Теософія на Кіровоградщині

Валентина Бєлан, Кропивницький

 Теософські принципи у людських стосунках, зокрема в сімейних та бізнес-стосунках

 «Життя людини – це прагнення до щастя і те що вона намагається досягти, надається їй» (О.П.Блаватська, «Наука життя»)

Цінність теософії, як філософії поведінки людини, полягає у тому, що її принципи працюють для людини у будь-який час і для будь-якого виду діяльності.

Теософія містить універсальні істини, що стосуються різноманітних проблем та явищ нашого життя:

1. Людина – безсмертна душа, яка через віки зростає до ідеалу досконалості.
2. Ріст душі здійснюється шляхом навчання співпраці з Божественним Планом, що є еволюція.
3. Людина вчиться співпрацювати з Божественним Планом, у першу чергу, навчаючись допомагати своїм побратимам – людям.

Людина, яка познайомилася із теософськими принципами, вже ніколи не відмовиться від погляду на життя під променем теософських істин.

Саме теософія дає відповіді на питання: в чому полягає головна мета життя?, Як прожити життя щасливо, радісно, в любові до всього навколишнього світу?

Людина заслуговує на існування у суспільстві лише через користь, яку вона йому приносить. У тій мірі, в якій вона принесла користь суспільству, так і воно турбується про неї та визнає її. Найвищі наукові та фахові досягнення необхідно перетворювати в альтруїстичне служіння суспільству і зайняти своє місце в ньому. Віднайти своє покликання в служінні суспільству, створити щасливу сім’ю – то є виконання Божественного Плану, наданого Богом людині.

Душа, яка прийшла у земний світ, має почесне завдання щодо еволюційного розвитку, набуття позитивного досвіду у суспільстві через служіння суспільству.

Законами природи передбачено, що найбільш гармонійний, всебічний розвиток людина отримує у взаємодії із членами своєї родини. Саме родина: від початку – батьківська, а потім – створена власноруч, має бути тим джерелом невичерпної наснаги для людини у виконанні своєї Місії, свого Божественного Плану на земне життя.

Людина не може повністю розкрити свої таланти, своє призначення, бути успішною, щасливою, якщо її не оточує коло рідних людей.

Це, насамперед, дружина (чоловік), батько, мати, діти, і обов’язковою умовою успішності в служінні суспільству, – чи то у бізнесі, чи науці, у будь якій галузі виробництва, – є гармонійні, доброзичливі, дружні стосунки між усіма членами родини.

Природою передбачено, що найкраще розкрити свої здібності, можливості, таланти людина може у щасливому шлюбі.

Шлюб має бути щасливим, якщо людина розвинула у собі здібності добре жити у суспільстві із набутими у процесі навчання професійними навичками. Без виконання цієї умови буде відсутня здорова економічна основа, яка є необхідною умовою для створення сім’ї.

Щоб шлюб був щасливим, крім необхідної умови, повинна мати місце і достатня умова – добре пізнати один одного у своїх божественних природах, віднайти свою спільну роботу, яка є частиною великої божественної роботи.

Стародавні філософи Піфагор, Епікур, Сократ, Конфуцій – засновники філософських шкіл, в яких навчалися не лише чоловіки а й жінки, приділяли увагу правильному формуванню сімейних стосунків, як основи, яка може сприяти виконанню Божественного Плану, а може й гальмувати його виконання.

До шлюбу рекомендувалося вступати у 26-28років, і обирати супутника життя, з яким можливо співпрацювати та будувати життя разом.

Усі філософські школи, як стародавні, так і сучасні (Е.Кришнамачарья,  Ч.Джинараджадаса, Р.Штайнер В.Поляков, А.Кришна) у вченнях про сімейні стосунки акцентували увагу на тому, що у чоловіка та жінки у сім’ї рівні права, але різні призначення та обов’язки.

Чоловік – сонячний, творчий принцип – його завдання віднайти своє покликання у житті, створити дієву програму його успішного втілення у сучасному соціумі та творчо працювати. Саме так він створить економічну базу для розвитку кожного члена родини та гармонійних стосунків. Повага і турбота про кожного члена сім’ї, альтруїзм у стосунках буде сприяти його духовному розвитку і виконанню Божественного Плану у повній мірі.

Жінка – місячний, святий материнський принцип – її завдання створення сімейних стосунків, народження і виховання дітей. Саме завдяки мудрій домашній політиці, жінка повинна створювати в родині атмосферу взаєморозуміння, доброзичливості, любові між усіма її членами.

Жінка реалізує себе в соціумі через підтримку життєвої програми чоловіка, співпрацю з ним, збагачує його і дітей духовністю, підкорює особисті плани інтересам родини.

Ми наблизилися до важливого життєвого питання, а саме: реалізація людини в соціумі, створення економічної основи сім’ї. Як творчо, з гідністю, щасливо реалізувати себе у житті, виконати свій Божественний План?

Знання соціально-економічного трикутника – важлива частина мудрості, яка дає відповідь на поставлене запитання; і відповідні уроки давали своїм учням Сократ, Піфагор, Платон, Патанджали, Джинараджадаса, Ананта Кришна.

Три точки цього трикутника вказують: вашу роботу у суспільстві, вашу винагороду і ваш комфорт. Мета життя при такій побудові трикутника – комфорт. Такий спосіб життя є руйнівним для людини, для суспільства, для держави.

Кожен намагається вкласти в роботу мінімум зусиль – і отримати при цьому максимальну вигоду. Тон задає вбивча конкуренція. Поступово суспільство занадто індустріалізується, пропозиції починають значно перевищувати попит, і закони ринку породжують цепну реакцію від поодиноких вбивств конкурентів до громадянських, національних, міжнародних та світових війн.

А-робота, В-винагорода, С-комфорт

Інший спосіб побудови цього трикутника полягає в тому, щоб почати зі своєї роботи і в ній віднайти свою головну мету.

Знову трикутник: ви виконуєте роботу, щоб отримати винагороду; ви отримуєте винагороду, щоб забезпечити свої потреби та певний комфорт; ви забезпечуєте свої потреби так, щоб головною метою було прагнення виконувати свою роботу якнайкраще для суспільства: А-робота, В-винагорода, С-комфорт, А-робота для суспільства (Рис.1).

Знання цього трикутника дозволяє людині знайти своє місце у суспільстві та жити духовним життям, не зважаючи на існуючі навколо вас соціальні та економічні умови.

Не можна зупинятися на комфорті як на самоцілі. Метою має бути внесок людини у суспільство.

Пурани, Махабхарата надають нам вчення про соціально-економічні трикутники та логічний спосіб життя. Саме Раджа-йога і йога Патанджалі чітко окреслили трикутник дхарми, який включає роботу, винагороду та отримані блага, що дозволяють продовжити роботу на альтруїстичному рівні.

Дхарма (А) – Арджна (В) – Кама (С) (Рис.1)

Серед багатьох людей впевнено існує думка, що діяльність у бізнесі несумісна із духовним життям, зокрема з релігійним. Тому діяльність людини часто поділяють на світську та духовну (або релігійну).

Теософія знищує цю подвійну мораль та стверджує, що діловий світ – це також частка Божого Миру. Це Єдине Життя, проявлене через усі види діяльності людей, які розвинуті цивілізацією, і необхідні у Божественному Плані.

У спільній діяльності людей необхідні різні види робіт, що допомагають виконувати людині її божественне призначення – це і керівник, і законодавець, і вчитель, і священик, і бізнесмен. Всі люди виконують свої ролі у Божественній драмі Життя.

Людина, у якої бізнес є головною справою, прийшла у життя із таким же духовним призначенням, що й священик, філософ, діяч мистецтв… Душа приходить у світ не за багатством чи легким життям, а за здібностями, які вона може набути саме у діловому світі, а не в релігії чи мистецтві.

Справжні чесноти, набуті у бізнесі, є в основі своїй духовні. Практичне втілення принципів теософії у бізнесі полягає в тому, що бізнесмен повинен ототожнювати себе із вищими мотивами і цілями у своїй діяльності, а не з нижчими.

Є різні стадії розвитку вищих можливостей та мотивів у бізнесменів: на ранній стадії – це проста жадібність; на другій стадії – він стає ментальним рабом бізнесу, який дає відчуття влади і впливу на оточуюче життя. На третій стадії розвитку бізнесмен відчуває себе майстром своєї справи, усвідомлює свої блискучі управлінські здібності й зосереджується на них більше, ніж на прибутку, який вони дають. Потім наступає остання стадія, коли, вдосконалюючи свою майстерність, він бачить достойні напрямки діяльності для себе як для хранителя божественної енергії.

Бізнесмен-теософ завжди повинен бути націлений на ідеалізм у своїй професії. Першою характеристикою цього ідеалізму повинна бути уява про свою справу як про благородний внесок у добробут людства.

Бізнесмен-теософ завжди пам’ятає, що розвиток суспільства є частиною Божественного Плану, і фахівці в усіх галузях виробництва використовуються для виконання божественної роботи. У подальшому, коли бізнес-структурами буде правити не жадібність, а духовність, ми зможемо повністю викорінити бідність.

Всі люди є провідниками Божественної Сили, і коли вона проходить через них, необхідно її перетворювати в активну діяльність на благо суспільства. Якщо бізнесмен визнає цей принцип, то він розуміє свій священний обов’язок: бути будівельником Божественного Храму людського життя.

Таким прикладом сьогодні може бути світовий рух меценатів-мільярдерів «Клятва дарування», який започаткував у червні 2010 року американський мільярдер Білл Гейтс. Зараз до його складу входять 105 мільярдерів з 9-ти країн світу, у тому числі й від України, відомий мільярдер Віктор Пінчук.

Учасники руху жертвують понад половину своїх статків на благодійність, яку здійснюють на всіх континентах. Меценати самі обирають країни і програми, які вони бажають підтримати. Слід зазначити, що всі вони стали успішними, наповненими благородними цілями завдяки повному взаєморозумінню та підтримці у родинному колі.

Родина, з погляду теософії, це місце зустрічі душ, які повинні допомогти одне одному вдосконалитися. У Божественному Плані не існує випадковостей. У кожного в родині своя роль, і його зростання як душі, здійснюється шляхом виконання своєї ролі з усією майстерністю, яку йому дозволяють здібності. Вони зустрілися не вперше, раніше зустрічі відбулися у попередньому житті, і разом створили спільну карму. Вони також створили карму з іншими душами, які прийшли до них (діти, інші родичі, знайомі). Ця карма, їх борг по відношенню один до одного, об’єднує душі, зобов’язує виконувати свої ролі відповідно до Божественної драми.

Родина схожа на театр, де відбувається репетиція драми, щоб усі виконавці могли навчитися грати свої ролі красиво, благородно і достойно, і щоб від цього були у захваті і люди, і Бог.

Одне з найважливіших завдань, які постають перед родиною – це народження і виховання дітей. Дитина має подвійну природу: перше – душу,а потім тіло. Саме тіло дитини забезпечують батьки, а душа його живе своїм незалежним життям, бере на себе турботи про надане їй у користування тіло, тому що сподівається через це тіло розвиватися відповідно до Божественного Плану.

Лише віком тіла батьки старші від дітей, а душа дитини може бути мудріша, і більш розвинена, ніж батьківські. Тому дитина не належить батькам. Вони лише опікуни – опікуються розвитком його тіла в дитинстві, створюють умови та допомагають в еволюції братській душі.

Дитина народжується у певній родині тому, що саме це оточення дозволяє отримати досвід, який необхідний для розвитку відповідно до Божественного Плану. Обов’язок батьків – допомогти дитині його знайти.

Коли батьки зрозуміють, що перед душею вічність, і вона має право на власні експерименти в житті, що кожна людина сама відповідальна за добро чи зло, яке вона може здійснити, тоді у нас буде більш виважений погляд на родинне виховання, і ми будемо застосовувати ті методи виховання, що стримують тваринну природу дитини, не принижуючи його вищої природи – природи душі.

Ідеальна родина – та, де створено умови для розвитку, самовдосконалення кожного члена сім’ї. Сімейні стосунки надають людині найкращі можливості відкрити Я іншої людини, і своє власне. Люди, які використовують ці можливості, надані Законом Карми, зростають духовно і наближаються до відкриття Божественного Я в собі, членах своєї родини, і всього людства.

Члени ідеальної родини гармонійно вибудовують стосунки з оточуючим світом: виробнича, бізнесова та громадська діяльність – усе підпорядковано Божественному принципу любові та альтруїзму.

Душа приходить у світ не за багатством… Вона вчить нас любові безмежній, божественній…

Література:

1. «Практична теософія», Ч.Джинараджадаса.
2. «Практична теософія», Й.Г.Гихтель.
3. «Уроки йоги Патанджалі» Е. Кришнамачарья.
4. «Духовна психологія» Е. Кришнамачарья.