Рубрики 
Метки: 
Ключова нота теософів світу – шукати Шлях до Єднання.
Старший редактор обласного радіо Мислюк Любов Дмитрівна (Л.Д.).
Л.Д.: Раїсо Михайлівно, як мені відомо, 2017 рік Ви зустріли в Індії. Що стало приводом, що Ви туди поїхали?
Р.М.: Традиційно, я якраз підкреслюю слово “традиційно”, це участь у щорічній Конвенції Міжнародного Теософського Товариства, яка проходить кожного разу в кінці грудня поточного – на початку січня наступного року. Чому так? Тому , що саме в цей період тут закінчуються мусонні дощі й є можливість проводити всі заходи на свіжому, відкритому повітрі.
Цього року склалися особливі умови для проведення Конвенції. За два тижні до її початку по території Адьяру, де розташована Штаб-квартира МТТ, пронісся величезної сили ураган, який завдав дуже великої шкоди навколишньому середовищу. Слід назвати лише одну цифру й Ви, Любове Дмитрівно, зможете уявити рівень цієї трагедії: було повалено більше 350 столітніх дерев-велетнів, знищено величезну кількість квітучих кущів, захаращено, перекрито пішохідні доріжки, проїжджу частину… Всього не перекажеш – це треба лише побачити.
Про це всім було відомо завчасно. І ось нам дуже хотілося допомогти цьому, святому для кожного теософа, місцю в ліквідації наслідків непередбаченого лиха. Тому ще перед поїздкою самі члени делегації (від України нас було 6 чоловік: з Києва, Харкова, Одеси, Кропивницького) визначили цілий ряд робіт, які планувалося виконати. Перш за все, це були ті місця, які найбільше відвідуються під час Конвенції. Таким місцем є Меморіальний Комплекс Пам’яті Президентам, які відійшли з земного життя на Тонкий план. Ми його упорядкували. Потім розчистили велику галявину та привели у належний стан не будь-яку, а особливу Лавку, з якої відомий усьому світові Великий Духовний Учитель Джидду Кришнамурті читав у 1932-1933 роках лекції для теософів Барселони, Іспанія, про теософські ідеї, принципи, про місію людини на Землі та її призначення.
Далі ми прибрали Меморіал співзасновника Теософського Товариства, першого й довічного Президента, Генрі Олькотта; висадили величезну, за обсягом та вагою, кількість трави для озеленення території біля Адьярського Театру – місця проведення самої Конвенції.
Л. Д.: Я так розумію, що ви не тільки одні там прибирали? Мабуть до вас приєднувалися члени інших делегацій? Можливо вони наслідували,чи брали приклад з вас?
Р. М.: Дійсно, ми були не одні. Але все таки, можна сказати, що тон задавали ми. Це правда. Таку роботу розпочали першими. Та де б ми не працювали до нас приєднувалися теософи з різних країн світу – Австралії, Північної Африки, Фінляндії, Аргентини, Філіппін, США. Це вже був, на наш погляд, перший крок на Шляху до Єдності. Єдність – основна мета теософів всього світу.
А ще дуже хочу сказати нашим шановним радіослухачам, що на головній Алеї Адьяру росте дерево України, яке було тут висаджено в 2010 році. Воно ще зовсім невеличке, молоденьке. Після цього страшного урагану воно дещо постраждало. Ми його укріпили, облагородили, поновили біля нього надписи (пофарбували) жовтою й блакитною фарбами. І це виглядало як символ жовто-блакитного прапора України.
Л. Д.: А що ж то за дерево? Воно привезено з України?
Р. М.: На жаль, ні. Мабуть таки наше українське дерево не змогло б прижитися в цих кліматичних умовах. Тому в Індії було куплено маленький саджанець дерева, яке називається Боддхі. Кажуть, що під ним людина отримує Просвітлення.
Л.Д.: Вважаєте, що щось подібне воно й уособлює в собі?
Р. М.: Так, хочеться в це вірити.
Л. Д.: Раїсо Михайлівно, мені відомо, що Ви спілкувалися безпосередньо з Міжнародним Президентом Теософського Товариства. Ви вже вчетверте в Індії, але цього разу навіть пили чай разом з ним. Як це вийшло?
Р. М.: Любове Дмитрівно, спілкування з Президентом, запрошення “на чай” – це для мене значні події, які запам’ятаються назавжди. Найперше, відбулася ділова зустріч, а “чай” був потім. У членів нашої делегації, найчисельнішої серед інших на цій Конвенції, був, все-таки, особливий привід для цього. Керівник Теософського Товариства в Україні Світлана Гавриленко проінформувала його про теософську роботу, яка проводиться на батьківщині Олени Петрівни Блаватської, вручила Ювілейну медаль, виготовлену в Україні на честь 185-річчя від Дня її народження, яке відзначалося у минулому році. Ми самі радіємо, що Україна піднялася на щабельку вище в теософській роботі й дуже хочемо, щоб люди також порадувалися за нас. Тим паче, що Кіровоградське відділення поїхало на цю Конвенцію не з порожніми руками: ми подарували Адьярській бібліотеці “Альбом наукових пророцтв Олени Блаватської” й Альманах (це журнал) “Духовний Центр Кіровоградщини”. Цей Центр очолює Олександр Миколайович Барно. Він віддав нам цілий номер Альманаху, за що ми йому щиро вдячні, а ми наповнили його та Альбом тими матеріалами на теософську тематику, яку готували самі члени Відділення.
Якби Ви, Любове Дмитрівно, побачили, як світилися очі директора Адьярської бібліотеки, коли він приймав з наших рук ці друковані видання! Це знов-таки була для нас велика радість, для мене, мабуть, особливо. Адже наш Кіровоград, чи нехай тепер Кропивницький, увійшов в історію Міжнародного Теософського Товариства. Хіба не будеш цьому радіти?
А друга наша, якщо дозволите, зустріч з Президентом відбулася вже в кінці нашого перебування в Адьярі. Це також був ще один подарунок для нас. Ми, це – я та керівник делегації Світлана Йосипівна, разом з представниками інших країн світу, зокрема, Нідерландів, Фінляндії, Каліфорнії, Бразилії, Філіппін, Аргентини, Австралії, США були запрошені в родину Міжнародного Президента дійсно таки на чай. Чому двох? Тому, що ми з нею залишилися після Конвенції ще на два тижні працювати в Архіві Адьярської бібліотеки.
Хочу підкреслити, що не змушена, щира обстановка, теплі посмішки, гостинність господарів створили атмосферу доброзичливості, гарного настрою та відчуття, в черговий раз, Єдності з усіма.
Л. Д.: Раїсо Михайлівно, звичайно, відчувається, що життя у Вас та Вашого Відділення цікаве. Що намічаєте зробити найближчим часом?
Р. М.: Можливо й не слід розкладати це по рядочках чи пунктах, а краще сказати загальною фразою: найближчим часом плануємо ще більш наполегливо та поглиблено працювати й працювати над вивченням Споконвічної Мудрості, яка завжди закликає до Єдності. На сьогоднішній день – це найголовніше. І хоч хтось може зауважити, що це лише теорія, але без неї, будьте певні, ніхто не зможе пізнавати себе, що так необхідно для самовдосконалення.
Тому, якщо ми хочемо, щоб змінився Світ, став кращим, добрішим, більш справедливим, ми повинні змінити себе.
