то цього не можна сказати про нижчий манас, тим більше про тайджаса, який є лише атрибутом… тому що це той самий манас, тільки зі світлом буддхі, відбитим на ньому.16

Таким чином, манас-тайджаса представляє розум, тимчасово освітлений буддхі.

Модель розуму

Коротко описавши різні стани, в яких може діяти манас, ми тепер можемо оцінити комплексну модель розуму Блаватської. Це розуміння може служити картою свідомості та дороговказом у процесі підвищення свідомості:

1. Божественний розум (буддхі-манас): Просвітлена свідомість. Перш ніж цей стан стане постійним, можна пережити манас-тайджаса, або просвітлений розум.
2. Духовний розум (вищий манас): Свідомість, яка сприймає духовні принципи — єдність, гармонію, любов — як реальності (а не просто як концепції чи абстракції).
3. Прагнучий розум (манас-антахкарана): Стан, коли нижчий розум прагне до свого вищого аналога або намагається діяти в гармонії з духовними принципами.
4. Конкретний розум (нижчий манас): Свідомість, що базується на чуттєвому сприйнятті, пам’яті та концептуальному знанні. Це працює, коли йдеться про ситуації, які не зачіпають особисті емоції чи бажання.
5. Розум бажань (кама-манас): Стан, коли нижчий манас інстинктивно функціонує під впливом особистих емоцій та бажань.

У своїй подорожі до найвищого людська душа починає з розуму бажань — здатності мислити, яка служить лише засобом для задоволення бажань. У міру розвитку еволюції інтелектуальні інтереси поступово відволікають розум від бажань, дозволяючи об’єктивно займатися певними питаннями. Зрештою, нижчий розум починає надихатися дивитися за межі себе в бік духовних вимірів, починаючи шлях духовного пошуку. Зрештою, це призводить до усвідомлення на рівні вищого розуму, дозволяючи прагнучому сприймати як реальність ті духовні вчення, до яких прагнув нижчий розум. Згодом вищий розум поступово осяюється буддхі, і це осяяння посилюється, доки два принципи не досягнуть повного єднання. На цьому етапі просвітлена людина діє в божественному розумі, стаючи придатною посудиною для атмана, вищого «я».

Примітки

1. Зібрання творів Блаватської (BCW) том 10, с. 222.
2. Діалоги Таємної Доктрини (SDD), с. 562–63.
3. Слово «его» просто означає «я». Існує як нижче, особистісне «я» (об’єкт вивчення психології), так і вище, більш духовне «Я», яке є трансперсональним. Останнє — це «вище его», про яке тут йдеться.
4. Блаватська використовує термін «людина», що походить від санскритського кореня, який також дає нам «ману», що означає «мислитель». Таким чином, «справжня людина» стосується вищого его, а не втіленої та гендерно обумовленої особистості.
5. BCW 10, 248.
6. SDD, 563.
7. Ключ до теософії (KT), с. 184.
8. KT, 119.
9. BCW 12, 710.
10. BCW 12, 633.
11. BCW 13, 365.
12. BCW 10, 222.
13. BCW 13, 6.
14. KT, 159 fn.
15. KT, 159 fn.
16. KT, 159

Blavatsky’s Model of the Human Mind

PABLO SENDER

Dr Pablo Sender is a scientist, educator, and student of the spiritual traditions of humanity, especially those of H. P. Blavatsky. He resides and works at the Krotona Institute of Theosophy in Ojai, CA, USA.

IN this article, we will explore the various levels of consciousness within what we call the “mind”, based on the model presented by H. P. Blavatsky in her writings. Our focus will be on the three “middle” principles, namely:

1. Kâma: The principle of desire, often referred to as the animal soul, since it first develops within the animal kingdom.
2. Manas: This is the principle of mind itself. Commonly called the human soul, it represents the faculty that develops distinctively within the human kingdom.
3. Buddhi: Frequently translated as spiritual soul, this principle serves as the wellspring of spiritual wisdom and love. At our current evolutionary stage, it re mains largely latent in most human beings.

According to theosophical teachings, manas operates on two distinct levels: lower and higher. As Blavatsky stated:

The mind is dual in its potentiality: it is physical and metaphysical. The higher part of the mind is connected with the spiritual soul, or Buddhi, while the lower part is connected with the animal soul, the Kâma principle.1

The lower manas corresponds to what we conventionally understand as the mind —the realm in which everyday thinking occurs. However, beyond this familiar aspect exists a higher dimension that we might characterize as the “spiritual mind” —a consciousness that functions inde pendently of the physical brain and sen sory apparatus. Let us examine this dis tinction more thoroughly.

The Higher Mind

In her conversations with students on The Secret Doctrine, Blavatsky described the higher mind as follows:

In its inherent nature or essence, it is om niscient, for it is part of the Divine Mind.2

This statement requires clarification. When Blavatsky speaks of the higher mind as “omniscient”, she does not sug gest that it knows everything in an abso lute sense. Rather, she means that on its plane of existence — beyond physical constraints — the higher mind perceives without error. Whatever it apprehends, it apprehends correctly and completely.

A fundamental characteristic of manas is that it serves as the source of our sense of “I-ness” or ego.3 At the level of the higher mind, this manifests as aware ness of oneself as a spiritual individuality (a human soul). Because higher manas possesses this spiritual sense of identity, Theosophy refers to it as the “higher ego”.

Regarding this higher ego’s state of consciousness, Blavatsky explains:

The real Ego does not think as his eva nescent and temporary personality does. … In the thoughts of the real man,4 or the immortal “Individuality”, the pictures and visions of the Past and Future are as the Present; nor are his thoughts like ours, subjective pictures in our cerebration, but living acts and deeds, present actualities.5

While we are familiar with thinking as it occurs at the level of lower manas — expressed through the brain — think ing at the level of the higher ego operates in an entirely different manner. First, it transcends our conventional divisions of time into past, present, and future. To the higher mind, the future (insofar as it has been determined by karmic actions) is as evident as the present. Likewise, the past remains perpetually accessible.

Moreover, thought at this level constitutes action. On the higher mental plane, to think is to act — to create effects, gen erate forms, and transform the surround ing environment.

The Lower Mind

We have thus far examined the qual ities of the higher mind operating on its native plane. However, a profound trans formation occurs when this omniscient consciousness attempts to function on lower planes of existence. As Blavatsky explains:

But once that it has been brought to incarnate on earth, it takes up all the materiality and all the finite attributes, so to say, and the qualities of the personalities it incarnates in.6

This passage illuminates an important concept: when the higher mind expresses itself through the lower principles and ultimately through the physical brain, it becomes “veiled” by the attributes of these denser planes. Its perceptual abil ities become constrained by the physical senses, and it loses its inherent omni science — it can no longer perceive real ity as it truly is. This limitation gives rise to what Theosophy terms the lower mind.

At this level, the experience of think ing differs substantially from what was possible on the higher planes. As Blavatsky states, the lower mind becomes the seat of:

… the human quality of thinking, or animal cogitation, rationalized owing to the superiority of the human brain. [This is] the kâma-tending, or lower manas.7

She further clarifies that “the thinking principle … is only a little higher than the instinctual element in the animal”.8

These statements highlight how the lower mind tends to follow kâma. When driven by the desire-nature, the thinking faculty operates under what we might call “instinctual” motivations — self preservation, pleasure-seeking, pain avoidance, and similar drives.

However, as an individual evolves through successive incarnations, the lower manas gradually learns to disentangle itself from kâma. This evolutionary process creates the possibility for inde pendent activity of the lower mind — a thinking that can operate, at least tem porarily, free from the influence of desires. Since this kind of thought is based on information brought by the physical senses, this aspect of manas is frequently called the “concrete mind”.

The Bridge

Theosophical literature postulates that there is a chasm between the higher and lower minds. However, this divide is not insurmountable. There exists a mediating element capable of bridging this gap, which Blavatsky termed antahkarana. She stated:

The antahkarana is therefore that portion of the lower manas which is one with the higher, the essence, that which retains its purity; on it are impressed all good and noble aspirations, and in it are the up ward energies of the lower manas.9

While part of the concrete mind (lower manas) gravitates toward desires, thus operating as kâma-manas, another aspect maintains the purity of the higher manas. In other words, the lower mind possesses the intrinsic capacity to resonate har moniously with the higher through what Blavatsky called manas-antahkarana. When is this aspect active? She said:

Antahkarana [is active] only during those moments when it aspires towards its high er half, and thus becomes the medium of communication between the two. It is for this reason that it is called “Path”.10

Thus, whenever the concrete mind as pires toward spiritual elevation, a bridge between higher and lower is built. Since antahkarana constitutes part of the lower mind, it can transmit perceptions from the higher realm into our everyday con sciousness. Every spiritual inspiration we receive, and every aspiration toward higher principles we experience, func tions through this antahkarana.

If we neglect this mental faculty, how ever, Blavatsky warns that it may atro phy, rendering us incapable of spiritual thought or receptivity to spiritual influ ences. Conversely, the more we activate this aspect of the mind, the more readily it channels inspiration from above and generates further spiritual aspiration. As she notes:

The lower consciousness mirrors aspi rations unconsciously to itself and then itself aspires and is elevated if things are in accord. Such an aspiration would be a tendency towards Theosophy; this ins tinct, if developed, becomes a conscious aspiration.11

Initially, antahkarana, bringing the influence of the higher nature, propels us toward spiritual development, even if somewhat unconsciously. But as we be come increasingly aware of this inner spiritual impulse, our aspiration becomes a conscious intention. Our devotion to spiritual principles, to theosophical wis dom, to ethical conduct — all strengthen the bridge of communication, and a higher form of thinking becomes accessible in everyday life:

There are persons who never think with the higher faculties of their mind at all; those who do so are the minority and are thus, in a way, beyond, if not above, the average of humankind. These will think even upon ordinary matters on that higher plane.12

As individuals learn to connect with the higher mind, the latter begins to express some of its influence through the “brain-mind” — the consciousness that operates through the physical brain. Such individuals can approach even mundane matters from this elevated perspective, exhibiting tendencies toward cooperation rather than competition, and compassion rather than aggression, and similar qualities.

The transition from lower or concrete thinking to higher or spiritual conscious ness occurs through cultivating this “aspiring mind” (manas-antahkarana) — through meditation, pursuit of virtues, service to others, and similar practices. Any endeavor oriented toward spiritual growth and unity strengthens the aspiring mind.

The Divine Mind

To complete our exploration, let us briefly examine buddhi-manas or the divine mind. As we have seen, higher manas naturally gravitates toward buddhi. When these two principles unite, the spiritual aspirant experiences enlighten ment. Blavatsky characterizes it thus: Spiritual knowledge or esoteric wisdom [is] a knowledge not attainable by ordin ary intellectual processes, and only to be gained by mystical enlightenment or the awakening of the Buddhic elements in man.13

Buddhi-manas is the revelation of the divine plus human intellect and self consciousness.14

The awakening of these “buddhic elements” bestows upon the individual what we may call spiritual or mystical wisdom. This is not merely a conceptual under standing of spiritual matters, but a direct perception of spiritual realities.

This union between buddhi and manas occurs gradually. Before it is complete and permanent, there exists an inter mediate condition in which individuals may only momentarily “touch” buddhi, before returning to their manasic center of consciousness. Blavatsky designated this temporary state where manas con nects with buddhi as manas-taijasa:

Taijasa means the radiant in consequence of its union with buddhi; i.e., manas, the human soul, illuminated by the radiance of the divine soul. Therefore, manas-taijasa may be described as a radiant mind; the human reason lit by the light of the spirit.15

She clarifies its nature further:

Remember that if it can be said of buddhi manas that it is unconditionally immortal, the same cannot be said of the lower manas, still less of taijasa, which is merely an attribute … because it is the same manas only with the light of buddhi reflected on it.16

Thus, manas-taijasa represents a mind that is temporarily illuminated by buddhi.

The Model of the Mind

Having briefly described the different states in which manas can operate; we can now appreciate Blavatsky’s comprehen sive model of mind. This understanding can serve as a map of conscious ness and a guide in the process of rais ing consciousness:

1. Divine mind (buddhi-manas): The enlightened consciousness. Before this state becomes permanent, one can experience manas-taijasa, or the illumined mind.
2. Spiritual mind (higher manas): The consciousness that perceives spiritual prin ciples — unity, harmony, love — as re alities (not just as mere concepts or abstractions).
3. Aspiring mind (manas-antahkarana): The condition where the lower mind strives toward its higher counterpart or endeavors to act in harmony with spiritual principles.
4. Concrete mind (lower manas): The consciousness that is based on sensory perception, memory, and con ceptual knowledge. This operates when addressing situations that do not engage personal emotions or desires.
5. Desire-mind (kâma-manas): The state where lower manas functions instinctively under the influence of personal emotions and desires.

In its journey toward the highest, the human soul begins with the desire-mind — the ability to think serving merely as a vehicle for satisfying desires. As evolution progresses, intellectual interests gradually draw the mind away from desire, enabling one to engage in certain matters objectively. Eventually, the lower mind begins to be inspired to look beyond it self toward spiritual dimensions, initiating a path of spiritual search. This ultimately leads to awareness at the level of the higher mind, allowing the aspirant to perceive as realities those spiritual teachings that the lower mind had aspired to. Subse quently, the higher mind gradually becomes illumined by buddhi, and this illumination intensifies until the two principles achieve complete union. At this stage, the enlightened human operates in the divine mind, becoming a fit vessel for âtman, the higher self.

Endnotes

1. Blavatsky Collected Writings (BCW) vol. 10, p. 222.
2. The Secret Doctrine Dialogues (SDD), pp. 562–63.
3. The word “ego” simply means I-ness. There exists both a lower, personal I-ness (the object of study of psychology) and a higher, more spiritual I-ness that is transpersonal. The latter is the “higher ego” referenced here.
4. Blavatsky uses the term “man”, derived from the Sanskrit root that also gives us “manu”, meaning “the thinker”. Thus, “the real man” refers to the higher ego, not the embodied and gendered personality.
5. BCW 10, 248.
6. SDD, 563.
7. The Key to Theosophy (KT), p. 184.
8. KT, 119.
9. BCW 12, 710.
10. BCW 12, 633.
11. BCW 13, 365.
12. BCW 10, 222.
13. BCW 13, 6.
14. KT, 159 fn.
15. KT, 159 fn.
16. KT, 159